Рішення № 3681326, 16.04.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" квітня 2009 р. Справа № 10/028-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»

про стягнення 100 275,63 грн.

Суддя Тищенко О.В.

Представники:

від позивача: Назаркевич О.В. (довіреність від 03.11.2008р.)

від відповідача: Муштей Л.Ю. (довіреність від 20.05.2008р.)

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»про стягнення 100 275,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за Договором поставки № 31 від 15.02.07р., у зв’язку з чим у останнього перед позивачем виникла основна заборгованість за отриманий товар в сумі 94 191,60 грн.

Крім того, на підставі п.8.2 вищевказаного договору, ст.232 ГК України, ст.258, 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 2521,31 грн. пені, 3013,17 грн. інфляційних втрат та 549,49 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2009р. порушено провадження в справі та призначено до розгляду на 24.03.2009р.

У зв’язку із перебуванням судді Тищенко О.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 24.03.2009р. не відбулося у зв’язку із чим, ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2009р. розгляд справи призначався на 16.04.2009р. об 14:40год.

В судовому засіданні 16.04.2009р. представник позивача подав до суду заяву, якою фактично зменшив розмір позовних вимог та просив суд у зв’язку із частковою сплатою відповідачем боргу стягнути з останнього 52 022,91 грн. боргу. При цьому, іншу частину позовних вимог позивач залишив без змін.

Згідно п. 17 Інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» на питання якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог, Вищий господарський суд України відповів, що відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому також вказав про часткове погашення заборгованості.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судових засіданнях докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

15.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора» (покупець) було укладено Договір поставки №31 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору.

Відповідно до п.3.1 договору, ціна за одиницю товару погоджується сторонами в специфікації та може змінюватися за письмовою згодою сторін.

Всі розрахунки згідно договору здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата поставленої партії товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі накладних. (п.3.2 договору)

Згідно п.3.4 договору, покупець здійснює оплату через 28 календарних днів після поставки товару.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за спірним договором виконав належним чином, за період з серпня по листопад 2008р. позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 94 191,60 грн., що підтверджується відповідними товарними накладними, належним чином завірені копії яких залучені до матеріалів справи та не заперечується відповідачем. Оригінал спірного договору та оригінали копій товарних накладних були оглянуті в судовому засіданні.

Відповідач в строк встановлений договором (через 28 календарних днів після поставки товару) за отриманий товар не розрахувався, через що станом на момент звернення позивача до суду з позовом заборгованість відповідача згідно спірного договору склала 94 191,60грн.

Також, суд встановив, що після звернення позивача до суду з позовом відповідачем частково було сплачено основний борг та повернуто позивачу частину товару.

Як вбачається з Акту звірки взаєморозрахунків, складеного позивачем та відповідачем, борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта»згідно Договору поставки №31 від 15.02.07р. станом на 01.04.09р. становить 52 022,91 грн.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Оскільки станом на 16.04.2009р. борг відповідача згідно спірного договору повністю не сплачений та становить 52 022,91 грн., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»52 022,91 грн. основного боргу є обґрунтованими, документально підтвердженим, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 2521,37 грн. пені, 3013,17 грн. інфляційних втрат та 549,49 грн. 3 % річних, суд зазначає наступне.

Як вбачається із п. 3 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно п. 8.2 договору, у випадку порушення строків оплати за товар, визначених договором, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як вбачається із ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/965-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” обмежує нарахування пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, у зв’язку із несвоєчасною сплатою за отриманий товар за спірним договором, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 2521,37 грн. пені (борг* подвійна облікова ставка НБУ /100/365 *кількість днів прострочення).

Крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею (Аналогічна думка з цього приводу викладена в Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19 серпня 2003 року)

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3013,17 грн. інфляційних втрат та 549,49 грн. 3 % річних, є обґрунтованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 52 022,91 грн. основного боргу, 2521,37 грн. пені, 3013,17 грн. інфляційних втрат та 549,49 грн. 3 % річних

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»(09132, Київська область, Києво –Святошинський район, м.Вишневе, вул.. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта»(01133, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 30, код ЄДРПОУ 31405839) 52 022,91 грн. основного боргу, 2 521,37 грн. пені, 3 013,17 грн. інфляційних втрат та 549,49 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 581, 07 грн. державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя