Вирок № 36812425, 24.01.2014, Броварський міськрайонний суд Київської області

24.01.2014

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/10857/13-к

Провадження № 1-кп/361/34/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 24» січня 2014 року Броварський міськрайонний суд Київської області

у складі:

головуючого: судді - Пошкурлат О.М.,

при секретарі - Німчук О.В.,

за участю прокурора - Горбаня В.В.,

потерпілого - ОСОБА_1,

представника потерпілого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бровари кримінальне провадження № 12013100130004020, за яким обвинувачується:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та мешкає АДРЕСА_1, громадянин України, не одружений, офіційно не працюючий, раніше не засуджений,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

28 серпня 2013 року, близько 2025 год. у темну пору доби, ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем марки «OPEL Omega», держаний номерний знак НОМЕР_1, що стверджується висновком авто технічної експертизи № 880 А від 06.11.2013, і який належить ОСОБА_5, рухаючись у лівій смузі руху на 55 км+680 м автодороги сполученням «Київ-Чернігів», у межах населеного пункту, а саме с. Семиполки, Броварського району, Київської області, у напрямку від м. Києва до м. Чернігова зі швидкістю 104 км/год., що підтверджується висновком авто технічної експертизи № 891 А від 08.11.2013, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив п. 2.3»б» Правил дорожнього руху України, перевищив дозволену у населених пунктах швидкість руху, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість руху аж до зупинки, чим порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху України, і при виявлені небезпеки для руху у вигляді пішохода, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, чим порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, та здійснив наїзд на ОСОБА_1, який перетинав проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу з права наліво відносно напрямку руху автомобіля автодороги сполученням «Київ-Чернігів», що у с. Семиполки, Броварського району, Київської області.

У результаті дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді забійних ран голови та обличчя, забою головного мозку з розвитком лівостороннього геміпарезу та мозкової коми, посттравматичного лівостороннього гнійного отиту, закритої травми грудної клітини: перелому 9-го ребра з права та 4-10 ребер зліва по пахвинним лініям з розвитком підшкірної емфіземи м»яких тканин грудної стінки зліва та після- травматичної лівосторонньої пневмонії; вивиху голівки лівої плечової кістки в плечовому суглобі з переломом великого бугорка плечової кістки; перелому кісток лівої гомілки в нижній третині з підвивихом стопи; численних саден голови, грудної клітини, верхніх та нижніх кінцівок, які, згідно висновку судово - медичної експертизи за № 153 від 07.11.2013, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, покаявся у вчиненому та суду показав, що 28 серпня 2013 року близько 20 год. прямував в бік с. Стара Басань, Чернігівської області, по автодорозі сполученням «Київ-Чернігів» рухаючись за кермом належного його матері автомобіля марки «OPEL Omega», держаний номерний знак НОМЕР_1, зі швидкістю близько 100 км/год. в с. Семиполки, Броварського району, Київської області. Керований ним автомобіль був технічно справним, дорожнє покриття сухим. Оскільки на вулиці вже було темно, тому не доїжджаючи до пішохідного переходу метрів з 30-ти побачив пішохода, який переходив проїжджу частину з права наліво відносно руху його автомобіля, вівши в руках велосипед. В зв'язку з цим застосував екстрене гальмування, проте уникнути зіткнення з пішоходом не вдалося.

Позовні вимоги, заявлені потерпілим в частині стягнення з нього в користь останнього матеріальних збитків в розмірі 2284,66 грн., визнає, в частині стягнення моральної шкоди -визнає частково в розмірі 30 000 грн., з врахуванням того, що не має матеріальної можливості надати потерпілому фінансової допомоги, оскільки має роботу з невеликою заробітною платою. Проте погодився виплачувати потерпілому заподіяні збитки частками, по мірі заробляння ним грошей.

У вчиненому щиро кається та просить суд не суворого покарання.

Судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

За наведених обставин суд вважає, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_4, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а його дії органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, кваліфіковані правильно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зі змінами та доповненнями, виходить з принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

У відповідності до ст. 66 КК України, суд вважає за можливе визнати як обставину, що пом'якшує покарання за скоєне - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а ні в ході досудового розслідування, а ні в суді, не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, те, що він раніше не засуджений, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем проходження практики, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, його соціальне становище, відсутність даних про перебування його на профілактичному обліку у лікаря психіатра та нарколога, а також думку потерпілого, який наполягає на суворому покаранні обвинуваченого з позбавленням такого волі та права керування транспортними засобами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Суд, детально проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчиненого кримінального правопорушення, його щире каяття, активне сприяння розкриттю такого, наслідки суспільно - небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, прийшов до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень буде призначення покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі, з позбавленням його права керувати транспортними засобами.

Речові докази по кримінальному провадженню: автомобіль марки «OPEL Omega», держаний номерний знак НОМЕР_1, що знаходиться на майданчику для тимчасового тримання транспортних засобів Броварського МВ (м. Бровари, вул.. Кутузова, 77) - повернути в законне володіння, користування та розпорядження ОСОБА_5; велосипед, що знаходиться на майданчику для тимчасового тримання транспортних засобів Броварського МВ - повернути в законне володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1

Запобіжний захід обвинуваченому - не обирався.

В підготовчому судовому засіданні потерпілим - цивільним позивачем ОСОБА_1 заявлено цивільний позов, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме, 2284,66 грн., як кошти, витрачені ним на придбання ліків та медичних препаратів; 100 000 грн., як розмір завданої моральної шкоди.

Оскільки відповідачем - обвинуваченим ОСОБА_4 позовні вимоги потерпілого - цивільного позивача в частині стягнення матеріальних збитків таким визнані, суд вважає, що такі підлягають до задоволення у повному обсязі.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року № 3 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

Згідно із ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, а саме: моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом п.п.п. 5, 8, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стаття 1193 ЦК України визначає, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Дослідивши цивільний позов з додатками, суд визнає, що внаслідок ДТП, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього. В результаті отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень він відчуває страждання через постійні болі. Тривалий час він не міг самостійно пересуватися, а на даний час, внаслідок пошкодження ноги, у нього значно знижена опорно-рухова функція.

У зв'язку з цим у нього порушилися звичні життєві зв'язки, для відновлення яких потрібні додаткові зусилля. Як раніше він не може виконувати роботу по будинку і допомагати родині по господарству. Отримане каліцтво позбавило його можливості реалізовувати свої звичні бажання. На даний час не може вести повноцінний спосіб життя, внаслідок чого став нервовим та дратівливим. Окрім цього, позбавлений можливості працевлаштуватися, оскільки за станом здоров'я його ніде не приймають на роботу. Також він має на утриманні батьків похилого віку, які потребують стороннього догляду.

З огляду на викладене, з урахуванням характеру та обсягу фізичних та душевних страждань через втрату ОСОБА_1 здоров'я, характеру немайнових втрат, тривалість їх відновлення, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог останнього в частині стягнення заподіяної моральної шкоди, в розмірі 50 000 грн.

При визначенні розміру грошових коштів, які підлягають стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди суд також виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Підлягають до стягнення з обвинуваченого в користь держави в інтересах експертної установи витрати, пов'язані з залученням експертів, у розмірі відповідно 782,40 грн. та 782,40 грн., а всього 1564,80 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Строк відбування покарання засудженому рахувати з моменту фактичного відбування призначеного судом покарання.

Запобіжний захід засудженому - не застосовувався.

Речові докази по кримінальному провадженню: автомобіль марки «OPEL Omega», держаний номерний знак НОМЕР_1, що знаходиться на майданчику для тимчасового тримання транспортних засобів Броварського МВ (м. Бровари, вул.. Кутузова, 77) - повернути в законне володіння, користування та розпорядження ОСОБА_5; велосипед, що знаходиться на майданчику для тимчасового тримання транспортних засобів Броварського МВ - повернути в законне володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків - задовольнити в повному обсязі, в частині відшкодування моральної шкоди - частково.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 2284,66 грн., як розмір заподіяному такому матеріальних збитків, 50 000 грн., як розмір заподіяної моральної шкоди.

Підлягають до стягнення з обвинуваченого в користь держави в інтересах експертної установи (р/р 31111115700008, МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі м. Києва код №37975298) витрати, пов'язані з залученням експертів, у розмірі відповідно 782,40 грн. та 782,40 грн., а всього 1564,80 грн.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.

Головуючий: суддя О. М. Пошкурлат