Рішення № 3681267, 14.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.09 р. Справа № 8/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Садін Плюс”, с.Липці,

ЄДРПОУ 35288465

до відповідача Спільного українсько – літовського підприємства у формі товариства з

обмеженою відповідальністю „Тел – Мар”, м.Маріуполь

ЄДРПОУ 25328948

про стягнення 30 924 грн. 01 коп.

Суддя Ємельянов А.С.

Представники:

від позивача: Літвінова О.В. – по дов.

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Садін Плюс”, с.Липці, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Спільного українсько – літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м.Маріуполь про стягнення: заборгованості за поставлений товар у розмірі 27 521 грн. 13 коп. з урахуванням індексу інфляції, з яких безпосередньо заборгованість складає 25 523 грн. 02 коп., збитки від інфляції - 1 998 грн. 11 коп.; проценти за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 349 грн. 01коп.; пеня у розмірі 3 053 грн. 87 коп., а всього 30 924 грн. 01 коп.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою б/н від 26.02.2009р. збільшив позовні вимоги. Зокрема, позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 57 435,01 грн., збитків від інфляції 3 347,92 грн., трьох процентів річних в сумі 1 414,36 грн., пені в сумі 3 625,65 грн.

Відповідно із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою б/н від 01.04.2009р. зменшив позовні вимоги та заявив вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 57 435,01 грн., збитків від інфляції 861,53 грн., трьох процентів річних в сумі 197,58 грн., пені в сумі 1 728,79 грн.

Враховуючи приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивачем клопотанням б/н від 24.04.2009р. заявлено вимоги про збільшення розміру позовних вимог, зокрема, стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 57 435,01 грн., збитків від інфляції 804,09 грн., трьох процентів річних в сумі 311,56 грн., пені в сумі 2 492,52 грн.

За таких обставин, позивачем заявлені, а судом розглянуті позовні вимоги, викладені у заяві б/н від 24.04.2009р.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором №1052 від 01.05.2008р. щодо оплати поставленої продукції в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (списки відправлень рекомендованої кореспонденції з повідомленням від 25.02.2009р., 23.03.2009р., 07.04.2009р., 21.04.2009р.).

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 01.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Садін Плюс” (постачальник) та Спільним українсько – літовським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” (покупець) був підписаний договір №1052, за змістом якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору, позивачем в період з 02.07.2008р. по 30.12.2008р. на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 113 299,33 грн.

У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: розрахункові накладні, акти звірки взаєморозрахунків станом на 02.10.2008р., 30.01.2009р., 24.04.2009р. за договором №1052 від 01.05.2008р., підписаних уповноваженими особами обох підприємств та скріплених печатками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на розрахункових накладних в графі „отримав” та печаткою підприємства.

За умовами договору, а саме п.4.3 встановлено, що форма та порядок розрахунків – налічний, безналічний з відстрочкою платежа на чотирнадцять календарних днів з моменту реалізації товара. Датою сплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, які з боку відповідача не спростовані, всупереч вимогам ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України та положенням договору поставки №1052 від 01.05.2008р., свої зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати грошових коштів відповідач виконав частково в сумі 55 864,32 грн. За таких обставин, на теперішній час у Спільного українсько – літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” існує заборгованість перед ТОВ „Садін Плюс” у розмірі 57 435 грн. 01 коп.

Як вказувалося вище, відповідач заперечень проти позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 57435 грн. 01 коп. не надав, в судові засідання на виклик суду не з’явився. Поважних причин невиконання вимог суду не встановлено.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у Донецькій області №14/4-20/1842 від 27.04.2009р. Спільне українсько – літовське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” міститься у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та зареєстроване за юридичною адресою: 87516, Донецька область, м.Маріуполь, бул.50 років Жовтня 21/43.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 57 435 грн. 01 коп. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивачем на підставі п.5.1 договору поставки №1052 від 01.05.2008р. нараховано та пред’явлено до стягнення пеню в сумі 2 492,52 грн. за період з 17.02.2009р. по 24.04.2009р.

Крім того, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 17.02.2009р. по 24.04.2009р. позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення інфляція в сумі 804,09 грн. та три проценти річних в сумі 311,56 грн.

Враховуючи право позивача при розрахунку суми санкцій самостійно визначати період нараховування санкції, приймаючи до уваги твердження ТОВ „Садін Плюс” про часткову оплату продукції у розмірі 55 864,32 грн., виходячи з того, що розрахунок пені, інфляції, трьох процентів річних відповідачем не оспорюється, матеріалами справи не спростовується, суд приймає його до уваги як належний доказ та вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача з урахуванням суми задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Садін Плюс”, с.Липці до Спільного українсько – літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 57 435,01 грн., збитків від інфляції 804,09 грн., трьох процентів річних в сумі 311,56 грн., пені в сумі 2 492,52 грн. задовольнити повністю.

Стягнути зі Спільного українсько – літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м.Маріуполь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Садін Плюс”, с.Липці заборгованість за поставлений товар в сумі 57 435,01 грн., збитки від інфляції 804,09 грн., три проценти річних в сумі 311,56 грн., пеню в сумі 2 492,52 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 610 грн. 43 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 14.05.2009р.

Суддя Ємельянов А.С.