Постанова № 36817247, 21.01.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2014 р. (15:03) Справа №801/11237/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю:

позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 від 20.02.2007 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військового комісаріату АР Крим

про визнання недійсним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військового комісаріату АР Крим з позовними вимогами про визнання недійсним та скасування рішення від 29.10.2013 року № 11 про відмову у визнанні учасником бойових дій, зобов'язання визнати позивача учасником бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу в Вірменській РСР під час збройного конфлікту, а відтак відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є учасником бойових дій. Однак, відповідач без врахування положень вказаного закону відмовив позивачу у визнанні його учасником бойових дій з посиланням тільки на Постанову Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63.

Присутній у судовому засіданні 21.01.2014 року позивач наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у адміністративному позові.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. Відповідачем 21.01.2014 року на адресу суду було надано заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача заснована на тому, зокрема, що Постановою Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено вичерпний перелік держав і бойових дій на їх територіях, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії. У зазначеному переліку відсутні відомості про те, що на території Вірменської РСР та Азербайджанської РСР в період 1989-1991 роки велися бойові дії.

У запереченні на позовну заяву відповідач також просив суд розглянути справу за відсутності його представника.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Порядок розгляду питань, пов'язаних із розглядом матеріалів про призначення учасників бойових дій і прийняття відповідних рішень визначений постановою Кабінету Міністрів України № 16 від 13 січня 1995 року «Про застосування п.2. ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з п. 2 вказаної постанови участь громадян, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту) визначається комісіями, що створюються у міністерствах і відомствах, які направляли своїх працівників на роботу в держави, де в цей період велися бойові дії. Якщо працівників направляли на роботу міністерства, відомства колишнього Союзу РСР, а також Української РСР, що згодом були ліквідовані або реорганізовані, комісії створюються у міністерствах, відомствах України, у віданні яких перебувають чи перебували підприємства, установи та організації, з яких відряджалися зазначені працівники.

Відповідно до п. 1 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 08.04.2009 року № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2009 року за № 428/16444, комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України (далі - Комісії) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині А0515, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

Згідно з пунктом 7 наказу від 08.04.2009 року № 158 на Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визначення учасників бойових дій відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації.

Таким чином, Військовий комісаріат АР Крим, при якому створено Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, а отже належним відповідачем в адміністративній справі. спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 1989 по 1991 роки проходив військову службу у Військовій частині 3646, що підтверджується даними військового квитка НОМЕР_2, виданого 20.06.1989 року Джанкойським міським військовим комісаріатом (а.с.19).

Відповідно до Архівної довідки Федеральної казенної установи Російського державного військового архіву №161208 від 08.04.2013 року (а.с.21) ОСОБА_1:

- згідно з Наказом командира Військової частини 3646 від 24-25 червня 1989 року №144 (м. Єреван) зарахований до списків особового складу частини,

- згідно з Наказом командира Військової частини 3646 від 25.04.1990 року №106 (м. Єреван) відбув у службове відрядження для виконання завдань з охорони громадського порядку при надзвичайних обставинах, пов'язаних із масовими антисуспільними проявами в м. Горисі,

- згідно з Наказом командира Військової частини 3646 від 27.04.1991 року №101 (м. Єреван) виключений із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення і звільнений у запас по закінченні строкової служби.

З Архівної довідки також слідує, що в період служби ОСОБА_1 у Військовій частині 3646 особовий склад частини виконував службово-бойові завдання з охорони громадського порядку в умовах різкого загострення оперативної обстановки на території Республік Закавказзя. Зокрема, рота зв'язку у 1990 році виконувала завдання з обслуговування машин і техніки зв'язку, а також забезпечення постійного зв'язку з усіма групуваннями, караулами та вищестоящими штабами шляхом стаціонарного вузла зв'язку частини.

Заявою від 12.09.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим з проханням розглянути документи Комісією та надати статус учасника бойових дій (а.с.22).

На засіданні комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Військового комісаріату АР Крим за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 більшістю голосів прийнято рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій з тієї підстави, що згідно переліку держав, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63, бойові дії на території м. Єреван (Вірменія) не велись.

Назване рішення зафіксовано у протоколі № 11 від 29.10.2013 року, витяг якого наявний в матеріалах справи (а.с.16).

Не погодившись з рішенням комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Військового комісаріату АР Крим, позивачем було його оскаржено у судовому порядку.

Під час розгляду справи судом перевірено правомірність прийнятого відповідачем рішення та було встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XIІ від 25.03.1992 року військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Статтею 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 4 зазначеного Закону зафіксовано, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно із статтею 6 цього Закону учасниками бойових дій визнаються:

- військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Великої Вітчизняної воєн, під час інших бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани і підпільники громадянської та Великої Вітчизняної воєн;

- учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 08.02.1994 року прийнято Постанову № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою затверджений Перелік держав і періодів бойових дій на їх території.

Однак, до вищезазначеного Переліку території та періоди бойових дій, на які посилається позивач, не віднесені, тому положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не можуть бути застосовані.

Посилання позивача на ту обставину, що зазначена постанова містить пункт «Інші країни після грудня 1979року» та позивач має право на отримання статусу учасника бойових дій саме на підставі зазначеного пункту, є необґрунтованим з наступних підстав.

Дійсно, перелік держав і бойових дій на їх територіях, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, передбачений зазначеною вище постановою, містить графу: «Інші країни після грудня 1979року». Однак, згідно із приміткою до цього пункту генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

Позивач не надав до заяви про надання статусу учасника бойових дій довідку 10-го Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про його особисту участь у бойових діях, а відтак зазначений пункт не можна застосовувати до позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні, яке відбулось 21.01.2014 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 27.01.2014 року.

Керуючись ст.ст.160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.