Постанова № 36812618, 21.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа№ 911/4152/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» на рішення господарського суду Київської області від 03.12.2013 р.

у справі №911/4152/13 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Приватного підприємства «Агро-Транс Індустрія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр»

про стягнення суми

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 20.01.2014 р. оголошувалась перерва на 21.01.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агро-Транс Індустрія» звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» про стягнення з відповідача 90000,00 грн. основного боргу, 2978,63 грн. неустойки, 8116,58 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив виправити його описку та вважати правильним розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, що підлягає до стягнення з відповідача суму 8166,58 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.12.2013 р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 90000,00 грн. попередньої оплати, 2978,63 грн. пені, 8166,58 грн. 36% річних, 1147,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката та 2022,91 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповного дослідження обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення відповідно до ст. 104 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 20.01.2014 р. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.01.2014 р. підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати.

20.01.2014 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва на 21.01.2014 р.

Представники сторін в судове засідання 21.01.2014 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 26.12.2013 р., явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні 20.01.2014 р., перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

05.07.2012 р. між ПП «Агро-Транс Індустрія» (покупець) та ТОВ «Виробниче підприємство «Центр» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №05074, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати та передати, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти від продавця сільськогосподарську продукцію рослинного походження яка вказується в додатках до цього договору, насипом до умов дійсного договору.

Пунктом 5.1 вказаного договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар в українських гривнях шляхом банківського переведення коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору та наданого продавцем рахунку-фактури.

На виконання умов договору, позивачем було сплачено відповідачу 435000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з поточного рахунку позивача від 05.10.2012 р. та 08.10.2012 р.

Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання щодо поставки товару належним чином не виконав, здійснивши поставку товару лише на суму 345000,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на акті звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2012 р.

01.12.2012 р. між сторонами було укладено додаток №1 до договору, відповідно до якого зобов'язання продавця щодо поставки товару за договором в частині недопоставленого товару на суму 90000,00 грн. змінюються на зобов'язання продавця передати у власність покупця ріпак урожаю 2013 року у кількості 30 тон або пшеницю урожаю 2013 року в кількості 55 тон.

Пунктом 4.1 додатку №1 до договору встановлено, що товар повинен бути переданий покупцю до 01.08.2013 р.

Пунктом 6.1 додатку №1 до договору передбачено, що строк дії цього додатка встановлюється з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і до 01.08.2013 р., а у випадку несвоєчасного або неналежного виконання будь-якою із сторін зобов'язань за даним додатком - до повного виконання прийнятих зобов'язань за цим додатком.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання за договором, в тому числі і за додатком №1, в частині поставки товару на суму 90000,00 грн. не виконав, а залишок отриманого авансу не повернув, позивач просить суд, стягнути з відповідача 90000,00 грн. решти сплаченої передоплати на підставі ст. 670, 693, ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розглянувши зміст додатку №1 до договору, який міститься в матеріалах справи суд апеляційної інстанції встановив, що вказаний договір не передбачає сплату коштів, а встановлює вимоги до поставки продукції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний додаток №1 до договору не містить умов, які б передбачали будь-які зобов'язання відповідача по сплаті (поверненню) коштів в разі непостачання товару, а також строку сплати при настанні таких обставин не визначено та не передбачено. Тобто, порядок погашення боргу чи сплати його продавцем не визначено.

Вказане свідчить про те, що вимоги кредитора не можуть вважатись грошовими, оскільки боржник за вказаним вище договором є постачальник продукції.

Слід зазначити, що додаткова угода сторін є, зокрема, угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами, оскільки, вона стосувалася не лише зміни строку розрахунку, але й предмета зобов'язання та способу його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 13.11.2012 р. по справі №26/5009/2808/11.

Позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні докази звернення до відповідача з вимогою щодо повернення коштів замість поставки товару передбаченого додатком №1 до договору купівлі-продажу №05074 від 07.07.2012 р.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищезазначені обставини щодо зміни предмета зобов'язання, сторони дійшли згоди стосовно визначення способу виконання взятих зобов'язань, які на час подання позову сторонами не змінено, а претензій про повернення коштів позивачем не пред'являлось.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції та приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 90000,00 грн. суми попередньої оплати є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення 2978,63 грн. пені, 8166,58 грн. 36% річних є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимоги про стягнення суми попередньої оплати, а в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обґрунтував апеляційну скаргу належним чином, а тому остання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 03.12.2013 р. у справі №911/4152/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За змістом ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується стороні на користь якої відбулось рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 03.12.2013 р. у справі №911/4152/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Агро-Транс Індустрія» (19604, Черкаська область, с. Червона Слобода, Чигиринське шосе, 24, п/р 26005013003658 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 33173418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» (07600, Київська область, с. Згурівка, вул. Молодіжна, 16, п/р 26004037396201 в філії ЦРУ «Фінанси та кредит», МФО 300937, код ЄДРПОУ 34099325) 1011 (одну тисячу одинадцять) грн. 46 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

Справу №911/4152/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун