Постанова № 3681869, 13.05.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2009 № 12/311

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Пінчук М.М. – генеральний директор виконавчої дирекції

від відповідача -Завірюхін М.В. (дов. б/н від 08.01.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві "Європейський Київ"

апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку

„Осокорки-Київ”

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.02.2009

у справі № 12/311 (суддя

за позовом Громадської організації Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві "Європейський Київ"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Осокорки-Київ"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 65400,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві „Європейський Київ” звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Осокорки-Київ” про стягнення суми заборгованості у розмірі 65400,79 грн. за організацію консьєржної служби у будинку згідно договору №24747809 від 01.01.2006 р., укладеного між сторонами.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.02.2009 р. у справі №12/311 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Осокорки-Київ” на користь Громадської організації Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві „Європейський Київ” 21335,35 грн. заборгованості, 250,75 грн. – пені, 1321,16 грн. – інфляційних витрат, 292,05 грн. – 3% річних, 231,99 грн. – державного мита, 118,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Громадська організація Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві „Європейський Київ” звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2009 р. у справі №12/311 та прийняття нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Підставою для скасування рішення суду позивач зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та матеріалам справи, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що відмова судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача вартості обладнання, яке встановлено у будинку ОСББ, у розмірі 25001,50 грн. є необґрунтованою, оскільки позивач стверджує, що обладнання, яке ним встановлювалось за угодами №17 від 01.09.2004 р. та №24747809 від 01.01.2006 р. є різним за своєю кількістю та характеристикам і встановлювалось у будинку ОСББ в різний час та на різних підставах і умовах, за кожною угодою окремо. Крім того, позивач вважає, що судом безпідставно зменшено розмір пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Осокорки-Київ” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2009 р. у справі №12/311 та прийняття нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та матеріалам справи, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки в дійсності з боку позивача не був наданий відповідний обсяг роботи за угодою №24747809 від 01.01.2006 р. за період з 16.08.2006 р. по 24.09.2007 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу Громадської організації Фундації сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві „Європейський Київ” підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2009 р. у справі №12/311 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Заперечував проти апеляційної скарги Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Осокорки-Київ”, просив залишити її без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Осокорки-Київ” підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2009 р. у справі №12/311 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечував проти апеляційної скарги Громадської організації Фундації сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві „Європейський Київ”, просив залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги Громадської організації Фундації сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві „Європейський Київ”, апеляційної скарги Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Осокорки-Київ”, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

01.01.2006 р. між Громадською організацією Фундації сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві „Європейський Київ” та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Осокорки-Київ” укладено угоду №24747809 про організацію консьєржної служби у будинку, відповідно до якої сторони домовилися організувати у будинку, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Гмирі, 3, консьєржну службу у відповідності до вимог чинного законодавства України з використанням обладнання системи відеонагляду та контролю (п.1.1 угоди).

Згідно п. 3 угоди витрати по організації консьєржної служби несе позивач, а відповідач щомісячно компенсує позивачу його втрати на утримання консьєржів та поточне обслуговування обладнання, згідно з затвердженим сторонами розрахунком.

Відповідно до п. 6.16 угоди відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше 15 числа, компенсувати витрати позивача за минулий місяці, в розмірі, визначеному п. 20 цієї угоди.

Розмір щомісячної компенсації витрат складається з витрат на щомісячне поточне обслуговування обладнання, що є власністю позивача (строка 23 розрахунку); витрат на щомісячне поточне обслуговування обладнання, що є власністю відповідача (строка 24 розрахунку); витрат на щомісячне утримання консьєржів (строка 30 розрахунку).

Також сторони погодили, що щомісячна компенсація витрат підлягає зміні одночасно зі зміною діючої ставки мінімальної заробітної плати, яка встановлена чинним законодавством України (ч. 2 п. 20 угоди).

Протягом дії угоди ставка мінімальної заробітної плати неодноразово змінювалась, зокрема, станом на 01.01.2006 р. вона становила 350 грн., відповідно розмір щомісячної компенсації змінено до 4200 грн., починаючи з 01.07.2006 р. - 375 грн., розмір щомісячної компенсації - 4411 грн., починаючи з 01.12.2006 р. - 400 грн., розмір щомісячної компенсації - 4620 грн.

Позивач стверджує, що він сумлінно виконував взяті на себе згідно угоди обов'язки, тоді як відповідач невчасно проводив розрахунки за угодою, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору. Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.09.2007 р. №30/261 угоду №24747809 про організацію консьєржної служби у будинку від 01.01.2006 р. розірвано. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2007 р. рішення залишене без змін.

Відповідно до розрахунку позивача, відповідач не оплатив послуги за угодою на суму 21335,35 грн. за період з 16.08.2006 р. по 24.09.2007 р.

Пунктом 6.17 угоди передбачено, що відповідач сплачує пеню, при несвоєчасній компенсації витрат, у подвійному розмірі облікової ставки НБУ, що за розрахунком позивача становить 3413,66 грн., а також 3% річних в розмірі 2001,83 грн. та інфляційні витрати в розмірі 13648,45 грн.

Відповідно до п. 15 угоди на час закінчення строку дії угоди і не бажання сторін її продовжити або розірвання угоди „власник будинку” сплачує „фундації” вартість обладнання, яке встановлено „фундацією” у буднику та отримує це обладнання у власність по акту або накладній. Відповідно до розрахунку комплектації та поставки обладнання „власнику будинку” та розміру компенсації витрат „фундації” (додаток №1 до угоди №24747809 від 01.01.2006 р.) вартість обладнання становить 25001,50 грн.

Відповідач проти позовних вимог, апеляційної скарги позивача заперечує та стверджує, що у позивача відсутні будь-які докази встановлення обладнання у будинку відповідача, що на його думку, унеможливлює стягнення 25001,50 грн. вартості обладнання згідно п. 15 угоди. Крім того, відповідач зазначає, що жодне обладнання на виконання додатку №1 до угоди від 01.01.2006 р. не встановлювалося, і у 2006 року не було підписано жодного акту виконання робіт. Кошти на рахунок позивача перераховувалися згідно угоди №17 від 01.09.2004 р., по якій встановлювалося обладнання, але не в повному обсязі. З 2006 р. обслуговування обладнання позивачем взагалі не проводилося. Відповідачем не оплачувалися і не приймалися роботи позивача, оскільки з боку позивача умови угоди не виконувалися.

Листами від 19.01.2006 р. № 01.09, від 06.06.06 р. № 01.06, від 20.10.2006 р. № 01.20, направленими на адресу генерального директора ГО Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві „Європейський Київ”, вказувалося на невиконання умов угоди № 24747809 від 01.01.2006 р. Доказом невиконання умов угоди є також листи від 17.06.2006 р. №4 та від 10.11.2006 р. № 14, в яких позивач відмовляється виконувати взяті на себе зобов'язання.

Як вбачається з судового рішення від 24.09.2007 р. у справі № 30/261 за позовом ГО Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві „Європейський Київ” до ОСББ „Осокорки-Київ” про розірвання угоди від 01.01.2006 р. № 24747809, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2007 р., у даній справі досліджувалися обставини, пов’язані з виконанням сторонами умов угоди. Зокрема, судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом (ОСББ „Осокорки-Київ”), починаючи з 01.01.2007 р. по 01.04.2007 р. взагалі не сплачувалися кошти за надання послуг - консьєржної служби, тоді як дія угоди не була припинена. Саме факт порушення договірних зобов'язань і став підставою для дострокового розірвання угоди в судовому порядку.

Під час розгляду місцевим господарським судом даної справи, сторонами не надано суду жодного підписаного акту „Про результати організації КС у будинку” , на виконання угоди від 01.01.2006 р. № 24747809, згідно п. 6.15 угоди, проте, суду надано докази фактичної оплати відповідачем послуг позивача згідно угоди, а саме: копії платіжних доручень за період з 31.01.2006 р. по 31.10.2006 р., відповідно до яких відповідачем проводилася оплата компенсації витрат по організації КДС за угодою від 01.01.2006 р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що факт оплати послуг свідчить про фактичне отримання послуг відповідачем навіть без підписання відповідних актів.

Щодо періоду з 01.01.2007 р. по 24.09.2007 р., то слід зазначити, що в матеріалах справи немає ані будь-яких доказів на виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, ані доказів протилежного. Сторони надають суперечливі свідчення щодо факту надання послуг, в той же час жодних актів не підписано, кошти не перераховувалися.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем мають бути оплачені послуги позивача до моменту розірвання угоди, оскільки до цього періоду існував обов'язок виконувати зобов'язання з оплати послуг згідно загальних положень цивільного законодавства та договору (ст. 525 ЦК України, ст. 188 ГК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 21335,35 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, відповідно до умов договору та чинного законодавства України у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені, трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вище встановленого, колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції в частині нарахування суми пені - 250, 75 грн., 1321,16 грн. - інфляційних витрат та 292, 05 грн. - 3% річних.

Щодо стягнення 25001,50 грн. вартості обладнання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 15 угоди на час закінчення строку дії угоди і не бажання сторін її продовжити або розірвання угоди „власник будинку” сплачує „фундації” вартість обладнання, яке встановлено „фундацією” у буднику та отримує це обладнання у власність по акту або накладній. Відповідно до розрахунку комплектації та поставки обладнання „власнику будинку” та розміру компенсації витрат „фундації” (додатку №1 до угоди №24747809 від 01.01.2006 р.) вартість обладнання становить 25001,50 грн.

Доказів установки обладнання саме на виконання угоди від 01.01.2006 р. позивачем не надано.

Враховуючи викладене, не вбачається підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Отже, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку„Осокорки-Київ” залишити без задоволення, апеляційну скаргу Громадської організації Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві „Європейський Київ” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2009 р. у справі № 12/311 залишити без змін.

Матеріали справи № 12/311 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді

21.05.09 (відправлено)