ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" січня 2014 р.Справа № 922/3870/13
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Аюпова Р.М.
судді: Жигалкін І.П. , Шатерніков М.І.
при секретарі судового засідання Лобові Р.М.
розглянувши справу
за позовом Прокурор Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківська міська рада, м. Харків, 3-я особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків; 2. Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів. до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 125134,15 грн. за участю представників сторін:
Представник позивача - Плесюк Н.С., дов № 08-11/3164/2-13 від 22.07.2013 року.
Представник відповідача - ОСОБА_3, дов. № 77АБ0614281 від 19.09.2013 року.
Прокурор - Хряк О.О., посв. № 013774 від 06.12.12 року.
Третя особа (1) - Ремінний В.І., дов. № 10-26/12781 від 30.12.2013 року.
Третя особа (2) - не з"явився.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків (відповідач), в якому просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 125134,15 грн. заподіяних збитків (упущеної вигоди) за використання земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2
Ухвалою господарського суду від 12.09.2013р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.09.2013р. о 10:45 год. Залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області, м. Харків; ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.
Ухвалою господарського суду від 05.11.2013р. для розгляду справи призначено судову колегію.
Розпорядженням заступника голови господарського суду від 05.11.2013р. для розгляду справи призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Жигалкін І.П., Шатерніков М.І.
Ухвалою господарського суду від 23.12.2013р. задоволено клопотання прокурора про продовження строку розгляду даного спору за межами двомісячного строку до 20.01.2014р.
20.01.2014р. через канцелярію суду прокурором надано заяву про відмову від позову (вх. № 1738), в якій прокурор просить суд прийняти відмову від позову та припинити провадження у даній справі на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.
У призначеному судовому засіданні 20.01.2014р. прокурор підтримав заяву про відмову від позову, просив суд її задовольнити.
Представник позивача, присутній у судовому засіданні 20.01.2014р. та представник першої третьої особи позов підтримали, наполягали на його задоволенні. Представником Харківської міської ради, через канцелярію суду, надані додаткові письмові пояснення на відзив відповідача (вх. № 1745), які судова колегія досліджує та долучає до матеріалів справи.
Представник відповідача у призначеному судовому засіданні 20.01.2014р. проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.
Представник другої третьої особи - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів, у судове засідання 20.01.2014р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення заяви прокурора про відмову від позову, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачене право позивача, а з урахуванням вищенаведених положень статті 29 Господарського процесуального кодексу України і право прокурора, на відмову від позову до прийняття рішення у справі.
Таким чином право прокурора на відмову від поданого ним позову дійсно встановлене чинним Господарським процесуальним кодексом України.
Проте, колегія суддів зазначає, що використання прокурором свого права на відмову від позову не є виключною та єдиною достатньою правовою підставою для припинення провадження у справі.
Так, згідно з вимогами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Крім того, згідно з частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.
З правового аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. У разі коли обидва згадані учасники судового процесу - прокурор і позивач - заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 ГПК, з урахуванням вимог частини шостої статті 22 ГПК; такі ж наслідки настають, якщо позивач відмовився від позову (повністю або в певній частині), а прокурор, зі свого боку, не підтримує відповідні позовні вимоги та не наполягає на їх задоволенні, про що він письмово або усно (із зазначенням про це в протоколі судового засідання) повідомив суд. Винятком з цих правил є відмова громадянина від позову, який було подано у його інтересах прокурором; у такому разі позов залишається без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 81 ГПК.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №7 від 23.03.2012 року "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам".
Враховуючи викладене, у судової колегії відсутні правові підстави для задоволення заяви прокурора про припинення провадження у справі № 922/3870/13 та припинення провадження у справі.
Згідно з приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:
Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення 36 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 30.09.2009р. № 214/09 земельна ділянка по вул. АДРЕСА_2, загальною площею 0,0167 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення надана Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в оренду строком до 01.09.2014р. для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (торгівельний павільйон).
Згідно Інформаційної довідки з Реєстру права власності на нерухоме майно від 19.03.2013р. № 1397112 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 62.0 кв. м. по АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 19.04.2005р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова від 12.04.2005р. № 51/2 .
Відповідно до Інформації Управління Держземагенства у м. Харкові від 15.03.2013 р. № 440/08/А-13 правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку по вул. АДРЕСА_2 станом на 29.12.2012 р. в управлінні не обліковуються.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.03.2013 р. № 1397094 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні відомості щодо реєстрації прав на земельну ділянку по АДРЕСА_2.
Як зазначє позивач в наданих до суду правових обгрунтуваннях позову, комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, що діє на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради 05.11.2008 р. № 717, проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства та встановлено наступне.
Земельна ділянка по АДРЕСА_2 використовується ФОП ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (магазин-склад).
Як зазначає прокурор у позовній заяві, вказана земельна ділянка у користування відповідачу у спосіб, передбачений законодавством не передавалась, документи, які б підтверджували право на земельну ділянку, які передбачені ст. 126 ЗК України у відповідача відсутні.
На підставі розділу 3 Порядку про відшкодування збитків, затвердженого рішням сесії Харківської міської ради від 24.06.2009 р. № 130/09 Порядок встановлює єдину процедуру відшкодування збитків, заподіяних Харківській міській раді внаслідок порушення вимог земельного законодавства.
Згідно акту про визначення збитків від 22.04.2013 р. № 335, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.04.2013 р. № 224, неодержаний Харківською міською радою дохід за використання ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,0167 га по АДРЕСА_2 без правовстановлюючих документів складає 125134,15 грн.
З метою врегулювання даного спору у досудовому порядку листом від 13.03.2013 р. № 2471/0/84-13 Управлінням земельних відносин Харківської міської ради запрошено ФОП ОСОБА_1 на засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам.
Крім того листом - повідомленням від 22.04.2013 р. № 3793/0/84-13 Управлінням земельних відносин Харківської міської ради запропоновано ФОП ОСОБА_1 відшкодувати Харківській міській раді завдані збитки.
До теперішнього часу вимоги, викладені у повідомленні не виконані, у досудовому порядку не врегульовані.
Підставою для звернення прокурора в інтересах Харківської міської ради з даним позовом до суду є порушення відповідачем норм Земельного кодексу України, а саме те, що відповідач користується земельною ділянкою без документів, що посвідчують право власності або право користування землею, чим відповідач завдав збитків Харківській міській раді у розмірі 125134,15 грн. (розраховані на підставі "Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009р. №130/09).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
У відповідності по п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Таким чином, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою здійснює Харківська міська рада Харківської області, яка є позивачем по даній справі.
У відповідності до положень ст.80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.
Відповідно до ст. 83 цього кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
На підставі ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - ч. 2 статті 126 Земельного кодексу України.
При цьому, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України).
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ст.78 Земельного кодексу України).
Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. (ст. 79 Земельного кодексу України).
За приписами ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Конституцією України (ст. ст. 13, 41) встановлено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Як встановлено матеріалами справи, згідно Інформаційної довідки з Реєстру права власності на нерухоме майно від 19.03.2013р. № 1397112 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 62.0 кв. м. по АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 19.04.2005р.
У відповідності до приписів ст. 123 ЗК України, ст. 16 Закону України «Про оренду» особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).
Як свідчать матеріали справи, ФО-П ОСОБА_1 звернулась до Харківської міської ради з заявою від 31.10.2008р. про надання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» по вказаній адресі.
У відповідності до ст. 19 Конституції України, ч. З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 144 Конституції України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
На підставі рішення 36 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 30.09.2009р. № 214/09 ФО-П ОСОБА_1 надано строком до 01.09.2014р. земельну ділянку площею 0,0167 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (торгівельний павільйон).
Відповідно до п. 4 вищевказаного рішення ФО-П ОСОБА_1 зобов'язано не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутися до Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договору оренди та у 4- х місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договір оренди землі.
Рішенням Харківської міської ради від 24.11.2010р. № 07/10 «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання» затверджено положення про Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради.
Відповідно до вказаного Положення метою діяльності Управління є регулювання земельних відносин для забезпечення прав на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад тощо, раціонального використання та охорони земель, забезпечення реалізації повноважень міського ради в галузі земельних відносин та реалізація повноважень виконавчих органів.
Пунктом 4.9 вказаного Положення передбачено, що Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, оформлення договорів оренди, здійснення інших функцій, що випливають з покладених на Управління задач.
Рішенням Харківської міської ради від 03.10.2007р. № 203/07 затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, який діяв на момент прийняття міської радою відповідного рішення сесії про надання спірної земельної ділянки в оренду ФО-П ОСОБА_1 (далі - Порядок).
Цей порядок розроблено на підставі ЗК України, Закону України «Про оренду землі», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору оренди землі» від 03.03.2004р. № 220 (зі змінами та доповненнями), Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Статуту територіальної громади м. Харкова та Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, який затверджено наказом Держкомзему України від 02.07.2003р. № 174 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.07.2003р. за № 641/7962 і визначає єдині умови оформлення договорів оренди (суборенди) землі, за якими, відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України, орендодавцем земельних ділянок виступає Харківська міська рада.
Відповідно до п. З даного Порядку підставою для оформлення договору оренди землі є рішення міської ради про надання в оренду або поновлення права оренди земельної ділянки.
Для оформлення договору оренди землі, суб'єкт, якому надається в оренду земельна ділянка, повинен не пізніше ніж у 40-денний термін звернутись до Управління земельних відносин стосовно виконання розрахунку орендної плати та укладання договору оренди землі.
Як свідчать матеріали справи, з відповідним зверненням ФО-П ОСОБА_1 звернулась на адресу Управління земельних відносин міської ради 20.01.2010р., тобто з пропущенням встановленого строку.
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням земельних відносин міської ради листом від 16.02.2010р. № В-1-53/0/12.10.01-06 на адресу відповідача направлено повідомлення про відсутність проекту відведення земельної ділянки та запропоновано відповідачеві надати вищезазначений проект до управління.
Але необхідні документи відповідачем до Управління земельних відносин надані не були.
Відповідно до рішення 36 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 30.09.2009р. № 214/09 ФО-П ОСОБА_1 було зобов'язано оформити договір оренди землі в термін до 30.01.2010р.
Попередженнями від 06.04.2010р. № 3342/0/84-10 Управління земельних відносин Харківської міської ради зверталось на адресу ФО-П ОСОБА_1 з зобов'язанням оформити землекористування за вказаною адресою в термін до 01.05.2010р.
Пунктом 4 Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові передбачено, що підготовка договору оренди землі проводиться управлінням земельних відносин протягом трьох місяців з дня прийняття рішення міською радою або дня проведення конкурсу (аукціону) щодо набуття права оренди землі, при наявності сформованого пакету документів - кадастрової справи, що зберігається в архіві Управління земельних ресурсів у м. Харкові.
Як свідчать матеріали справи, з листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради № 467/9-14 від 17.01.2014р. вбачається, що необхідні документи до Управління земельних відносин відповідачем на прогязі 2-х років надані не були. Так, акт встановлення меж земельної ділянки на місцевості було виготовлено лише у квітні 2012 року, а необхідний пакет документів для оформлення договору оренди ФО-П ОСОБА_1 був наданий лише 24.05.2012р.
Таким чином, як свідчать матеріали справи, на протязі з лютого 2010 по квітень 2012 року відповідачем не вживались заходи щодо оформлення договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2.
За приписами ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано сторонами у судових засіданнях, що відповідач використовує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (торгівельний павільйон) за адресою вул.. АДРЕСА_2, право користування вищезазначеною земельною ділянкою ФОП ОСОБА_1 не оформлено, чим порушено вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Факт використання відповідачем земельної ділянки за відсутності договору оренди підтверджується матеріалами справи (актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, листом КП "ХМБТІ", іншими доказами, наявними в матеріалах справи).
Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, міськими, районними та обласними радами.
Уповноваженими посадовими особами Управління земельних відносин Харківської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2. За результатами обстеження було складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від від 14.03.2013р. № 1053/13.
Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Статтею ст. 157 Земельного кодексу України, визначений порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Так, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
На підставі вказаної Постанови, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Пунктом 2 Постанови встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Згідно із п. 3 Постанови, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Порядок визначення вартості безпідставного користування земельною ділянкою визначено Рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 №130/09, яким затверджено "Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю" (далі - Порядок).
Відповідно до п. 5.1. Порядку нарахування збитків проводиться у випадку не оформлення документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою у строк, встановлений рішенням Харківської міської ради про надання або поновлення права оренди земельної ділянки, збитки визначаються після закінчення строку, встановленого в рішенні Харківської міської ради для оформлення документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою.
Відповідно до п.5.4 даного Порядку, відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (Харківська міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства.
Відповідно до акту про визначення збитків власнику землі від 22.04.2013р. за №335, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.04.2013р. №224 визнано неодержаний Харківською міською радою дохід у сумі 125134,15 грн. за використання відповідачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У п.3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначається, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення ст.22, глави 82 Цивільного кодексу України, частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати, як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини у розумінні ст.1193 Цивільного кодексу України.
У відповідності до статі 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Причинний зв'язок полягає в неотриманні позивачем доходу - орендної плати, який він отримав би в разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125,126 Земельного кодексу України правовстановлювального документу на спірну земельну ділянку - договору оренди землі.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Збитками в даному разі слід розуміти неодержаний прибуток (упущену вигоду).
Неодержаний прибуток (упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
В даному разі, обставини справи свідчать про наявність протиправної поведінки відповідача у вигляді використання спірної земельної ділянки без правовстановлювальних документів в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та його вина підтверджується наведеними вище матеріалами (актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.04.2013р., актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від № 1053/13 від 14.03.2013р., листом КП "ХМБТІ" іншими доказами, наявними в матеріалах справи).
Колегія суддів зауважує, що на відповідача покладається обов'язок доведення суду доказів відсутності вини у заподіяних позивачеві збитків.
Розмір збитків визначено відповідно до "Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 р. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.
Водночас, зазначений Порядок узгоджується також з нормами Цивільного кодексу України.
Зокрема, статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України наслідком безпідставного набуття майна, яке неможливо повернути, - є відшкодування його вартості.
Також колегія суддів зауважує, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем під час розгляду справи, ФОП ОСОБА_1 не оскаржила дії посадових осіб органу місцевого самоврядування, акт про визначення збитків та рішення виконавчого комітету Харківської міської ради про його затвердження.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм Податкового кодексу України, плата за землю (земельний податок та орендна плата на земельні ділянки державної та комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів.
Розміри та порядок плати за землю визначає Податковий кодекс України, згідно з яким плата за землю справляється у двох формах - земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності.
При цьому судова колегія зазначає, що законною підставою для сплати орендної плати у відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди.
Контроль за правильністю обчислення і справляння плати за землю здійснюється органами державної податкової служби.
У статті 15 Закону України "Про плату за землю" (діючий на момент виникнення спірних правовідносин), яка узгоджується зі ст. 287 Податкового кодексу України, зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Як вбачається з аналізу положень статті 2 та ч. 2 ст. 15 Закону України "Про плату за землю", за відсутністю у користувача земельної ділянки документів, визначених у статтях 125-126 Земельного кодексу України, які засвідчують право на земельну ділянку у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов'язанням сплатити за період користування у поточному році податку на землю.
Нормами 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), новий власник сплачує плату за землю, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Таким чином, як вбачається з аналізу положень п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України та ст. ст. 2, 15 Закону України "Про плату за землю" (діючий на момент виникнення спірних правовідносин, до 02.12.2010р.) за відсутністю у користувача земельної ділянки документів, визначених у ст. 126 Земельного кодексу України, які засвідчують право на земельну ділянку у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов'язанням сплатити за період користування у поточному році плату на землю, у той же спосіб, що і попередеій землевласник (землекористувач).
Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка над пішохідними виходами №№1, 1-Б, 2, 4-А станції метро «вул. 23 Серпня» загальної площею 2981,0 кв. м. рішенням Харківської міської ради від 19.11.2003р. №222/03 надавалась в оренду ПП «Стройінвест» для будівництва торгівельних павільйонів та для експлуатації цього об'єкту (договір оренди від 25.03.2004р. № 6340/04). З листа відмови від 29.10.2008р. №399 ПП «Стройінвест» підтвердило своє відмовлення від поновлення договору оренди земельних ділянок над пішохідними виходами №№1, 1-Б, 2, 4-А станції метро «вул. 23 Серпня». Частину земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,0167 га з нежитловою будівлею над пішохідним виходом метро «вул. 23 Серпня» надано ФОП ОСОБА_1
Таким чином до ФОП ОСОБА_1 перейшло право власності, право користування на земельну ділянку, на якій розміщена нежитлова будівля (торгівельний павільйон), в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до розрахунку розміру збитків за використання ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 0,0167 га за адресою: АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (торгівельний павільйон), згідно акту обстеження, визначення меж, площі та конфегурації земельної ділянки від 14.03.2013р. № 1053/13, , загальна сума збитків за період з 01.04.2010р. по 27.12.2012р. складає 125134,15 грн.
Відповідно до листа Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів від 25.10.2013р. № 5487/10/20-30-15-03-24, ФО-П ОСОБА_1 притягувалась до відповідальності за порушення податкового законодавства, як платник плати за землю за земельну ділянку по АДРЕСА_2 згідно акту № 2042/1710/НОМЕР_1 від 29.05.2013р.
Зазначений акт № 2042/1710/НОМЕР_1 від 29.05.2013р. складено про порушення податкового законодавства, а саме несвоєчасне подання податкової декларації з плату за землю (земельний податок за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2011-2013рр.
Листом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів від 25.10.2013р. № 5487/10/20-30-15-03-24, зазначено, що ФО-П ОСОБА_1 здійснювалася сплата земельного податку за використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 починаю з 29.05.2013р., а саме після притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства та засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам від 22.03.2013р.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено обґрунтованість нарахованих ФОП ОСОБА_1 збитків в сумі 125134,15 грн.
Враховуючи викладене та те, відповідач не надав суду доказів на спростування вимог прокурора та позивача, колегія суддів приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням акту огляду земельної ділянки та відповідно до нього зробленого розрахунку завданих збитків.
Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Керуючись ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи викладене, у суду наявні правові підстави для завдоволення позову в повному обсязі
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 17.06.2013р. по справі №922/040/13 та від 18.02.2013р. по справі №5023/2478/12.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в розмірі 2% від задоволеної суми нарахованих збитків, що становить 2502,68 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. ст. 2, 15 Закону України "Про плату за землю", ст.ст. 80, 83, 116, 124-126, 156, 157 Земельного кодексу України, ст. 287 Податкового кодексу України, ст.ст. 11, 16, 1166, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 225 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) - 125134,15 грн. збитків.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 2502,68 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25.01.2014 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя Аюпова Р.М. Жигалкін І.П. Шатерніков М.І.
справа №922/3870/13
Судове рішення № 36817462, Господарський суд Харківської області було прийнято 20.01.2014. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 922/3870/13. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: