Ухвала суду № 36811365, 14.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 362/871/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Медведєв К.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Савчука М.А.,

третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області, треті особи: Орган опіки та піклування Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_5 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 звернулася у суд із позовом до Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області, за участю третіх осіб: Органу опіки та піклування Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_5, у якому просила визнати протиправним пункт 3 рішення Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області №27 від 23.01.2013 року щодо зняття її з квартирного обліку та зобов'язати відповідача поновити її на квартирному обліку з моменту первинної постановки.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2013 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюване рішення суб'єкта владних повноважень прийнято необґрунтовано, не добросовісно, не розсудливо та без дотримання принципу пропорційності між його несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких воно спрямоване.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради народних депутатів від 22.05.1997 року №133 на підставі заяви ОСОБА_7 вирішено перевести на неї квартирну справу померлого батька ОСОБА_8.

Як убачається із довідки ЖЕК, станом на час прийняття згаданого рішення, ОСОБА_7 була прописана по АДРЕСА_1.

Рішенням виконкому від 24.06.2008 року №326 вирішено перевести квартирну чергу з померлої ОСОБА_7 на її дочку - ОСОБА_2, яка перебувала у складі сім'ї матері на квартирній черзі згідно рішення міськвиконкому №133 від 22.05.1997 року.

Листами відповдіача від 24.10.2011 року №М-1225/0394 та від 03.12.2012 року №М-1138/0394, у відповідь на звернення позивача, повідомлено, що остання перебуває на квартирному обліку в загальній черзі під №2, в першочерговій - під №3, в списку ветхих та аварійних будинків - під №2 (лист від 24.10.2011 року №М-1225/0394).

Рішенням Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 23.01.2013 року №27, пунктом 3, вирішено зняти з квартирного обліку ОСОБА_2 на підставі п. 5 ст. 40 Житлового кодексу Української РСР.

Не погоджуючись зі згаданим рішенням, позивач звернулася у суд з вимогами про його скасування в зазначеній частині та про поновлення її на квартирному обліку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

За змістом ст. ст. 48, 49 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень, в тому числі право на житло.

Статтею 31 Житлового кодексу Української РСР передбачено право громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районного, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 39 Кодексу за місцем проживання громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.

Статтею 40 цього Кодексу визначено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті. У частині 2 зазначеної правової норми передбачено виключний перелік підстав зняття з обліку зазначеної категорії громадян. До таких підстав відносяться: поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; одноразове одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; виїзд на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Аналогічні підстави для знаття з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, зазначені також у пункті 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 року №470.

Як було з'ясовано судом, в оспорюваному рішенні, як на підставу для зняття з квартирного обліку позивача, відповідач послався на пункт 5 ч. 2 ст. 40 ЖК УРСР, а саме: на подання ОСОБА_2 відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття її на облік.

При цьому, як недостовірні відповідач називає відомості, що подавались позивачем про те, що вона проживає у АДРЕСА_1, який, згідно акту від 22.01.2013 року, складеного за результатами огляду комісії Комунального підприємства «Комбінат Комунальних підприємств м. Василькова», знаходиться у аварійному стані та в ньому тривалий час ніхто не проживає.

На підтвердження вищевказаних висновків комісії відповідачем до апеляційної скарги додано лист ГУ ДСНС України у Київській області від 08.08.2013 року №166, згідно з яким в будинку за адресою: АДРЕСА_1, неодноразово були пожежі, а саме: 03.09.2011 року, 25.08.2012 року, 07.04.2013 року.

Обговорюючи зазначені доводи відповідача, колегія суддів виходить із наступного.

Кодексом адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. ч. 1, 2 ст. 71).

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У контексті приведених норм процесуального законодавства, колегія суддів зауважує, що положеннями Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 року №470, передбачено, що до заяви про взяття на квартирний облік додається довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку, видана організацією, яка здійснює експлуатацію жилого будинку, або громадянином, який має у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру (п. 18).

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зважає на те, що в матеріалах справи наявні довідки від 2007, 2008 та 2013 року, видані КП «Васильківжитлоексплуатація» ОСОБА_2 про те, що вона проживає та зареєстрована в АДРЕСА_1 з 1994 року. При цьому, разом із ОСОБА_2 у вказаному домі проживає і зареєстрований її неповнолітній син ОСОБА_6, починаючи з 09.12.2006 року.

Реєстрація місця проживання позивача також підтверджується записом у паспорті останньої.

Окрім того, на підтвердження фактичного проживання позивача у м. Василькові по вул. Володимирській, 3 в матеріалах справи наявна довідка депутата Васильківської міськради Київської області від 12.03.2013 року, згідно з якою дане місце проживання ОСОБА_2 підтвердили троє мешканців наближених будинків.

Натомість, надані відповідачем докази аварійного стану будинку лише підтверджують потребу позивача у поліпшенні житлових умов та не виключають можливість фактичного проживання у вищевказаному будинку, більш того жодним чином не спростовують ту обставину, що позивач разом із неповнолітнім сином зареєстрована як така, що проживає за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення та про необхідність відновлення порушених прав позивача та її неповнолітнього сина.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що позовні вимоги слід задовольнити.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області залишити без задоволення.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 20 січня 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М