Рішення № 36814327, 22.01.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 січня 2014 року Справа № 913/2934/13

Провадження №32/913/2934/13

За позовом Публічного акціонерного товариства “Дніпропетровський агрегатний завод”, м.Дніпропетровськ

до Науково-виробничого приватного підприємства “Утек”, м.Луганськ

про стягнення 110533 грн. 04 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство “Дніпропетровський агрегатний завод” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Науково-виробничого приватного підприємства “Утек” про стягнення заборгованості за договором № 69/50 від 12.11.2012 у сумі 141360 грн. 24 коп., 3% річних у сумі 2604 грн. 20 коп., пені в сумі 2547 грн. 64 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області (суддя – Паляниця Ю.О.) від 28.10.2013 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 02.12.2013.

Заявою про уточнення позовних вимог № 82/193 від 22.11.2013 позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 69/50 від 12.11.2012 у сумі 131360 грн. 24 коп., 3% річних у сумі 3514 грн. 40 коп., пеню в сумі 2547 грн. 64 коп., у зв"язку зі здійсненням невірного розрахунку при підготовці позовної заяви, а саме неврахуванням оплати відповідача у розмірі 10000 грн. 00 коп.

Суд, виходячи зі змісту вказаної заяви, розцінив її як заяву про зменшення розміру позовних вимог та відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняв її до розгляду.

Ухвалою господарського суду Луганської області (суддя – Паляниця Ю.О.) від 02.12.2013 розгляд справи відкладений на 19.12.2013.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог № 82/203 від 16.12.2013 позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 69/50 від 12.11.2012 у сумі 106847 грн. 44 коп., 3% річних у сумі 2914 грн. 84 коп., пеню в сумі 2402 грн. 51 коп., у зв"язку зі здійсненням часткової оплати відповідачем від 06.11.2013 у розмірі 10000 грн. 00 коп. та відмовою позивача від стягнення суми заборгованості за накладною № 3242 від 29.11.2012 на суму 14512 грн. 80 коп.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Луганської області (суддя – Паляниця Ю.О.) від 19.12.2013 задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів та розгляд справи відкладений на 14.01.2014.

13.01.2014 у зв’язку із перебуванням судді Паляниці Ю.О. на лікарняному був проведений повторний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду, у відповідності до вимог статті 21 Господарського процесуального кодексу України та дана справа передана на розгляд судді Косенко Т.В.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог № 82/07 від 08.01.2014 позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 69/50 від 12.11.2012 у сумі 104847 грн. 44 коп., 3% річних у сумі 3283 грн. 09 коп., пеню в сумі 2402 грн. 51 коп., у зв"язку зі здійсненням часткової оплати відповідачем від 19.12.2013 у розмірі 2000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява прийнята судом до розгляду.

Заявою № 82/11/1 від 14.01.2014 позивач частково відмовився від позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 3283 грн. 09 коп. та пені в сумі 2402 грн. 51 коп.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява прийнята судом до розгляду, оскільки дане право надано позивачу і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотанням № 14/1 від 14.01.2014 відповідач просив суд винести ухвалу про передачу справи за підсудністю до господарського суду Запорізької області, оскільки 20.11.2013 реєстраційною службою Луганського міського управління юстиції Луганської області проведено державну реєстрацію змін до статуту відповідача, згідно яких місцезнаходженням відповідача є: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Кругова, б.88.

Клопотання відповідача № 14/1 від 14.01.2014 про передачу справи за підсудністю до господарського суду Запорізької області суд вважає необґрунтованим та відхиляє його, враховуючи наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17509303 (а.с.27-31) станом на 05.11.2013, тобто на момент звернення позивача до суду з даним позовом та на момент вирішення питання господарським судом Луганської області про порушення провадження у справі місцезнаходженням відповідача було: вул.Смоленська, б.130, м.Луганськ.

Як вбачається з копії статуту відповідача 20.11.2013 реєстраційною службою Луганського міського управління юстиції Луганської області проведено державну реєстрацію змін до статуту відповідача, номер запису 13821050011007198, згідно яких змінено місцезнаходження відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.01.2014 була оголошена перерва до 22.01.2014.

Клопотанням № 82/17 від 20.01.2014 позивач просив суд розглянути справу без участі представника. Суд вважає можливим розглянути справу без участі представника позивача, у зв"язку з чим задовольняє клопотання позивача.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його власноручний підпис на бланку запису про оголошення перерви від 14.01.2014.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.811 господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом зазначеної ст.64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством “Дніпропетровський агрегатний завод” (продавець, позивач) та Науково-виробничим приватним підприємством “Утек” (покупець, відповідач) 12.11.2012 був укладений договір № 69/50, за умовами якого продавець зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в номенклатурі, кількості, строки і на умовах, обумовлених цим договором і доданими до нього специфікаціях, які є його невід’ємною частиною (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору ціни на продукцію встановлюються в гривнях і приведені в доданих до цього договору специфікаціях.

Сума договору дорівнює сумі підписаних специфікацій до цього договору (п.2.3 договору).

Продукція за цим договором поставляється на умовах EXW м.Дніпропетровськ (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору строки поставки обумовлені в доданих до цього договору специфікаціях. Датою поставки вважається дата в накладній на відпуск продукції.

Розрахунки за продукцію, що поставляється за цим договором, здійснюються покупцем на підставі рахунку, що виставляється продавцем (п.4.1 договору).

В п.4.2 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату за продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця наступним чином: 30% передплата, 70% протягом 30 днів з дати поставки продукції.

Згідно п.10.2 договору строк його дії до 31.12.2013.

Між сторонами були складені та підписані специфікації від 12.11.2012 № 1, від 21.11.2012 № 2 та від 10.12.2012 № 3.

На виконання вказаних умов договору та специфікацій до нього позивач поставив відповідачу обладнання за накладними № 3099 від 21.11.2012, № 3130 від 21.11.2012, № 3250 від 03.12.2012, № 3312 від 11.12.2012 на загальну суму 240251грн. 28 коп.

Відповідач отримане обладнання оплатив частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 104847 грн. 44 коп. (з урахуванням заяв позивача про зменшення позовних вимог), за стягнення якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір № 69/50 від 12.11.2012 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто – неналежне виконання.

Факт поставки позивачем обладнання відповідачу за договором № 69/50 від 12.11.2012 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. накладними № 3099 від 21.11.2012, № 3130 від 21.11.2012, № 3250 від 03.12.2012, № 3312 від 11.12.2012 і відповідними рахунками, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.129-132) та відповідачем не оспорений.

Відповідач оплату отриманого обладнання у передбачений договором строк не здійснив, тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 69/50 від 12.11.2012 у сумі 104847 грн. 44 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю (з урахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір з розглянутих позовних вимог покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49, 75, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства “Дніпропетровський агрегатний завод” до Науково-виробничого приватного підприємства “Утек” задовольнити частково.

2. Стягнути з Науково-виробничого приватного підприємства “Утек”, вул.Кругова, б.88, м.Запоріжжя, ідентифікаційний код 30695511, на користь Публічного акціонерного товариства “Дніпропетровський агрегатний завод”, вул.Щепкіна, б.53, м.Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 14311614, заборгованість у сумі 104847 грн. 44 коп., судовий збір у сумі 2336 грн. 95 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення 3% річних у сумі 3283 грн. 09 коп. та пені в сумі 2402 грн. 51 коп. припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.2014.

Суддя Т.В. Косенко