Рішення № 3681678, 29.04.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.09 Справа № 3/57/09

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Ленінського району, м. Запоріжжя

до відповідача: Комунального підприємства “Запоріжринок”, м. Запоріжжя

про стягнення суми 35 979, 69 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Вознюк А.Л., юрисконсульт, довіреність № 5154/27-19 від 11.09.2008р.

від відповідача: Іойлев С.А., представник, довіреність № 1903/1979 від 17.09.2008р.

Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Ленінського району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до КП “Запоріжринок” про стягнення заборгованості в сумі 35 979, 69 грн. за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р. № 223.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530 ЦК України, ст. 193, 276 ГК України, ст. 1, 2 ГПК України, договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 223 від 01.10.2002р.

Ухвалою господарського суду від 10.03.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/57/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 02.04.2009р. об 11 годині 00 хвилин.

02.04.2009р. до суду надійшов відзив відповідача № 1367 від 02.04.2009р. в якому відповідач частково визнає позовні вимоги, а також просить суд відкласти розгляд справи для врегулювання спору між сторонами шляхом укладення мирової угоди.

У судовому засіданні 02.04.2009р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 29.04.2009р.

У судовому засіданні 29.04.2009р. позивачем надано заяву № 1-14/924 від 29.04.2009р. про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути на його користь суму 16 133, 46 грн. основного боргу та судові витрати.

Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

За згодою сторін у судовому засіданні 29.04.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судових засіданнях 02.04.2009р. та 29.04.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 1-14/924 від 29.04.2009р. у зв’язку зі сплатою відповідачем суми 19 846, 23 грн.). Просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 223 від 01.10.2002р. в сумі 16 133, 46 грн.

Відповідачем надано акт звірки взаємних розрахунків за договором № 223 від 01.10.2002р., згідно якому в період з 31.10.2008р. по 31.01.2009р. відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 19 846, 23 грн.

Представник відповідача в судових засіданнях 02.04.2009р. та 29.04.2009р. підтвердив факт часткового погашення основної суми заборгованості та визнав суму основного боргу у розмірі 16 133, 46 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (енергопостачальна організація) та КП “Запоріжринок” (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 223 від 01.10.2002р., за яким енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію разом з витратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (п. 1.2 Договору).

Позивачем були виконані умови договору, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2008р., від 30.11.2008р., від 31.12.2008р., від 31.01.2009р.

Згідно п. 6.2 договору № 223 від 01.10.2002р. розрахунковим періодом є календарний місяць. Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну (п. 6.3 Договору). Споживач зобов’язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату (п. 6.6 Договору).

Відповідач не виконав умови договору, тому станом на 03.03.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію з урахуванням часткової сплати суми основного боргу та заяви про зменшення позовних вимог, складає 16 133, 46 грн.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 223 від 01.10.2002р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач зобов’язався оплатити поставлену теплову енергію до 20 числа поточного місяця.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 223 від 01.10.2002р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання КП “Запоріжринок” грошових зобов’язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу по Договору в розмірі 16 133, 46 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Запоріжринок” (69006, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2, р/р 26009037010001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 01559577) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 16 133 (шістнадцять тисяч сто тридцять три) грн. 46 коп. основного боргу за поставлену теплову енергію, 359 (триста п’ятдесят дев’ять) грн. 79 коп. витрат на держмито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя: В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 05.05.2009р.