Постанова № 36812833, 16.01.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року Справа № 813/8851/13-а

11 год. 59 хв. Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Карп'як О.О. ,

суддів Гавдика З.В.,

Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Дорош Х.Р.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_2

від відповідача - не з"явився

від третьої особи - Лагутін Б.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, -

в с т а н о в и в :

25.11.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства Оборони України за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) про визнання бездіяльності Міністерства оборони України щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні протиправною, стягнення з Міністерства оборони України на його користь заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 145337 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує положеннями ч.3 ст.242 Указу Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, ч.5 ст.17 Конституції України, ст.1,2,9,15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.4 Постанови КМ України від 19.07.1999 року №1281, п.1 Постанови КМ України від 07.02.2001 року №104, пп.1,2 Постанови КМ України від 07.11.2007 року №1294. При цьому вказує, що наказом МОУ від 19.10.1999 року №600 він був відряджений для подальшого проходження служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» із залишенням на військовій службі з метою виконання завдань в інтересах оборони держави, її безпеки; наказом МОУ від 24.07.2013 року №254 відповідно до ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» його звільнено у запас за п. «б» (за станом здоров'я); наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 01.08.2013 року №407/о його звільнено з посади заступника керівника польотів РДЦ Львівського РСП та виключено із списків особового складу підприємства. Згідно довідки ДП повітряного руху України від 05.08.2013 року №10.1-822, загальна сума грошового забезпечення на момент звільнення його складала 12638 грн. Відповідно до наказу МОУ №254 від 24.07.2013 року, вислуга років складає 23 роки. Таким чином, вважає, що наявні підстави для стягнення з Міністерства оборони України на його користь заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 145337 грн. Вважає, що третя особа є комерційним підприємством, діяльність якого фінансується за рахунок власних коштів, отриманих від наданих послуг з аеронавігаційного обслуговування, не має жодних правових підстав щодо забезпечення військовослужбовцям ЗС України соціальних гарантій, які передбачені контрактами МО України. З врахуванням поданої судової практики Вищого адміністративного суду України, просить позов задоволити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові, просить позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов (а.с.75-78), просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та поданій позивачем судовій практиці.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

При цьому, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є пасивна форма поведінки, що полягає у не вчиненні конкретної дії (дій), які такий суб'єкт правовідносин повинен був і міг вчинити в даних конкретних умовах.

Відповідно до частини 9 статті 6 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями в цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.

Наказом Міністра оборони України від 19.10.1999р. № 600 позивач був відряджений для подальшого проходження служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі. Водночас, факт про відрядження позивача підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Наказом Міністра оборони України від 24.07.2013 року №254 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач звільнений з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я).

Матеріалами справи встановлено, наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 01.08.2013 року №407/о «З особового складу» підполковника ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас відповідно з посади заступника керівника польотів РДЦ Львівського РСП та направлено для зарахування на військовий облік до Галицько - Франківського ОРВК м. Львова.

Згідно довідки Державного підприємства повітряного руху України від 05.08.2013 року №10.1-822, виданої підполковнику ОСОБА_2, загальна сума грошового забезпечення на момент звільнення його складала 12638, 25 грн., одноразові додаткові види грошового забезпечення: винагорода за безперервну календарну військову службу - не видавалась, одноразова допомога на початкове обзаведення - не видавалась, на підставі наказу директора Львівського РСП від 29.01.2013 року №46/к виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2013 рік в сумі 12638,25 грн., на підставі наказу директора Львівського РСП від 10.04.2013 року №166/к виплачена винагорода за підсумками роботи за 2012 рік в сумі 10657 грн., індексацію грошового забезпечення - немає, залишок непогашеного нарахування - немає, не є платником аліментів.

Відповідно до представленої позивачем копії контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, такий укладено з ним на 5 років, який набрав чинності з 08.10.2008 року.

Відповідно до довідки від 08.11.2013 року №3/191, виданої позивачу Галицько - Франківським об'єднаним районним військовим комісаріатом, про те, що він перебуває на військовому обліку офіцерів запасу та дійсно проходив військову службу в Збройних Силах з 30.07.1990 року по 05.08.2013 року, звільнений з Лав ЗС України у запас ст.26 п. «б» за станом здоров'я.

До суду не надано довідки, що дійсно позивачу нарахована вказана в позові сума одноразової допомоги.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, сума заявлено до стягнення у позовній заяві не підтверджена належними доказами.

Водночас, на день звільнення підприємством одноразова допомога позивачу виплачена не була.

Відповідно до частини 2 Закону, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому Положеннями про проходження військової служби громадянами України. В випадку днем закінчення проходження військової служби позивача є день видання наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 01.08.2013 року №407/о «З особового складу» згідно якого позивача звільнено з 05.08.2013 року з вищезгаданої посади (абзац 2 п.245 Положення).

Листом від 13.11.2013 року №248/3/9/1/829 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивача про те, що Міністерство оборони не здійснювало нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ДП «Украерорух» та не несло відповідні зобов'язання зі здійснення таких видатків; у Міністерстві оборони немає фінансово - облікових документів щодо розміру грошового забезпечення цих військовослужбовців і розпорядчих документів, які слугують підставою для здійснення виплати цієї допомоги. Вказують, що з 01.01.2007 року для виплати Міністерством оборони одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які звільнені з військової служби з посад, займаних у ДП «Украерорух» законних підстав немає. Відтак, вказаним листом позивачу роз'яснено порядок отримання такої допомоги та запропоновано звернутись з визначного питання до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Позивач не погоджуються з доводами відповідача, викладеними у листі від вважає, що відповідачем при вирішенні спірного питання допущено бездіяльність. Проте, суд не погоджується з такими доводами, зважаючи на наступне.

Імперативними приписами Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також постанови КМУ від 17.07.92 на законодавчому рівні визначено, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні виплачується військовослужбовцям, а не особам звільненим зі служби та проведення розрахунку з військовослужбовцем до часу видання наказу про звільнення з посади, тобто особа перебуває у статусі військовослужбовця.

Згідно пункту 1 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплата військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади. органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів, органів, у яких вони працювали.

Частиною п'ятою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам офіцерського складу, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Пунктом 14 постанови КМУ від 17.07.92 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» визначено, що військовослужбовцям звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах, на підприємствах, в установах, організаціях із залишенням на військової службі виплата одноразової грошової допомоги у випадках передбачених п.10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці працювали.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.1999р. №1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» грошове забезпечення військовослужбовців, відряджених до ДП «Украерух», здійснюється в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій».

При цьому передбачено, що фінансування витрат на утримання підрозділів цивільно-військової системи організації повітряного руху України здійснюється за рахунок коштів, передбачених на цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені військовослужбовці.

Водночас, відповідно до частини 6 статті 73 Господарського кодексу України, органом управління державного унітарного підприємства (до якого відноситься ("Украерорух") є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Отже, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям ДП "Украерорух", в тому числі і позивачу повинна здійснюватись цим підприємством. Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення, зокрема, входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012р. № 333, видатки на її виплату здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Так, військовослужбовці, які відряджені до ДП «Украерорух», знаходяться на посадах на цьому підприємстві та фактично працюють в ДП «Украерорух», забезпечуючи здійснення функцій та завдань цього підприємства.

Отже, ці військовослужбовці на час видання наказу про звільнення з військової служби займають посади і виконують завдання в інтересах оборони держави та її безпеки в ДП «Украерорух».

Оскільки Міністерство оборони України не здійснювало нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям зазначеного Державного підприємства та не несло відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків, у Міністерстві оборони України немає фінансово-облікових документів щодо розміру грошового забезпечення цих військовослужбовців та відповідних розпорядчих документів, які слугують підставою для здійснення виплати цієї допомоги (наказ про виключення зі списків особового складу та інші), відповідач не мав виплачувати позивачу заявлену суму грошової одноразової допомоги при звільненні.

При цьому, будь-які виплати військовослужбовцям провадяться на підставі наказу командира (начальника) військової частини (підрозділу, органу, установи, організації тощо), де військовослужбовець займає посаду, яка несе зобов'язання з виплат.

Таким чином, в ході судового розгляду справи підтверджено, що у Міністерства оборони України для виплати допомоги військовослужбовцям, які відряджені до ДП «Украерорух» із залишенням на військової службі та звільняються з військової служби безпосередньо з посад, займаних на цьому підприємстві, законних підстав немає.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про те, що оскільки звільнення військовослужбовців з посад, займаних ними в ДП «Украерорух», здійснюється наказами генерального директора цього підприємства, сума одноразової грошової вихідної допомоги при звільненню нарахована саме даним підприємством, то саме Державне підприємство «Украерорух» має здійснити виплату такої допомоги.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних дій, а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, відтак у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати у виді судового збору за подання даного позову покладається на позивача

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді - підписи, з оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної

Головуючий - суддя Карп'як О.О.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 20.01.2014 року.