Ухвала суду № 36815212, 21.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 р.Справа № 814/2948/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук'янчук О.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідробуд" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідробуд" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьгідробуд" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень від 07.12.12р. № 0001320231, № 0001330231, якими Товариству збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість і застосовано штрафну санкцію та зменшено розмір від'ємного значення вказаного податку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідробуд" - відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідробуд" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідробуд", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що в листопаді 2012 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин із ПП "Інвеставангард" лютий 2011 р., ТОВ "Будівництво Укр-М" за червень 2011 р., ПП "Нольга" за жовтень 2011 р., результати якої оформлені актом від 21листопада 2012 р. № 3727/22-200/32543259.

У висновку акту перевірки вказано на такі порушення податкового законодавства з боку Товариства:

- ст. 198 п. 198.3., п. 198.6., ст. 200 п. 200.1., п. 200.2. Податкового кодексу України (далі - ПК України), що потягло заниження ПДВ на загальну суму 18997,0 грн.;

- ст. 198 п. 198.3., п. 198.6., ст. 200 п. 200.1., п. 200.3.ПК України, внаслідок чого завищено різницю між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за липень 2011 р. на 6192,0 грн.

7 грудня 2012 р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0001320231, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання із ПДВ на 18997,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4749,25 грн.;

- № 0001330231, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за липень 2011 р. на 6192,0 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції зазначив про те, що ДПІ зроблено обґрунтований висновок про відсутність надання позивачу послуг (товару) з боку контрагентів ПП "Інвеставангард", ТОВ "Будівництво Укр-М" та ПП "Нольга" за перевіряє мий період.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції, 1 лютого 2011р. позивач уклав договір купівлі-продажу із ПП "Інвеставангард", за умовами якого контрагент зобов'язувався поставити позивачу товар; 4 червня 2011р. позивачем укладено договір субпідряду із ТОВ "Будівництво Укр-М", згідно якого контрагент виконував роботи із капітального ремонту коридору та кабінетів адміністративного корпусу.

Крім того, як зазначає позивач, ним було укладено договір постачання із ПП "Нольга", за яким ПП "Нольга" поставило ТОВ "Південьгідробуд" газову плиту, на підтвердження чого надало видаткову накладну № Н-000266 від 28 жовтня 2011р.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для правильного вирішення спору підлягає встановленню факт реальності надання позивачу його контрагентами послуг з продажу товарів та надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо умов його (товару) транспортування, умов надання послуг, даних щодо товару який перевозився та його кількості, тощо.

В свою чергу, перевіряючи надані позивачем документи щодо поставки ПП "Нольга" ТОВ "Південьгідробуд" газової плити, суд першої інстанції правильно застосував до вказаних правовідносин норми ст.ст. 207, 208, 712 ч. 1 Цивільного кодексу України та обґрунтовано зазначив, що видаткова накладна не свідчить про дотримання позивачем письмової форми правочину із ПП "Нольга", адже вона за своєю правовою природою є документом, який підтверджує видачу товару і не може містити всіх умов, які є істотним для договору поставки, зокрема у видатковій накладній відсутні строки поставки та умови доставки товару.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги у вказаній частині (щодо відносин з ПП "Нольга"), оскільки з наданих позивачем документів (видаткова накладна) взагалі неможливо встановити умови виконання договору, якщо такий мав місце, умови транспортування та передачі товару, а тому надані позивачем на підтвердження вказаних операцій первині документи не можуть вважатися первинними документами для цілей податкового обліку навіть за наявності в цих документах всіх формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, суд першої інстанції правомірно визнав доведеним ДПІ відсутності господарської операції позивача із ПП "Інвеставангард", оскільки як обґрунтовано встановлено та зазначено у оскаржуваному судовому рішенні, умови договору позивача із ПП "Інвеставангард" сформульовані загально, є нечіткими, відсутні навіть родові або видові ознаки товарів, які контрагент повинен був поставити позивачу (будівельні матеріали, обладнання для будівництва, засоби індивідуального захисту для працівників, тощо), в тексті договору тільки зазначено "товар", що не дає змоги його ідентифікації; з урахуванням знаходження ПП "Інвеставангард" в м. Львові позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували транспортування придбаного у контрагента товару.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови про порушення кримінальної справи від 27 лютого 2012 р., за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), ПП "Інвеставангард" було створено без мети здійснення законної господарської діяльності. Постановою Київського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 р., Черна І.В., яка просила застосувати до неї амністію, звільнена від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію".

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведення відповідачем фіктивності господарської операції позивача із ПП "Інвеставангард".

Крім того, перевіряючи факт реальності надання позивачу його контрагентом ТОВ "Будівництво Укр-М" послуг із капітального ремонту коридору та кабінетів адміністративного корпусу, суд першої інстанції обґрунтовано послався на данні, зазначені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівництво Укр-М", в якому зафіксовано, що підприємство взагалі не має власних основних фондів, обладнання, працівників, на підставі чого, відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки правильно зазначив про відсутність підтвердження фактичного отримання позивачем послуг від ТОВ "Будівництво Укр-М" з урахуванням фактично встановленої відсутності у останнього необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутності управлінського та технічного персоналу, основних фондів, тощо.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з посиланням на наявність всіх первинних документів на підтвердження виконання вище вказаних послуг, оскільки як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, будь-які первинні документи мають правове значення лише в разі фактичного здійснення господарської операції, відповідно, вказані документи не набувають статусу первинних документів, якщо фактичного здійснення господарської операції і саме між тими сторонами, які вказані в цих документах, не було. Тільки наявність у позивача первинних документів не може слугувати беззаперечним доказом здійснення господарської операції, якщо інші фактичні обставини свідчать про неможливість її здійснення.

Крім того, судом першої інстанції в обґрунтування вище наведених доводів правильно зауважено на те, що в акті перевірки позивача, відповідач не ставить під сумнів виконання позивачем своїх зобов'язань перед замовником, а наведено доводи проти того, що субпідрядні роботи не могли бути виконані ТОВ "Будівництво Укр-М", а будівельні матеріали і обладнання поставлені ПП "Інвеставангард" і ПП "Нольга".

З урахуванням встановлених обставин та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про правомірність рішень податкового органу, якими позивачеві збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції, оскільки матеріали справи вказують на відсутність реального виконання операцій між позивачем та його контрагентами ПП "Інвеставангард", ТОВ "Будівництво Укр-М" та ПП "Нольга", що в свою чергу, впливає на правильність формування позивачем спірного податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що апелянтом належним чином не спростовані висновки податкового органу щодо виявлених порушень, викладених в акті перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані рішення - повідомлення, правомірність яких в свою чергу відповідно до норм ст.2 КАС України була перевірена судом першої інстанції, на підставі чого прийняте обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідробуд" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: