Постанова № 36817509, 20.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа№ 910/17167/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Друзь Х.О. (довіреність №14 від 26.03.2013 р.)

від відповідача - Мольченко В.Г. (довіреність №07 від 24.07.2012 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»

на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року

у справі №910/17167/13 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Трест «Київмісьбуд-3»

до Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Трест «Київмісьбуд-3» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління» про стягнення заборгованості у розмірі 109746,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.11.2013 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 109746,00 грн. заборгованості та 2194,93 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, внаслідок чого висновки суду не відповідають обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати.

В ході розгляду даної справи, представником відповідача було заявлено клопотання про витребування доказів.

Дослідивши вказане клопотання, колегія суддів, вислухавши думку сторін, не знаходить підстав для його задоволення, оскільки документи які просить витребувати відповідач згідно з переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що затверджений постановою КМ України від 25.02.2009 р. №207, є необхідним лише у разі перевезення товару. Проте у даному випадку фактично необхідно було надати автомобіль, а не перевезти товар.

Також відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/11516/13 господарським судом міста Києва.

Колегія суддів, вислухавши думку представників сторін, вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з тим, що відповідачем не доведено та необґрунтовано неможливість розгляду даної справи без вирішення господарським судом міста Києва справи №910/11516/13 та їх взаємопов'язаність.

В судовому засіданні 20.01.2014 р. відповідачем заявлено клопотання про призначення судово-економічної та судово-почеркознавчої експертизи по даній справі.

Колегія суддів, вислухавши думку сторін, не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання.

Згідно ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Слід зазначити, що сумніви відповідача стосовно лигітивності підписів від імені ВАТ «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління» в документах, наданих до суду позивачем, виконані саме предстаником вказаного товариства спростовуються нормами цивільного законодавства, зокрема, щодо порядку укладення договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відбиток печатки ставиться на документах для посвідчення їхньої дійсності. В свою чергу, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств або інших осіб призначених керівниками.

Крім того, згідно ст. 358 КК України, підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут, є кримінальним злочином.

Зважаючи на те, що лише підпис особи, уповноваженої на підписання правочину від імені юридичної особи, може бути скріплений печаткою підприємства, відповідач, ставлячи під сумнів підпис вчинений від імені уповноваженого представника відповідача, не звертає уваги на той факт, що його підпис скріплений печаткою підприємства.

Однак, зважаючи на те, що доказів втрати печатки та доказів такого звернення до правоохоронних органів останнім надано не було, колегія суддів приходить до висновку, що підпис вчинений від імені уповноваженого представника відповідача, який скріплений печаткою відповідача, здійснено саме уповноваженим представником, у зв'язку з чим відсутні підстави для призначення вищевказаної експертизи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16.04.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Трест «Київміськбуд-3», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-3» (Головний підрядник) та Відкритим акціонерним товариством «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління» (Субпідрядник) був укладений договір підряду № 56 від 16.04.2010 р. на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва підземного паркінгу на 248 машино-місць при реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський» по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору підряду, у порядку та на умовах ним визначених, Субпідрядник зобов'язався виконати комплекс земляних робіт з будівництва підземного паркінгу на 248 машино-місць при реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський», розташованого за адресою 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі міста Києва, Україна, а Головний підрядник зобов'язався прийняти належним чином виконані Роботи та оплатити їх. Комплекс земляних робіт включив наступні види робіт: розкопка котловану з перевезенням грунту до 19 км; розкопка котловану з перевезенням грунту до 1 км; зворотня засипка пазух котловану з завозом грунту до 1 км.

Відповідно до умов п. 5.1 договору підряду, Субпідрядник прийняв на себе зобов'язання по забезпеченню допоміжними будівельними матеріалами, інструментами, засобами, будівельною технікою та робочою силою, необхідними для виконання робіт, передбачених цим договором.

Позивач стверджує, що відповідно до існуючих між сторонами домовленостей, ним були надані відповідачу на платній основі відповідні засоби, зокрема, автомобіль на загальну суму 109746,00 грн. (п. 5.1 договору підряду). У якості доказів надання відповідачу вказаних послуг за погодженою сторонами ціною позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 31.08.2010 р. на суму 84480,00 грн. та № ОУ-0000007 від 30.09.2010 р. на суму 25266,00 грн., які підписані сторонами, в т.ч. відповідачем, без претензій та зауважень. Таким чином, у якості підстави заявлених позовних вимог позивач визначив договір про надання послуг, укладений сторонами у спрощений спосіб в результаті підтвердження прийняття до виконання замовлень.

У зв'язку з неоплатою відповідачем послуг наданих відповідно до п. 5.1 договору підряду, на загальну суму 109746,00 грн., позивачем 22.08.2013 р. було направлено відповідачу, в порядку ст. 530 ЦК України, вимогу №3/137-1 про виконання грошового зобов'язання, що підтверджується фіскальним чеком № 9825 від 22.08.2013 р. та описом вкладення у цінний лист від 22.08.2013 р. Вказана вимога була отримана відповідачем 29.08.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0101303484591.

Враховуючи пред'явлення відповідної вимоги та з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України, позивач вважає, що строк виконання відповідачем по оплаті наданих договірних зобов'язань в сумі 109746,00 грн. настав станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно приписів ст. 181 ГК України, допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Слід зазначити, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 31.08.2010 р. на суму 84480,00 грн. та № ОУ-0000007 від 30.09.2010 р. на суму 25266,00 грн. (а.с. 54, 55 т. 1), які підписані представниками та скріплені печатками сторін, свідчать про вчинення контрагентами правочину, який містить ознаки договору про надання послуг, що в свою чергу, вказує на наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Таким чином, підставою даного позову позивач вірно визначив договір про надання послуг, укладений у спрощений спосіб в результаті підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що договір про надання послуг автомобілем у письмовій формі між сторонами не укладався та фактично між сторонами існувала усна домовленість про надання послуг автомобілем (шляхом підтвердження позивачем до виконання відповідного замовлення відповідача).

Наявні в матеріалах справі докази свідчать, що на момент подачі даного позову до господарського суду, відповідач згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 31.08.2010 р. на суму 84480,00 грн. та № ОУ-0000007 від 30.09.2010 р. на суму 25266,00 грн. отримав спірні послуги автомобілем на загальну суму 109746,00 грн., проте не оплатив надані йому послуги. Додатково факт замовлення відповідачем та надання позивачем спірних послуг автомобілем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями талонів замовника та подорожніх листів вантажного автомобіля (а.с. 94-247 т. 1), які містять підпис та штамп замовника (відповідача).

При цьому вищенаведені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 31.08.2010 р. на суму 84480,00 грн. та № ОУ-0000007 від 30.09.2010 р. на суму 25266,00 грн., які підписані представником відповідача та скріплені печаткою Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління», є належними та допустимими доказами виконання позивачем договірних зобов'язань, а відтак і їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень, заперечень та претензій.

Заперечення відповідача стосовно того, що спірні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були складені за договором підряду № 56 від 16.04.2010 р., колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне.

В наведених спірних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) дійсно вказується, що сторони «склали цей акт про те, що Виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) за договором № 56 НСК «Олімпійський» від 15.04.10». Проте, аналіз всіх умов договору підряду № 56 від 16.04.2010 р. підтверджує, що предметом цього договору були будівельно-монтажні роботи, а не послуги автомобіля. В той же час, специфіка робіт за договором підряду, які виконував відповідач, а саме: комплекс земляних робіт таких видів, як розкопка котловану з перевезенням грунту до 19 км; розкопка котловану з перевезенням грунту до 1 км; зворотня засипка пазух котловану з завозом грунту до 1 км, передбачала укладення між відповідачем та будь-яким іншим суб'єктом господарювання договорів (в т.ч. в спрощений спосіб) про надання послуг автомобілем. До того ж, відповідач не заперечує сам факт отримання послуг автомобілем від позивача, а позивач не застосовує до спірних відносин з відповідачем умови договору підряду № 56 від 15.04.2010 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності заперечень відповідача з приводу неукладеності договору про надання послуг у спрощений спосіб, оскільки, на його думку, формулювання в цих актах «послуги автомобіля» не відповідає вимогам щодо предмета договору, що є істотною умовою договору.

Як вже зазначалось, сам факт отримання послуг автомобілем від позивача відповідач не заперечував, докази протилежного суду не надано, до того ж спірні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) представник відповідача підписав та скріпив печаткою Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління» без будь-яких зауважень, а отже і без зауважень, які б стосувались предмету договору.

Колегією суддів також враховано відсутність підпису директора БУ № 9 на спірних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та відсутність в цих актах вказівки на особу, яка представляла інтереси відповідача при їх підписанні, на що звернув увагу суду відповідач. Проте, наведені обставини не впливають на дійсність спірних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з огляду на наступне: наявні в матеріалах справи копії спірних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, містять підпис представника відповідача та відтиск печатки Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління», тоді як відповідач належними доказами не спростував факт отримання ним спірних послуг автомобілем, а також не спростував, що наявний в актах підпис належить не представнику відповідача, а також не спростував те, що відбиток печатки Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління» зроблений не уповноваженою на це особою.

Отже, за наведених обставин, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 31.08.2010 р. на суму 84480,00 грн. та № ОУ-0000007 від 30.09.2010 р. на суму 25266,00 грн. є належними і допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України при розгляді даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не узгодили строк (термін) оплати за надання послуг автомобілем.

22.08.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання грошового зобов'язання № 3/137-1 від 22.08.2013 р. (а.с. 62 т. 1), що підтверджується фіскальним чеком № 9825 від 22.08.2013 р. та описом вкладення у цінний лист від 22.08.2013 р. (а.с. 63, 64 т. 1). Вказана вимога була отримана відповідачем 29.08.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0101303484591 (а.с. 65 т. 1).

З урахуванням приписів ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був виконати обов'язок щодо здійснення повної оплати за надані за договором послуги у семиденний строк від дня пред'явлення відповідної вимоги, тобто до 29.08.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не спростовано, що станом на час розгляду даної справи відповідач не оплатив заборгованість у сумі 109746,00 грн. за надані за договором послуги, надання яких йому позивачем підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 31.08.2010 р. на суму 84480,00 грн. та № ОУ-0000007 від 30.09.2010 р. на суму 25266,00 грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 109746,00 грн. заборгованості за надані за договором послуги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. у справі №910/17167/13 залишити без змін.

Справу №910/17167/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун