Рішення № 36819614, 22.01.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.01.2014 Справа № 905/7922/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс», м. Київ

до відповідача:Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас - Інформ - Ресурси», м. Макіївка Донецької області

простягнення 9 998,10грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Бассай І.В. - представник по довіреності №18 від 31.12.2013

від відповідача - Кузуба Є.В. - представник по довіреності від 06.12.13

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс», м. Київ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас - Інформ - Ресурси», м. Макіївка Донецької області суми боргу у розмірі 9 998,10грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №1 від 09.04.2013р., копію специфікації на поставку товару на 2013 рік, копії видаткових накладних №301 від 15.04.2013р., №311 від 18.04.2013р., копію довіреності №43 від 01.04.2013р., №46 від 09.04.2013р., №53 від 15.04.2013р., №57 від 18.04.2013р., копію банківської виписки.

Позивач у письмових поясненнях від 02.12.2013р. зазначив, що 15.04.2013р. було здійснено відвантаження товарно-матеріальних цінностей у кількості 3100 штук за рахунком-фактури №1820630 від 12.04.2013р. за допомогою відвантажувальних документів, а саме видаткової накладної №301 від 15.04.2013р. і довіреності №53 від 15.04.2013р. Оригінали документів, що підтверджують факт відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а саме видаткова накладна №301 від 15.04.2013р. і довіреність №53 від 15.04.2013р. надані.

Відповідач в судовому засіданні 08.01.2014р. надав відзив на позовну заяву б/н від 08.01.14, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що сторонами згідно умов договору купівлі - продажу №1 від 09.04.13р. є ТОВ «Софіт - Люкс», м. Київ в особі філії ТОВ «Софіт - Люкс», м. Маріуполь Донецької області та Південне відділення Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас - Інформ - Ресурси», м.Маріуполь Донецької області. У зв'язку з чим, на думку відповідача стороною у справі є юридична особа, від мені якої діє філія, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її філії. Отже, наполягає на тому, що позов подано з порушенням норм процесуального права та в такому вигляді не підлягає задоволенню. Також, усно пояснив, що має намір вирішити спір мирним шляхом, а саме укласти з позивачем мирову угоду, у зв'язку з чим суд неодноразово відкладав розгляд справи.

Проте, сторонами так і не було укладено мирову угоду.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням відповідача.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

09 квітня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс», м. Київ в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс» у м.Маріуполі (далі по тексту-Продавець) та Південним відділенням Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України «Донбас - Інформ - Ресурси», м.Макіївка Донецької області (далі по тексту-Покупець), був укладений договір купівлі-продажу №1, згідно умов яких Продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити лампи GE A1 100W CL E 27, код ДК 016:2010 27.40.1 (лампи розжарювання та газорозрядні). Загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у специфікації, що є додатком №1 до цього договору.

У виконання умов Договору сторонами була підписана специфікація на поставку товару на 2013 рік.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку товару із зазначенням його найменування, кількісних та якісних показників, ціни. Специфікація підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками.

Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 10 днів з дати поставки товару продавцем. Але, у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на свій реєстраційний рахунок (п.4.2 договору).

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується 31.12.2013р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від його виконання (п.7.1, п.7.2 договору).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

У відповідності до вищевказаної специфікації, на виконання умов Договору, за видатковими накладними №301 від 15.04.2013р., №311 від 18.04.2013р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 9 998,10грн.

Поставлений згідно означених накладних товар на підставі довіреностей №53 від 15.04.2013р., №57 від 18.04.2013р. з боку відповідача прийнято уповноваженими особами, що підтверджується підписами останніх на вказаних накладних.

Розглянувши видаткові накладні судом встановлено, що вказаний асортимент товару повністю співпадає з предметом зазначеним у договорі, а також найменуванням вказаним у специфікації.

Крім того, договір містить посилання на договір купівлі-продажу.

На підставі вищевикладеного, суд доходить до висновку, що поставка товару згідно представлених позивачем видаткових накладних відбулася в межах договору купівлі-продажу №1 від 09.04.2013р.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою між сторонами укладені договори купівлі-продажу і сторони досягли істотних його умов щодо предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні вимог ст. 638 ЦК України, та вимог ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

Укладені договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст.ст. 55, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності з ст. 599 ЦК України та ст.ст. 202, 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 9 998,10грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

На момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 9 998,10грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована належними доказами, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс», м. Київ щодо стягнення боргу у сумі 9 998,10грн., суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

Що ж стосується заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Договір купівлі-продажу №1 від 09.04.2013р. з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» в особі директора філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс» у місті Маріуполь - Бассай І.В. був укладений на підставі довіреності № 18 від 31.12.2012 року. З боку відповідача в особі директора Жицького Ю-М. був укладений на підставі довіреності від 19.03.2013 р.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік осіб, які мають право звертатися до господарського суду та відповідно до ст. 21 ГПК України, можуть виступати стороною у справі. Це є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні).

За приписами ст.95 Цивільного кодексу України, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» у місті Маріуполь є відокремленим структурним підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» і діє на підставі положення про філію, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до п.3.1 положення, Філія не є юридичною особою, а отже не має права звертатися з позовною заявою до господарського суду та виступати, відповідно, стороною по справі. Тому, позовна заява до суду була подана від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс», що діє на підставі статуту та підписана директором підприємства, та скріплена, відповідно, печаткою підприємства.

Боржником за договором № 1 від 09 квітня 2013 року є Південний відділ Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас - Інформ - Ресурси», м.Макіївка Донецької області та відповідно до вищенаведеного відповідачем по справі у господарському суді має бути підприємство, яким було створено відповідний відокремлений структурний підрозділ, а саме: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Донбас - Інформ - Ресурси», м.Макіївка Донецької області, що й було зазначено в позовній заяві позивачем.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про правомірне звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс», м. Київ до господарського суду Донецької області з позовною заявою саме до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас - Інформ - Ресурси», м. Макіївка Донецької області.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс», м. Київ до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас - Інформ - Ресурси», м. Макіївка Донецької області про стягнення 9 998,10грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас - Інформ - Ресурси», м. Макіївка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс», м. Київ суму боргу у розмірі 9 998,10грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.01.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна