Рішення № 3681814, 23.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.09 Справа№ 14/50

За позовом: Малого підприємства “Плай” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, с.Підберізці , Пустомитівський район, Львівська область

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ганна Марія”, с.Зимна Вода Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 607659,07 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: не з”явився

від відповідача: не з”явився

Суть спору: Позов заявлено Малим підприємством “Плай” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області, до товариства з обмеженою відповідальністю “Ганна Марія”, с.Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область, про стягнення 607656,07 грн заборгованості за Договором поставки № 01/01 від 01.01.2008 року, в тому числі: 490632,31 грн. основного боргу; 7927,72 грн-3 % річних; 48949,33 грн інфляційних за весь час прострочення зобов”язання; 60146,71 грн.пені; просить відшкодувати судові витрати по справі.

Провадження у справі порушено ухвалою від 10.03.2009р, якою справу призначено до розгляду в засіданні на 02.04.09р. Вимоги до сторін щодо надання необхідних для розгляду справи документів висвітлені в ухвалі.

Позивач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 25.03.09р., що підтверджується поштовим повідомленням № 4104082 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, а відповідач - 21.03.09р., про що свідчить поштове повідомлення № 4104090.

З підстав, зазначених в ухвалі від 02.04.2009 року, розгляд справи відкладався на 23.04.09р.

В додаток до клопотання № 14 від 10.04.09р. позивачем подано до справи копії договору поставки № 25/07-07 від 24.07.07р., копії податкових накладних на 70-ти аркушах, копії банківських виписок про оплату поставленої продукції, копії реєстрів податкових накладних.

В засідання 23.04.09р. сторони явку повноважних представників не забезпечили.

Відповідач відзиву, витребуваних документів, доказів проведення взаємозвірки розрахунків з позивачем станом на час подання позовної заяви ( у випадку непогодження із сумою основного боргу), суду не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено.

Мале підприємство “Плай” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач по справі) в обгрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини і докази в підтвердження цих обставин. Зокрема, що 01 січня 2008 року між ним і ТзОВ “Ганна Марія” ( відповідачем по справі) було укладено договір поставки, відповідно до Розділу 1 п.1.1. якого позивач зобов”язувався передати у власність відповідача товар, а останній зобов”язувався даний товар прийняти і оплатити на умовах даного договору; стверджує, що предметом договору було м”ясо свинини та м”ясо яловичини ( далі - товар). На виконання умов договору протягом 2008 року позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 1363963,24 грн, що підтверджується накладними з відміткою про отримання товару, чим повністю та своєчасно виконано ним договірні зобов”язання ( копія договору поставки від 01.01.2008 р № 01/01 із зазначенням її достовірності записом “копія вірна”, підписом та гербовою печаткою МП “Плай”, а також копії накладних на поставку товару в кількості 70 штук додані позивачем до позовної заяви станом на момент її подання до суду). Позивач стверджує, що в порушення умов розділу 4 п.4.3 договору відповідач здійснював розрахунки за отриманий товар несвоєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується карткою рахунку:361 від 01.01.08 р-04.03.2009 року ( копія додана до позовної заяви). Відтак, враховуючи , що по 65-ти накладних відповідачем порушено умови укладеного договору щодо строків розрахунків за отриманий товар, позивачем на підставі п.6.4 договору нараховано відповідачу пеню в сумі 60146, 71 грн. (розрахунок додано до позовної заяви).

Відповідно до умов п.6.1 договору, керуючись ст. 536 ЦК України, ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за користування грошовими коштами, а саме 7927,72 грн; 48 949,33 грн. інфляційних ( розрахунки додаються до позовної заяви).

Позивач просить задоволити позовні вимоги та відшкодувати судові витрати по справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Оцінивши наявні письмові докази у даній справі, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ( в сумі 490632,31 грн. основного боргу), в решті вимог вбачає за доцільне позовні вимоги залишити без розгляду з таких підстав.

У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

У відповідності до вимог ст.11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов”язків є не лише наявність договору, а й інші юридичні факти, тобто конкретні обставини реальної дійсності, з якими норми цивільного права пов”язують виникнення , зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюється ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов”язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов”язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частин 3,4 статті 180 ГК при укладенні господарського договору сторони зобов”язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

На зобов”язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше ( ч.7 ст.180 ГК України).

Відповідно до ст.266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення ( асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.2 ст.267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач стверджує про укладення між ним і відповідачем договору поставки № 01/01 від 01.01.08р., предметом якого було м”ясо свинини та м”ясо яловичини.

Як вбачається з копії договору ( арк.с. 88) у п.1.2 розділу 1 “Предмет договору” найменування товару не вказано ( позивач засвідчив достовірність копії договору відповідним записом, підписом і печаткою).

На вимогу суду позивачем подано для огляду оригінал договору поставки № 01/01 від 01.01.08р., який за результатами огляду суд вбачав за необхідне долучити до матеріалів даної справи, оскільки виявлено відмінності між оригіналом і копією документу.

Як вбачається, в п.1.2 розділу 1 в оригіналі зазначеного договору має місце запис про найменування товару. Запис вчинено “від руки”, кульковою ручкою, чорнилом чорного кольору наступного змісту: “...м”ясо яловичини, свинини…”.

Достовірність цього запису в оригіналі договору уповноважені на підписання договору особи не засвідчили.

Поставка товару ( п.2.1 розділу 2 “Замовлення товару”) здійснюється партіями, відповідно до узгоджених з постачальником замовлень покупця, а відповідно до п.2.2. цього ж розділу, - “з метою отримання товару, покупець зобов”язаний передати уповноваженому представнику постачальника замовлення із зазначенням найменування товару, його асортименту та кількості, а також строку та способу поставки”. Відповідно до п.3.3. право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної чи іншого документу, який підтверджує отримання покупцем товару.

Достатніх належних і допустимих доказів виконання постачальником обов”язку по поставці товару в порядку та на умовах, визначених договором ( в тому числі перелічених вище), передачі у власність покупця узгодженого в договорі товару , суду не надано.

У відповідності з п.4 ч.3 статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Окрім того, на вимогу суду відповідач не надав для огляду примірник наявного у нього договору поставки № 01/01 від 01.01.08р.; поставку товару по наявних у справі накладних на умовах зазначеного договору не підтвердив.

Відтак, оцінивши наявні у справі письмові докази, твердження позивача про поставку товару на виконання умов договору від 01.01.08р. та про порушення відповідачем передбачених в п.4.3. договору строків оплати товару, судом не можуть братись до уваги.

Щодо порушення відповідачем умов п.4.3. договору та картки рахунку: 361 від 01.01.08р.-04.03.09р. яка, як стверджує позивач, зазначені обставини підтверджує, то слід зазначити, що як у картці рахунку, так і в документі під назвою “Взаєморозрахунки з контрагентами” з 01.01.08р. по 30.09.08р. відображені проплати, здійснені відповідачем не за товар, поставлений у 2008 році по договору від 01.01.08р., а за товар, поставлений позивачем відповідачу у 2007 році по іншому договору, який не є підставою заявлених у даній справі вимог. Зазначене підтверджується призначенням кожного із здійснених відповідачем платежів у банківських виписках, які позивач надав до справи в додаток до клопотання за № 14 від 10.04.09р. і які відображені в картці рахунку та “Взаєморозрахунках з контрагентами”.

Позивач також не вказує у позовній заяві обставин, доказів в їх підтвердження, стосовно боргу в сумі 27090,80 грн., наявність якого вбачається до поставки товару по накладних, що у справі (зокрема накладної від 10.01.08р. №10), однак який ( борг) враховується позивачем при визначенні суми основного боргу –490632,31 грн., як суми боргу, що виникла у зв”язку з порушенням умов саме договору від 01.01.08р.

Разом з тим факт поставки товару по доданих до справи накладних, наявність станом на час подання позовної заяви до суду боргу відповідача перед позивачем в сумі 490632, 31 грн. ( в тому числі із врахуванням сальдо в сумі 27090,80 грн), відповідач не заперечив, підтвердив у документі під назвою “Взаєморозрахунки з контрагентом” з 01.01.08р. по 30.09.08р, який фактично є актом звірки взаємних розрахунків між сторонами, завіривши цей документ підписом уповноваженої особи та гербовою печаткою.

Доказів проведення розрахунку з позивачем за отриманий товар в сумі 490632,31 грн, станом на час прийняття рішення у даній справі, відповідач суду не надав, доводи позивача про існування боргу в зазначеній сумі не спростував .

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 2 цієї статті не встановлюють обов”язкової форми вимоги кредитора про виконання зобов”язання; останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, тощо. Тому, виходячи з принципу диспозитивності у господарському праві та процесі (диспозитивність - це можливість суб”єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд), суд дійшов висновку, що позовну заяву у даній справі слід вважати вимогою виконання зобов”язання, і з врахуванням цього підлягає визначенню момент виникнення у відповідача обов”язку належного виконання зобов”язанння, відповідно до положень ч.2 ст.530 ЦК України. Докази отримання відповідачем позовної заяви є у матеріалах справи. Однак, незважаючи на відкладення розгляду справи, відповідач станом на даний час не провів розрахунку з позивачем.Відтак, заявлена позивачем вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

В частині вимог про стягнення пені, інфляційних та 3 % річних, суд враховуючи наведене вище, беручи до уваги відсутність інших доказів про звернення позивача до відповідача з вимогою про проведення розрахунку за товар , періодів протягом яких проведені ці розрахунки (зокрема, до подання позовної заяви до суду), вбачає за доцільне залишити позов в цій частині вимог без розгляду.

Із врахуванням задоволеної суми боргу, позивачу підлягає відшкодуванню держмито, а також –118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 32,33,34,36,43,49,75,81,82,84,85,116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Ганна Марія” (81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул. ДК 9 КМ, код ЄДРПОУ 31001601) на користь Малого підприємства “Плай” у формі товариства з обмеженою відповідальністю ( 81146, Львівська область, Пустомитівський район, с.Підберізці, код ЄДРПОУ 13804556) 490632,31грн. основного боргу, 4906,32 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3..Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.В решті вимог позов залишити без розгляду.

Суддя Кітаєва С.Б.