Ухвала суду № 36818614, 23.01.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/6236/13-ц Провадження № 22-ц/795/141/2014 Головуючий у I інстанції -Косач І.А. Доповідач - Позігун М. І.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіПозігуна М.І.суддів:Губар В.С., Мамонова О.Є. при секретарі:Халимон Т.Ю.за участю:апелянта ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04 вересня 2013 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 02 березня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04 вересня 2013 року, якою їй поновлено строк звернення до суду з заявою і відмовлено в задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 02 березня 2012 року по справі за позовом ТОВ „Кредитні ініціативи" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, змінити в частині відмови в задоволенні заяви і визнати незаконним та скасувати зазначене рішення третейського суду.

Незаконність судового рішення апелянт обгрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_5 зазначає, що в рішенні третейського суду ніяким чином не встановлено і не обумовлено факту переходу права вимоги за договором поруки до ТОВ „Кредитні ініціативи", до того ж жодною нормою ЦК України не передбачено можливості переуступки вимоги за договором поруки. Крім того, апелянт вказує, що ні ТОВ „Кредитні ініціативи", ні ПАТ „Альфа-Банк" не сповістили її ні про факт переуступки права вимоги за договором поруки, ні про те, що ОСОБА_7 не виконує свої зобов'язання. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що строк дії договору поруки, укладеного між нею та банком, складав 24 календарні місяці і термін його дії припинився 30 вересня 2010 року, проте ні ТОВ „Кредитні ініціативи", ні ПАТ „Альфа-Банк" не вчинив будь-яких дій для пролонгації вказаного договору або його переукладення, враховуючи, що в договорі поруки змінилася сторона. ОСОБА_5 посилається, що на момент постановлення рішення третейським судом вже більше року діяло положення, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку. Апелянт також звертає увагу, що з ТОВ „Кредитні ініціативи" вона ніяких третейських угод не укладала і тим більше не надавала згоди на розгляд спірних питань в жодному третейському суді. Крім того, за доводами апелянта, третейським судом вирішено питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі, що відповідно до п.5 ч.3 ст.51 Закону України „Про третейські суди" є підставою для скасування рішення третейського суду, оскільки сторони не були присутніми в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та її представника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

По справі встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 02 березня 2012 року позов ТОВ „Кредитні ініціативи" задоволено; стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором №SME0018252 від 30 вересня 2008 року в розмірі: за кредитом - 70 212,16 грн., по відсотках - 3962,57 грн.; вирішено питання про судові витрати.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що рішення прийнято третейським судом у спорі, який передбачений третейською угодою, яка на час розгляду справи не визнана недійсною; згідно договору факторингу від 30 вересня 2009 року до ТОВ „Кредитні ініціативи" перейшли права кредитора та сторони третейської угоди за кредитним договором та договором поруки; ТОВ „Кредитні ініціативи" не є споживачем, а тому даний спір підвідомчий третейському суду.

Дані висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів третейської справи, 30 вересня 2008 року між ЗАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_7 укладено кредитний договір №SME0018252, згідно умов якого банк надав позичальнику 10 000 доларів США, строк користування - 24 календарних місяців, проценти за користування - 23,50% річних, цільове призначення коштів - задоволення неспоживчих потреб.

В той же день між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки №SME0018252/2, відповідно до якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_7, які виникають з умов кредитного договору №SME0018252 від 30 вересня 2008 року в повному обсязі цих зобов'язань незалежно від отримання або неотримання вимог кредитора про погашення кредитного договору.

Абзацем 2 пункту 4.4 зазначеного договору визначено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз" у відповідності до його Регламенту.

Таким чином, згідно третейського застереження сторони дійшли домовленості щодо передачі на розгляд третейського суду спору, а право сторін передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом, відповідає положенням ч.1 ст. 17 ЦПК України та ст. 5 Закону України „Про третейські суди" і не суперечить положенням ст. 22 Закону України „Про захист прав споживачів", статей 7-8 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо здійснення захисту прав, зокрема й споживачів, незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Виходячи з положень статей 55, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, змісту закону № 1701-IV „Про захист прав споживачів" таким судом є лише суд, створений згідно Конституції України.

Як зазначив Конституційний Суд в рішення № 1-рп/2008 від 10 січня 2008 року, гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі „Девір проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

Законом України від 3 лютого 2011 року „Про внесення зміни до статті 6 Закону України „Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам", який набрав чинності 11 березня 2011 року, третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Законом України від 3 лютого 2011 року „Про внесення зміни до статті 6 Закону України „Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам", який набрав чинності 11 березня 2011 року, третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Проте, спір між ТОВ „Кредитні ініціативи" і ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, розглянутий третейським судом, не є спором про захист прав споживачів і не віднесений статтею 6 Закону України „Про третейські суди" до спорів, які не підлягають розгляду третейським судом, оскільки третейським судом вирішувалося питання про стягнення заборгованості боржників перед кредитором.

Доводи апелянта про відсутність факту переходу права вимоги за договором поруки спростовуються матеріалами третейської справи, в якій на а.с.35-36 мається копія договору факторингу від 30 вересня 2009 року, за умовами якого ПАТ „Альфа-Банк" зобов'язується відступити ТОВ „Кредитні ініціативи" свої права грошової вимоги до боржників за кредитним договорами, перелік яких міститься в додатку №1 до договору, зокрема №SME0018252, укладений з ОСОБА_7(а.с.37).

Діючим цивільним законодавством не передбачено припинення договору поруки при заміні кредитора у зобов'язанні, оскільки статтею ст.523 ЦК України встановлено, що порука припиняється у випадку заміни боржника, а не кредитора.

Згідно ж ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до ТОВ „Кредитні ініціативи" згідно договору факторингу перейшли права кредитора та сторони третейської угоди за договором поруки №SME0018252/2, що не суперечить положенням ст.13 Закону України „Про третейські суди" та ст. 512, п.1 ч.1 ст. 514 ЦК України.

Не можуть бути підставою для скасування рішення третейського суду і доводи апеляційної скарги щодо припинення на момент постановлення рішення третейським судом укладеного між нею та банком договору поруки.

Так, відповідно ст. 389-5 ЦПК України, ч. 3 ст.51 Закону України „Про третейські суди" рішення третейського суду може бути скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Серед зазначених підстав для скасування рішення третейського суду відсутня така підстава як визнання договору поруки припиненим.

Виходячи з аналізу ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його постановлення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду заявником надано копію рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 12 грудня 2013 року, яким визнано припиненим з 30 вересня 2010 року договір поруки №SME0018252/2 від 30 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 і ЗАТ „Альфа-Банк". Рішення суду набрало законної сили 23 грудня 2013 року, що підтверджується відміткою суду на його копії.

Враховуючи, що рішення суду про визнання договору поруки припиненим було ухвалено 12 грудня 2013 року, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали Новозаводським районним судом м.Чернігова від 04 вересня 2013 року, наявність такого рішення не може бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду.

Проте, зазначена обставина (у разі наявності підстав для перегляду) може бути підставою для перегляду ухвали суду першої інстанції у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Крім того, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи апелянта щодо вирішення третейським судом питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, оскільки в пункті 5 ст. 51 Закону України „Про третейські суди" мова йде про склад осіб по справі, а не про розгляд справи без участі всіх сторін.

З врахуванням вищевикладеного й інші доводи апеляційної скарги, в тому числі щодо нікчемності третейської угоди, не спростовують законності судового рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: