Ухвала суду № 36819189, 27.01.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2182/13-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М.Провадження № 22-ц/780/833/14 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 44 27.01.2014

УХВАЛА

Іменем України

22 січня 2014 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Дмитренко Ю.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих та заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих, Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Інвест», треті особи: Козинська селищна рада, прокуратура Обухівського району Київської області про припинення права користування земельною ділянкою,-

встановила:

позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель, від 06.10.2011 р., зареєстрованого в реєстрі за №2046, вони є співвласниками у рівних долях (по 1/7) нерухомого майна: нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа - 46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа - 70,2 кв.м.). Вказане майно було придбане у ТОВ «Союз-Інвест», яке належало йому на праві власності на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 23.12.2010 року.

Позивачі зазначали, що шляхом придбання нерухомого майна розташованого на земельній ділянці вони фактично набули право користування земельною ділянкою на підставі ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, однак наразі позбавлені можливості оформлення в установленому порядку свого права користування у зв»язку з тим, що Козинська селищна рада без заяви Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих про відмову від права постійного користування всією земельною діяльною немає можливості прийняти відповідне рішення.

Вказували, що Київське учбово-виробниче підприємство №3 Українського товариства сліпих не надає добровільну відмову від права постійного користування від земельної ділянки площею 1,8607га, у зв»язку з чим позивачі звернулись до суду за захистом своїх порушених прав відповідачами, в цьому і є порушення прав позивачів.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2013 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 липня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнано Київське учбово-виробниче підприємство №3 Українського товариства сліпих таким, що втратило право користування земельною ділянкою площею 1,7811га., що знаходилась в користуванні на підставі Державного акту про право користування землею серії Б №027060 від 1988року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №133.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Київське учбово-виробниче підприємство №3 Українського товариства сліпих подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апелянт обґрунтовує свою скаргу тим, що він ніколи не отримував окремий державний акт про право постійного користування відокремленою земельною ділянкою площею 1,7811га.

Крім того, на думку апелянта жодні права позивачів порушені не були, відповідно, підстави для їх захисту в порядку ст.ст.15,16 ЦПК України, відсутні.

Також, не погоджуючись з вказаним рішенням, заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт обґрунтовує свою скаргу тим, що позивачі не довели того, що придбані ними об»єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці площею 1,7811га.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 2 ст.16 ЦК України передбачає такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно мирової угоди між ТзОВ «Союз-Інвест» та Київського учбово-виробничого підприємства (УВП) №3 Українського товариства сліпих (УТОС), затвердженої Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.12.2010 р. по справі №9/371, ТзОВ «Союз-Інвест» отримав у власність нерухоме майно, яке надалі на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель, від 06.10.2011 р., зареєстрованого в реєстрі за №2046, продав позивачам.

Таким чином, позивачі є співвласниками у рівних долях (по 1/7) нерухомого майна: нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа - 46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа - 70,2 кв.м.). Право власності Позивачів на вищезазначене нерухоме майно виникло з моменту здійснення відповідної державної реєстрації Комунальним підприємством Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації» 19.10.2011 року.

Зазначене майно раніше належало Київському учбово-виробничому підприємству №3 Українського товариства сліпих.

ТзОВ «Союз-Інвест» та Київське учбово-виробниче підприємство №3 Українського товариства сліпих були землекористувачами земельної ділянки площею 1,7811га., на якій розташоване це нерухоме майно, що відповідно підтверджується кадастровим планом земельної ділянки зареєстрованим 13 липня 2011 року Управлінням Держкомзему в Обухівському районі за кадастровим номером 3223155400:05:086:0032 (т.1 а.с.80).

Згідно до вимог ч.ч.1,2 ст.120 ЗК України (в редакції Закону України від 5 листопада 2009 року №1702-VI, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об»єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об»єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як роз»яснено у п.п.«ґ» п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити, зокрема, з того, що з 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 05 листопада 2009 року №1702-VI.

Відповідно до п.«е» ст.141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку.

З врахуванням викладених норм матеріального права суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно.

Статтею 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб»єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Оскільки, Козинська селищна рада є колегіальним органом, вона приймає нормативні та інші акти у формі рішень на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради в порядку, визначеному ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров»я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об»єкти, визначені відповідно до закону як об»єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Виходячи з наведених норм, правочини, що тягнуть перехід права власності на об»єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю, однак оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Згідно державного акту на право користування земельною ділянкою Б№027060 від 1988 року Київське учбове - виробниче підприємство №3 Українського товариства сліпих мало у користуванні земельну ділянку площею 4,3га. (т.1 а.с.25-28).

У своїй відповіді від 06 вересня 2012 року за №1137 КП КОР «Обухівське бюро технічної інвентаризації» повідомило про те, що згідно з даними КП КОР «Обухівське бюро технічної інвентаризації» по нежитловому та житловому фонду будь-яке майно за Київським учбово-виробничим підприємством №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих за адресою: АДРЕСА_1, не зареєстровано.

Станом на 06 вересня 2012 року згідно з даними КП КОР «Обухівське бюро технічної інвентаризації» по нежитловому та житловому фонду за адресою: АДРЕСА_1, на праві власності зареєстровано по 17 в рівних долях за громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, нерухоме майно, що складається з літера А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), літера Б- будівля складу (площа - 46,8 кв.м.), літера В -гараж (площа 153,9 кв.м.), літера Г 16 -будинок відпочинку (площа - 70,2 кв.м.).

Представник Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих в суді апеляційної інстанції пояснив, що введених в експлуатацію і оформлених в установленому законом порядку об»єктів нерухомості вказаного товариства на спірній земельній ділянці не має.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих, на час укладення мирової угоди 23.12.2010 року, мало один загальний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площа якої у 1988 році становила 4,3га., а розмір земельної ділянки фактично складав площу 1,7811га., на якій розташовуються 4 нежитлові будівлі, які належать позивачам по справі, й інших оформлених у встановленому законом порядку об»єктів нерухомості, за будь якими фізичними чи юридичними особами, на земельній ділянці не існує.

Апелянти не змогли пояснити, яким чином площа земельної ділянки, що перебувала у користуванні УВП-3 (УТОС) на підставі Державного акту на право користування земельною ділянкою зменшилась з 4,3га., до 1,7811га, а в подальшому до 1,3124га. При цьому апелянти підтвердили зменшення земельної ділянки з 4,3га до 1,7811га.

Недійсність акту на земельну ділянку розміром 4,3га., також вбачається із пояснень директора УВП-3 УТОС, який повідомив що фактичний розмір земельної ділянки що лишалась у користуванні УВП-3 УТОС відмінний від розміру вказаному у даному Акті, та зменшився приблизно на 2,5га. При цьому Директор УВП-3 УТОС не зміг пояснити коли, кому і на підставі чого відійшли вказані земельні ділянки.

Згідно ст.79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відокремлена земельна ділянка - це земельна ділянка з визначеними межами, встановленим місцем розташування, та оформленими правами щодо неї, яка юридично і фізично відділена від інших земельних ділянок.

Суд дійшов до висновку, що єдиною відокремленою земельною ділянкою, на час набуття ТзОВ «Союз-Інвест» права власності на об»єкти нерухомості була земельна ділянка, яка перебувала в користуванні попереднього власника - Київського учбового виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих, на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 1988 року, в розмірі, що фактично існував на час набуття нерухомого майна, а саме у фактичному розмірі 1,7811га.

Земельну ділянку, яка фактично залишалась у користуванні Київського учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих на підставі Державного акту про право користування землею серії Б №027060 від 1988 року, розміром 1,7811га., рішенням Козинської селищної ради 25 сесії 6 скликання №12 від 27.09.2012 року розділено на дві частини та здійснено переадресацію однієї частини з адреси: АДРЕСА_1 на адресу: АДРЕСА_2.

Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) та УТОС не надали суду документів щодо наявності у них жодного належним чином зареєстрованого й оформленого нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1.

Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) надало позивачам нотаріально посвідчену відмову від користування частиною земельної ділянки площею 0,4687га.

При цьому оформлення позивачами користування частини земельної ділянки площею 0,4687га., дійсно суперечить праву Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) користування всією земельною ділянкою, оскільки фактично позивачі та Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) будуть одночасними користувачами.

Відповідно до ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (підпункт «а» вказаної статті), а також набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (підпункт «е» вказаної статті).

Відповідно до ст.142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

На час виникнення спірних правовідносин у чинній формі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», не передбачається внесення до одного акта декількох земельних ділянок. Тобто на кожну земельну ділянку має видаватись окремий державний акт. При цьому положення чинного законодавства не передбачає процедури відмови від частини права користування земельною ділянкою, виключення з державного акта на право постійного користування однієї чи декількох частин земельної ділянки не передбачено.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, за даною цивільною справою, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1, до Козинської селищної ради, Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих, Управління держкомзему в Обухівському районі, третя особа КП КОР «Обухівського бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправними та скасування рішень Козинської селищної ради, визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, задоволений частково.

Визнане протиправним та скасоване рішення №20 Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 17.07.2012 року «Про надання дозволу Київському учбово-виробничому підприємству №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих на проведення інвентаризації земельних ділянок з метою впорядкування існуючого землекористування».

Визнане протиправним та скасоване рішення №3 виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 19.07.2012 року «Про оформлення права власності».

Визнане протиправним та скасоване рішення №10 виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 12.10.2012 року.

Визнане протиправним та скасоване рішення №12 Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 27.09.2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки Київському учбово-виробничому підприємству №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих для обслуговування бази відпочинку на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області».

Даною постановою суду першої інстанції встановлено, що єдиною (законодавчо) відокремленою земельною ділянкою, на час набуття позивачем права власності на об»єкти нерухомості була земельна ділянка площею 1,7811га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка перебувала в користуванні попереднього власника Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих з 1988 року (згідно акту постійного користування Б №027060) (т.3 а.с.102-108).

Ухвалою від 16 квітня 2013 року Київського апеляційного адміністративного суду постанова Обухівського районного суду від 22 листопада 2012 року залишена без змін. В своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив про те, що єдиною (законодавчо) відокремленою земельною ділянкою, на час набуття позивачем права власності на об»єкти нерухомості була земельна ділянка площею 1,7811га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка перебувала в користуванні попереднього власника Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих з 1988 року (згідно акту постійного користування Б №027060) (т.3 а.с.109-112).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

22 січня 2014 року о 09.37год, в день розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, прокуратурою Київської області до канцелярії Апеляційного суду Київської області подана постанова Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року відповідно до якої касаційні скарги Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих та заступника прокурора Київської області задоволені частково.

Скасовані постанова Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2012 року і ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року.

У задоволенні позову ОСОБА_1, до Козинської селищної ради, Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих, Управління держкомзему в Обухівському районі, третя особа КП КОР «Обухівського бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправними та скасування рішень Козинської селищної ради, визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою - відмовлено.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих про визнання протиправними та скасування рішень Козинської селищної ради, визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою - провадження у справі закрите.

Роз»яснено ОСОБА_1, що спір у цій частині позовних вимог підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Посилання представника прокуратури те, що постанова Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2012 року і ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року скасовані постановою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції оскільки вона була прийнята після ухвалення рішення суду першої інстанції 12 листопада 2013 року, сторонами до суду не подавалася, судом першої інстанції не досліджувалася в якості доказу та не була зазначена в доводах апеляційної скарги прокурора.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по даній цивільній справі, правильно зробив висновки на підставі поданих сторонами доказів та постанови Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2012 року і ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, які були чинні на час ухвалення рішення суду і відповідно до вимог ст.61 ЦПК України про те, що єдиною (законодавчо) відокремленою земельною ділянкою, на час набуття позивачем права власності на об»єкти нерухомості була земельна ділянка площею 1,7811га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка перебувала в користуванні попереднього власника Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих з 1988 року (згідно акту постійного користування Б №027060) (т.3 а.с.109-112).

Згідно до наявної технічної документації із землеустрою, розробленої Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» земельна ділянка, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, має площу 1,7811га. Доказів того, що у цей час існує земельна ділянка розміром 4,3га, зазначеної в акті на право постійного користування земельною ділянкою від 1988 року, в матеріалах справи не має.

Неможливо також погодитись із позицією представника прокуратури, про те що при переході права власності на нерухоме майно, Позивачі взагалі не отримали права на земельну ділянку, оскільки така позиція суперечить чинному законодавству України.

Представник апелянта УВП-3 (УТОС) не заперечував право позивачів на земельну ділянку під придбаним нерухомим майном, проте не погоджувався із розміром земельної ділянки, на яку претендують позивачі. Представник УВП-3 (УТОС) та представник прокуратури не надали пояснень та доказів іншого розміру земельної ділянки, ніж той, що вказаний позивачами, яка має перейти їм в користування в силу вимог ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.

За таких обставин Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) втратило право постійного користування земельною ділянкою.

Доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах про незаконність та необгрунтованість рішення, неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційні скарги і залишити рішення суду без змін.

Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційні скарги Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих та заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради відхилити, рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді