Рішення № 36812644, 21.01.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 р. Справа № 923/1135/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м.Херсон

до відповідача-1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

відповідача - 2: Лазурненської селищної ради, смт. Лазурне, Скадовський район, Херсонська область

про визнання недійсним рішення відповідача-2, визнання недійсним договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади смт.Лазурне та зобов'язання відповідача-1 повернути комунальне майно

за участю прокурорів Ахременко О.ДД та Мельник І.В.

представників сторін:

від відповідача-1- ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - представника за дорів. від 03.10.13р.

від відповідача-2 - не прибув

Херсонський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним рішення ХLІХ сесії Лазурненської селищної ради (відповідач-2) шостого скликання №446 від 01.07.2013р. "Про затвердження протоколу по результату проведення аукціону" в частині визнання переможцем фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач-1) з моменту його винесення; визнати недійсним на майбутнє договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади смт.Лазурне №37 від 25.07.2013р., укладений між відповідачами; зобов'язати відповідача-1 повернути комунальне майно - земельну ділянку площею 1594,5 м.кв. та вартістю 85226,00 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади селища Лазурного.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги.

Перший відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У п.5 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р. зазначається, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Згідно з частиною 2 ст.29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. При цьому, якщо прокурор у позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, то господарський суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України. У разі ж, коли суд у зазначених випадках помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, відповідний позов залишається без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 названого Кодексу .

Також перший відповідач наполягає на тому, що рішення другого відповідача відповідає нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник першого відповідача також обґрунтував законність винесеного другим відповідачем рішення та умов оскаржуваного договору.

Другий відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, свого представника у судове засідання не направив, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив.

У відзиві проти позову заперечує, оскільки вважає, що оскаржуване рішення винесено ним в межах його компетенції та відповідає нормам чинного законодавства. Оспорюваний договір також відповідає нормам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши прокурорів, представників першого відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Щодо права Херсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері на позов, то господарський суд виходить із того, що п.6 Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 23.03.12р. "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" згідно з частиною п'ятою статті 361 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати таке представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Прокурор обґрунтував своє право на позов без визначення позивача тим, що відповідно до рішення Конституційного суду, на яке посилається перший відповідач, визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави.

Укладений договір №37 про оренду комунального майна між Лазурненською селищною радою та ФОП ОСОБА_1 суперечить інтересам держави в особі територіальної громади смт. Лазурне.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Оскільки, шкода заподіяна державі в особі територіальної громади діями Лазурненської селищної ради, яка є відповідачем у справі, а отже вона не може представляти інтереси територіальної громади, з даним позовом звертається прокурор, який набуває статусу позивача.

Господарський суд погоджується з обґрунтуванням прокурора його права на позов.

Щодо того, що спір про визнання недійсним рішення Лазурненської селищної ради підвідомчий адміністративним судам, то господарський суд виходить із того, що відповідно до постанови Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України. У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке. Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статей 177, 181, 324 глави 30 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України (254к/96-ВР), статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України ( 435-15 ), статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України ( 436-15 ), статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК (1798-12) підвідомчі господарським судам.

З урахуванням викладеного спір в цій частині розглядається по суті.

За результатами проведеного аукціону, згідно з протоколом від 25.06.2013р., його переможцем ФОП ОСОБА_4 отримано право на строкове платне користування комунальним майном - часткою №41а об'єкту благоустрою "Комунальний пляж" площею 1594,5 м2.

Рішенням ХLІХ сесії Лазурненської селищної ради шостого скликання №446 від 01.07.2013р. протокол по результатах проведення аукціону від 25.06.2013 затверджено.

Прокурор вважає, що це рішення винесено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки статтею 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Поняття території в Законі визначено як сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів, в тому числі пляжів, а також інших об'єктів у межах населеного пункту.

Крім того, п. 13 ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту.

Таким чином, поняття "території" ототожнюється із земельною ділянкою з певними її межами.

Оскільки пляж є об'єктом благоустрою населених пунктів і одночасно територією загального користування, невід'ємною частиною будь-якого пляжу є земельна ділянка, на якій він розташований, а тому надання його в оренду повинно здійснюватися згідно з процедурою, передбаченою розділом IV главою 19 Земельного кодексу України.

У той же час, із матеріалів справи вбачається, що оскаржуваному рішенню передувало прийняття другим відповідачем рішення №420 від 21.05.2013р., відповідно до якого з метою врегулювання організаційно-правових відносин, пов'язаних з орендною комунального об'єкту благоустрою „Комунальний пляж" шляхом проведення конкурсу у формі аукціону, укладено договір на проведення аукціону з підприємством - організатором аукціону, яке є членом товарної біржі та здійснює свою діяльність відповідно до норм чинного законодавства України і має договір з ФДМУ та ліцензію Держкомзему України.

Відповідно до вказаного рішення встановлені ставки орендної плати за використання об'єктів благоустрою частин "Комунального пляжу" у відсотковому відношенні від незалежної оцінки ринкової вартості об'єкту благоустрою "Комунального пляжу".

Вказане рішення ніким не скасовано та не визнано недійсним, та є чинним на день розгляду справи. Також вказане рішення другим відповідачем виконано, що підтверджується доданими до справи договором №53/02-БО від 27.05.13р. та реєстром переможців, складеним за результатами проведеного аукціону. Отже, оскаржуване рішення є фактично виконанням раніше прийнятого рішення №420 від 21.05.13р., яке є чинним.

Таким чином, оскаржуване рішення винесено в межах повноважень та відповідає нормам чинного законодавства, та в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо оскаржуваного договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади смт.Лазурне №37 від 25.07.2013р., то господарський суд виходить із того, що відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ст.203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, укладений договір повинен відповідати переліченим нормам незалежно від того, чи є чинним рішення компетентного органу, на підставі якого він укладений.

Як вбачається із оскаржуваного договору, згідно рішення Лазурненської селищної ради № 446 від 01.07.2013р. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - частку № 41а об'єкту благоустрою „Комунальний пляж", згідно паспорту об'єкту благоустрою "Комунальний пляж" в смт.Лазурне №31.13 (далі майно), розміщене за адресою: АДРЕСА_2. Така ж умова передбачена у п.1,1 договору, відповідно до якого згідно рішення Лазурненської селищної ради №446 від 01.07.2013р. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - частку № 41а об'єкту благоустрою „Комунальний пляж", згідно паспорту об'єкту благоустрою „Комунальний пляж" в смт.Лазурне №31.13 (далі майно), розміщене за адресою: АДРЕСА_2. Мета використання - пляж загального призначення - зона відпочинку.

Об'єктом оренди є частка № 41а об'єкту благоустрою „Комунальний пляж" в смт.Лазурне площею 1594,5 кв. м. Вартість об'єкта оренди згідно звіту про незалежну оцінку об'єкта благоустрою „Комунальний пляж" складає 85226,00грн. Стан майна на момент укладення договору (коротка технічна характеристика стану майна) визначається в акті прийому-передачі.

Таким чином, вказаний договір повинен відповідати нормам Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у тому числі і за предметом договору.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності. Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; { Абзац п'ятий частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3269-VI ( 3269-17 ) від 21.04.2011 } відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; { Частину першу статті 10 доповнено абзацом згідно із Законом N 1905-IV ( 1905-15 ) від 29.06.2004 } порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; {Частину першу статті 10 доповнено абзацом згідно із Законом N 1905-IV ( 1905-15 ) від 29.06.2004 } відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. { Пункт 1 статті 10 доповнено абзацом згідно із Законом N 651/97-ВР від 19.11.97 }

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують, відповідно, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, істотною умовою є оцінка майна, що передається в оренду. Додатком до оскаржуваного договору є інвентарна картка, відповідно до якої первинна вартість усього комунального пляжу складає 4074250гр. Згідно звіту незалежної оцінки майна вартість об'єкту "Комунальний пляж" складає 5062446грн. Із Паспорту на об'єкт благоустрою "Комунальний пляж" вбачається, що експлікація ділянок об'єкту, який розбитий на 48 ділянок, визначена у кв.м., тобто визначена площа земельних ділянок. Паспорт також містить об'ємно планувальні показники, залізобетонні майданчики берегоукріплюючих споруд (буни).

Вартість кожного окремого об'єкту, у тому числі частки №41а, яка є предметом оренди, не визначалась, не визначена окрема оцінка цієї частки, як об'єкта оренди, а тому невідомо, на підставі чого у договорі вказана вартість об'єкта оренди - 85226,00 грн., що суперечить нормам Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Другим відповідачем пляж, який частками надавався в оренду, визначений як об'єкт благоустрою, а тому оскаржуваний договір повинен в частині передачі його у користування відповідати Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Як вбачається із вказаного Закону, благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до ст.2 вказаного Закону благоустрій це - 1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів; 2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення; 3) створення умов для реалізації прав та виконання обов'язків суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

Тобто, це система заходів по утриманню територій, а не передача цього об'єкту в оренду для здійснення підприємницької діяльності, як це передбачено у п.1.1 договору.

До того ж, господарський суд враховує, що нормам Закону "Про благоустрій населених пунктів", відповідно до ст.1 якого територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту. Таким чином, цей Закон не регулює порядок передачі у користування пляжів, а лише передбачає порядок організації благоустрою пляжів та пляжних зон.

Водним кодексом України також передбачено поняття пляжу та пляжної зони та відповідно до ст.1 вказаного Кодексу визначено, що пляжна зона - прилегла до урізу води частина прибережної захисної смуги уздовж морів, навколо морських заток і лиманів з режимом обмеженої господарської діяльності.

Ст.88 Водного кодексу передбачає, що користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства. До узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори. У разі надання права користування пляжною зоною користувачі зобов'язані забезпечити безперешкодний та безоплатний прохід вздовж берега моря, морської затоки чи лиману.

Порядок передачі земель водного фонду у користування встановлений нормами ЗК України, які передбачають в обов'язковому порядку розроблення проектно - технічної документації на земельну ділянку, тобто сторонами повинен був бути укладений договір оренди, та оскаржуваний договір містить у собі елементи договору оренди земельної ділянки, а не договору оренди комунального майна, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Ст.93 ЗК України передбачає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Ст.124 ЗК встановлює, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Вказані умови сторонами не дотримані, а тому у першого відповідача відсутнє право користування спірною земельною ділянкою, а тому позов в частині повернення комунального майна - земельної ділянки площею 1594,5кв.м., вартістю 85226грн., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади селища Лазурного підлягає задоволенню.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади смт.Лазурне №37 від 25.07.2013, укладений між Лазурненською селищною радою см. Лазурне, вул.Жовтнева, 57, код ЄДРПОУ 04526457, та ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1.

3. Зобов'язати ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1, повернути комунальне майно - земельну ділянку площею 1594,5 м2 та вартістю 85226,00 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади селища Лазурне.

4. У задоволені позову в частині визнання недійсним з моменту його винесення рішення ХLIХ сесії Лазурненської селищної ради шостого скликання №446 від 01.07.2013р. «Про затвердження протоколу по результату проведення аукціону» стосовно визнання переможцем ФОП ОСОБА_1 відмовити.

5. Стягнути з ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р.рахунок невідомий, до Державного бюджету 2294грн. судового збору : отримувач УДКСУ у м.Херсоні, код ЄДРПОУ 37959779, р/р 31215206783002 Банк ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код 03500045; стягувач - ДПІ у м.Херсоні.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.01.2014р.

Суддя З.В. Клепай