Ухвала суду № 36815198, 21.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 р.Справа № 815/6619/13-а

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лукянчук О.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкер» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Балкер» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2013р. №0000012210.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкер» задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 22.07.2013р. №0000012210.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 17.06.2013р. по 21.06.2013р., згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно Наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 06.06.2013 №1605, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB «Балкер» з питань взаємовідносин з ПП „Малахіт 2007", TOB „Укрхолод", TOB „Флорена - Плюс" за період 01.10.2010р. по 31.12.2011р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №3689/22-4/32508612 від 02.07.2013р. «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Балкер» з питань взаємовідносин з ПП „Малахіт 2007", TOB „Укрхолод", TOB „Флорена - Плюс" за період 01.10.2010р. по 31.12.2011р.».

В висновках акту перевірки зазначено, що TOB «Балкер» порушено п.138.2 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 2875грн. у тому числі, IV квартал 2011р. - 2875грн.

На підставі акту перевірки від 02.07.2013р. ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.07.2013р. №0000012210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 2875грн. у зв'язку з порушенням позивачем п.138.2 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.

TOB «Балкер», не погоджуючись з вищевказаним повідомленням-рішенням, оскаржило його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів в Одеській області, звернувшись зі скаргою, яку рішенням №737/10/15-32-10-02-07 від 05.09.2013р. залишено без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов до наступних висновків, з якими погоджується колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.11.2011р. між ТОВ „Балкер" та ТОВ «Укрхолод» було укладено договір купівлі-продажу товару №4, згідно якого ТОВ «Укрхолод» (продавець) продає, а покупець (ТОВ „Балкер") купує запасні частини до техніки, комплектуючі, ПММ, паливо. Асортимент, кількість, ціни вказуються у специфікаціях до договору, або в рахунках, видаткових та податкових накладних.

Найменування, кількість та ціна придбаного позивачем у ТОВ «Укрхолод» товару (стартеру), визначена у специфікації №1 від 01.11.2011р. до договору № 4 від 01.11.2011р. Вказаною специфікацією також визначено строки поставки та пункт передачі товару.

Придбаний товар отримано уповноваженою особою позивача за видатковою накладною №рн-301163 від 30.11.2011р.

Придбаний товар було доставлено автомобілем МАН д/н ВН4936ВА, що підтверджується заявкою на автотранспорт від 01.09.2011р., ТТН №62867 від 01.09.2011р, талоном замовника №653966 від 01.09.2011р. та заявкою на автотранспорт від 26.09.2011р., ТТН №82867 від 26.09.11р, Талоном замовника №653969 від 26.09.2011р.

Доставлено товар було автомобілем МАН д/н ВН4936ВА, що підтверджується заявкою на автотранспорт від 26.09.2011р., ТТН №82867 від 26.09.11р, талоном замовника №653969 від 26.09.2011р. та заявкою на автотранспорт від 03.08.2011р., ТТН №82654 від 03.08.11р, Талоном замовника №653956 від 03.08.2011р.

Товар оприбутковано, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за листопад 2011р.

ТОВ „Балкер" використано придбаний товар в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності та реалізовано його іншій юридичній особі, в підтвердження чого до матеріалів справи надано видаткову накладну №РН-045 від 30.11.2013р.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як обґрунтовано перевірено та зазначено судом першої інстанції, висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове рішення-повідомлення, ґрунтувалися виключно на податкову інформацію по контрагенту позивача - ТОВ «Укрхолод», та відповідна частина акту перевірки позивача не містить зазначення, які порушення вимог податкового законодавства допущені саме ТОВ «Балкер», в чому саме вони полягали, як і не зазначено, які дефекти первинних документів, наданих до перевірки, свідчать про необґрунтованість декларування понесених витрат у деклараціях з податку на прибуток за відповідні періоди.

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено та зазначено, що складаючи акт перевірки та роблячи висновок про завищення позивачем валових витрат на суму 2875грн. по операціям з ТОВ «Укрхолод», відповідачем взагалі не надавалась оцінка документам, що підтверджують поставку товару та розрахунок за них.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальника ТОВ «Балкер» товару за договором, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на декларування понесених витрат у деклараціях з податку на прибуток за відповідні періоди, відповідачем належним чином спростовані не були.

В підтвердження отримання товару за договором від ТОВ «Укрхолод», позивачем надано до матеріалів справи договір, видаткові накладні, специфікація, відомість, картка рахунку, тощо, які в повній мірі були досліджені судом першої інстанції та спростовують висновок апелянта про встановлений перевіркою факт відсутності господарських операцій між ТОВ «Балкер» та вказаним контрагентом.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги та погоджується з обґрунтуваннями суду першої інстанції, з посиланням на норми Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, про те, що висновок документальної перевірки про безтоварність угод між позивачем та ТОВ «Укрхолод» обґрунтований виключно даними додаткового характеру, одержаними з матеріалів, складених іншими податковими органами відносно іншого Товариства, а не одержано з первинних документів наданих ТОВ «Балкер».

Доводи апеляційної скарги щодо ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарських операцій у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «Укрхолод» через не встановлення місця знаходження платника податку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагента та висновків щодо неможливості перевірки такого контрагента, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Між іншим, колегія суддів звертає увагу на те, що діючим податковим законодавством не пов'язане право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням його контрагента за юридичною адресою, натомість податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи будь - яких належних доказів застосування до контрагента позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку позивача або його контрагента при укладенні та виконанні договору.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: