Рішення № 36817468, 23.01.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 р. Справа № 923/1555/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: Муса В.П.

від відповідача: Князь І.І.

від третьої особи: Князь І.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд", м. Херсон

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційне науково-виробниче підприємство "Академія європейського бізнесу", м.Херсон

про стягнення 4 118 663 грн. 89 коп.

Описова частина рішення.

Про обставини справи зазначено в ухвалах суду від 05.12.2013р., 23.12.2013р., якими розгляд справи відкладався, останньою з ухвал також продовжувався строк розгляду справи.

У судовому засіданні 14.01.2014р. оголошувалась перерва до 10год. 00хв. 23.01.2014р., а в засіданні 23.01.2014р. о 10год. 25хв. оголошувалась перерва до 11год. 10хв.

Провадження у справі порушено за позовом про стягнення з поручителя коштів у відносинах, врегульованих генеральним договором про здійснення кредитування № 051/8/014 від 08.02.2008р., додатковими угодами № 051/8/014.2 від 08.02.2008р. та № 051/8/014.3 від 08.02.2008р., договором поруки № 02-33-051/8/014-37 від 08.02.2013р.

До ціни позову включено 2159400 грн. на повернення кредиту, 1433973,58 грн. в якості відсотків за користування кредитними коштами, 166453,75 грн. пені за порушення строків повернення кредиту у відносинах за додатковою угодою № 051/8/014.2 та 207 тис.грн. на повернення кредиту, 135880,31грн. в якості боргу за відсотками за користування кредитними коштами, 15956,25грн. пені за порушення строків повернення кредиту у відносинах за додатковою угодою №05/8/014.3.

Вимоги обґрунтовано твердженням про неналежне невиконання зобов'язань позичальником - третьою особою, тезою про застосування за позовом відповідальності поручителя.

Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи про припинення поруки до заявлення позову, оскільки кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку основного зобов'язання - з 07.08.2009р. - не пред'явив вимог до кредитора.

Представник третьої особи в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог з тих же підстав, що й відповідач.

Суд уточнює, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи правильною назвою третьої особи у справі (код ЄДР 32725233) є "Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційне науково-виробниче підприємство "Академія європейського бізнесу".

С у д в с т а н о в и в:

08.02.2008р. між АКБ Соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого відповідно до п.1.2 статуту (витяг на а.с. 87,88) є позивач (банк, кредитодавець) та ВАТ "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" (відповідач, поручитель) і ТОВ Комерційне науково-виробниче підприємство "Академія європейського бізнесу" (третя особа, позичальник) укладено генеральний кредитний договір № 051/8/014 (копія на а.с.15-20), за яким банк зобов'язався надавати відповідачу та третій особі грошові кошти в межах ліміту в 14 млн.грн. на умовах цього договору та додаткових умов до нього, а відповідач та третя особа зобов'язалися повернути кредит у строк та на умовах, визначених договором і додатковими угодами до нього, сплатити проценти у розмірі, що визначаються в додатковій угоді до нього. У п.2 генерального договору зазначено, що кредитування за цим договором здійснюється протягом періоду з 08.02.2008р. по 07.02.2013р.

За п.4.2 генерального договору у разі прострочення строку повернення кредиту, визначеного цим договором, додатковою угодою до нього, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочки.

За п.4.4 генерального кредитного договору нарахування пені за порушення строку повернення кредиту припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Між кредитодавцем та третьої особою як позичальником в сфері регулювання названого генерального договору укладено дві додаткові угоди, щодо зобов'язань позичальника за якими відповідач набув статус поручителя, а саме:

- 08.02.2008р. укладено додаткову угоду № 051/8/014.2, предметом якої визначено надання банком позичальнику кредиту частинами - траншами зі сплатою 15% річних в межах максимального ліміту заборгованості в 5 млн.грн. з погашенням окремих траншів частинами в сумі не менш ніж 555600грн. щомісячно до 5 числа, починаючи з 05.12.2008р. з повним погашенням кредиту, його останнього траншу, не пізніше 07.09.2009р. (копія додатковою угоди на а.с.21,22);

- також 08.02.2008р. укладено додаткову угоду № 051/8/014.3, предметом якої визначено надання банком позичальнику кредиту частинами-траншами зі сплатою 15% річних в межах максимального ліміту заборгованості в 1300000грн. з погашенням окремих траншів частинами в сумі, не менш ніж 144450грн. щомісячно до 5 числа, починаючи з 05.12.2008р., з повним погашенням кредиту, його останнього траншу не пізніше 07.08.2009р.

Як слідує з картки обліку банком коштів на банківському рахунку (так звана "виписка по особовому рахунку", а.с.25) третя особа - позичальник у відносинах за додатковою угодою № 051/8014.2 отримала від банку в якості кредиту 19.02.2008р. 1800000грн. та 28.08.2008р. 359400грн. (всього за цією угодою: 2159400грн. = 1800000 + 359400), а у відносинах за додатковою угодою № 051/8/014.3 - 18.04.2008р. 207тис.грн. До ціни позову віднесено названі і 2159400грн., і 207тис.грн. при твердженні про неповернення їх позичальником, несплату їх поручителем.

ВАТ "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" відповідно до договору поруки № 02-23-051/8/014-37 від 08.02.2008р. (копія на а.с.26, 27) виступило поручителем щодо виконання зобов'язань ТОВ Комерційне науково-виробниче підприємство "Академія європейського бізнесу" за названими додатковими угодами № 051/8/014.2 та № 051/8/014.3 від 08.02.2008р.

Поряд з вимогами про стягнення з поручителя названих 2159400грн. та 207тис.грн. до ціни позову віднесено 1433973,58 грн. в якості відсотків за користування кредитними коштами у відносинах за додатковою угодою № 051/8/014.2 та 135880,31грн. в якості відсотків за користування кредитними коштами у відносинах за додатковою угодою № 051/8/014.3.

Як слідує з наданого позивачем розрахунку на а.с.63 за періоди користування кредитними кошами у відносинах за додатковою угодою № 051/8/014.2 від 08.02.2008р. з 19.02.2008р. по 26.02.2013р. у якості відсотків за ставкою 15% річних нараховано 1622738,96грн., з яких сплачено 188765,38грн., решту (1622738,96 - 188765,38 = 1433973,58грн.), як зазначено, заявлено до стягнення з поручителя разом з іншими складовими за позовною заявою.

З іншого розрахунку на а.с.62 слідує, що за періоди користування кредитними коштами у відносинах за іншою додатковою угодою - № 051/8/014.3 від 08.02.2008р. з 18.04.2008р. по 26.02.2013р. у якості відсотків за ставкою 15% річних нараховано 153308,54грн., з яких сплачено 17428,23грн., решту (153308,54 - 17428,33 = 135880,31грн.), як зазначено, заявлено до стягнення з поручителя разом з іншими складовими за позовною заявою.

За умовами названих двох додаткових угод (п.3.1 кожної з цих угод) проценти за користування кредитними коштами позичальником мали сплачуватися також щомісячно до 5 числа місяця, наступного за тим, за який нараховано відсотки.

Відповідач та третя особа не надали доказів сплати позивачу вказаних 2159400грн., 207000грн. на повернення кредиту, 1433973,58грн., 135880,31грн. в якості відсотків за користування кредитними коштами. Ці суми підлягають стягненню за позовною заявою з врахуванням як викладених обставин, норм договорів, так і з врахуванням наступних норм, обставин, їх оцінки.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має сплатити борг на вимогу кредитора.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За ч.1 ст.1050 ЦК України, яка стосується спірних відносин у відповідності до ч.2 ст.1054 ЦК України (до відносин за кредитним договором застосовуються положення позики, якщо інше не встановлено нормами про кредит, не випливає з суті кредитного договору), якщо позичальник своєчасно не повернув суми кредиту, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

А за ст.553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З огляду на зміст ст.553, 554, 625, ч.1 ст.1050, ст.1054 ЦК України позовні вимоги про стягнення з поручителя 2159400грн., 207000грн. неповернутого позичальником кредиту та 1433973,58грн. і 135880,31грн. в якості процентів за користування кредитними коштами є обґрунтованими.

В контексті заперечень щодо позовних вимог відповідача та третьої особи за спливом шести місяців від дня настання строку основного зобов'язання суд при прийнятті рішення про задоволення вимог щодо названих сум прийняв до уваги наступне.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на зміст договору поруки (копія на а.с.26, 27) в ньому не встановлено такого строку, про який зазначено у процитованій частині ст.559 ЦК України. Відтак, для вирішення питання про припинення поруки має значення перебіг шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання. При цьому, слід враховувати, що зобов'язання з повернення кредиту обумовлено до виконання частинами щомісячно у період з грудня 2008р. по серпень (07.08) 2009р. Тому не обов'язково має значення лише вимога у період 6 місяців власне після 07.08.2008р., оскільки може мати місце і вимога, вчинена до перебігу цих 6 місяців - протягом перебігу шести місяців щодо повернення частин кредиту в межах нормативного (обумовленого) його погашення.

У справі є текст:

а) вимоги банку до поручителя (разом з вимогою до позичальника) в листі № 02-06/67-229 від 11.02.2009р. про сплату 479866,66грн. на повернення частин кредитів за двома названими додатковими угодами (тих частин, що станом на 25.01.2009р. вже мали статус боргу у зв'язку з неповерненням їх щомісячними платежами) та сплати 96573,17грн. в якості відсотків за користування кредитними коштами (копія цієї вимоги на а.с.28, копія поштового повідомлення про її отримання відповідачем-поручителем 24.02.2009р. - на а.с.29, 30);

б) вимоги банку до поручителя (також разом з вимогою до позичальника) в листі від 27.02.2013р. про сплату 2159400грн., 207000грн. на повернення кредиту, 1433973,58грн., 135880,31грн. зі сплати відсотків за двома названими додатковими угодами (копія цієї вимоги на а.с.71, копія поштового повідомлення про її отримання відповідачем - поручителем 20.03.23013р. - на а.с.72).

Зазначена перша з двох вимог - від 11.02.2009р. дає підстави для висновку про те, що порука не припинилась, а шестимісячний строк дотримано не лише стосовно зазначених у вимозі сум, що вже мали статус боргу - 479866,66грн. на повернення кредитів та 96573,17грн. зі сплати відсотків, окрім викладеного, ще й у зв'язку з наступним.

До числа 479866,66грн., як слідує з тексту вимоги віднесено як суми неповернутих до 25.01.2009р. щомісячних частин з травня 2008р., наданих 18.04.2008р. в якості кредиту 207тис.грн. за додатковою угодою № 051/8/014.3, так і суми неповернутих до тієї ж дати 25.01.2009р. щомісячних частин з березня 2008р.. наданих 19.02.21008р. в якості кредиту 1800000грн. та також щомісячних частин з вересня 2008р., наданих 28.08.2008р. в якості кредиту 359400грн. за додатковою угодою № 051/8/014.2.

А у відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та належних процентів.

Відтак, вимога позивача до позичальника від 11.02.2009р. кваліфікується як потенційною підставою для використання в конструкції обґрунтувань стягнення сум, що вже мали статус боргу, так і підставою для стягнення решти грошових зобов'язань позичальника, і в залежності від того, коли саме позивач заявить позов, стягнення тієї решти буде або достроковим, або вже як боргу; проте визначальним є те, що та вимога з огляду на зміст ч.2 ст.1050 ЦК України при його застосуванні разом з ч.4 ст.555 ЦК України об'єктивно вважається своєчасно заявленою (порука не припинилась) як в контексті підстав стягнення боргу, що існував на 25.01.2008р., так і підстав для стягнення його разом з сумами зобов'язань, що за умовами погашення зобов'язань частинами, мали бути сплаченими пізніше - до 07.08.2009р. - це слідує з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Суд також зауважує, що у випадку заявлення невідкладно зразу після вимоги 11.02.2009р. позову про стягнення цих же сум на повернення кредиту до поручителя, позов кваліфікувався б обґрунтованим у повному розмірі з огляду на чинність, своєчасність цієї вимоги та змісту ч.4 ст.555 ЦК України. Цієї обґрунтованості такий позов на підставі тієї ж вимоги не втрачає по суті і при заявленні його вже 08.11.2013р. (позовну заяву подано до суду 08.11.2013р., зареєстровано вх. № 1633) без ознаки достроковості частини вимог, за ознакою складових вимог як боргу - зобов'язань, строк яких вже настав (щодо всіх складових зобов'язань з повернення кредиту).

Окрім вимог про складові щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним до ціни позову позивачем віднесено також і вимоги про стягнення пені: 166453,75грн. у відносинах за додатковою угодою № 051/8/014.2 та 15956,25грн. за додатковою угодою № 051/8/014.3.

У вимогах про стягнення пені слід відмовити з таких підстав.

Як вже встановлено у цьому судовому рішенні нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли грошове зобов'язання мало бути виконане (п.4.4 генерального договору).

З розрахунків - додатків до позовної заяви (а.с.9,10) слідує, що пеню в 166453,75грн. нараховано за період з 26.08.2012р. по 26.02.2013р. прострочки повернення кредиту в 2159400грн., а пеню в 15956,25грн. - за той же період прострочки з 26.08.2012р. по 26.02.2013р. повернення кредиту в 207тис.грн. Пеня за прострочку сплати відсотків за позовною заявою до стягнення не заявлена.

У ч.6 ст.232 ГК України наведено правило, за яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно, п.4.4 генерального договору, встановлено інший строк, зі спливом якого припиняється нарахування пені, а саме - 1 рік.

Остання частина кредитів, як зазначено, мала бути повернута не пізніше 07.08.2009р., відтак, нарахування пені на ту частину кредиту припиняється 07.08.2010р. (а попередніх частин - ще раніше), тому нарахування пені за неповернення кредиту за періоди після 07.08.2010р. суперечить ч.6 ст.232 ГК України. Заявлена пеня за такі періоди не може бути стягнена в порушення ч.6 ст.232 ГК України.

Заперечення відповідача та третьої особи не спростовують наведених підстав для задоволення позову.

Посилання відповідача на роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України щодо співставлення вимоги за ст.555 ЦК України та позову (у господарському судочинстві - це ст.1, 2, 54 ГПК України) не має значення для справи, оскільки роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України не має ні прецедентного, ні преюдиційного значення для справи, в ньому не наведено правової позиції, яка була б обов'язкова у господарському судочинстві.

Предмети регулювання за ст.555 ЦК України та ст.1, 2, 54 ГПК України є різними, у спірних відносинах вимога за ст.555 ЦК України та позов, як зазначено, розділені у часі, що відповідає ст.555 ЦК України та ст.1, 2, 54 ШПК України: позов став наслідком у т.ч. й незадоволення поручителем вимоги за ст.555 ЦК України.

Позовні вимоги задовольняються на 95,5711365% ((2159400грн. + 207000грн.) + (1433973,58грн. + 135880,31грн.) : 4118663,89грн) х 100% = (2366400грн. + 1569853,89грн.) : 4118663,89грн.) х 100% = 95,5711365%.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

До судових витрат у справі відноситься судовий збір.

Відповідно, 95,5711365% судового збору у справі відноситься на відповідача, решта - на позивача. Відповідач має відшкодувати позивачу 95,5711365% судового збору, сплаченого останнім при заявленні позову за платіжним дорученням № 0000149628 від 25.10.2013р.

95,5711365% від 68820грн. складає 65772,06грн.

Керуючись ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 2 366 400грн. боргу за кредитом, 1 569 853грн. 89коп. боргу за відсотками за користування кредитом, 65 772грн. 06коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Відмовити у вимогах про стягнення пені.

Повне рішення складено

27.01.2014р.

Суддя В.В. Чернявський