Рішення № 36811111, 24.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23941/13 24.01.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»ДоВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»Простягнення 2 901,90 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаСамойленко Л.М.Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач) про стягнення 2 901,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.12.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.12.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено до 24.01.2014 р.

23.01.2014 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач не заперечував у стягненні проти стягнення страхового відшкодування у розмірі 1 336,98 грн., в іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав недоведеності позивачем понесення витрат на ремонт заднього бампера, фарбування накладки кришки багажника, зняття та установку накладки кришки багажника.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103026405525, яке отримано останнім 02.01.2014 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2012 р. між АТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є позивач та Міськович Іван Михайлович укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №205076Га/12п, за яким позивач страхує майнові інтереси останнього, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу «Ford», державний реєстраційний номер ВІ 0766 ВМ.

15.01.2013 р. о 08 годині 15 хвилин в м. Полтава по вул. Жовтнева, 66, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер ВІ 4543 АО, під керуванням Приймак В.З. та автомобіля «Ford», державний реєстраційний номер ВІ 0766 ВМ, під керуванням Міськович І.М.

Положеннями підпункту «д» п. 2.11 Правил дорожнього руху України визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції.

Абзацом 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

З повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 15.01.2013 р., складеним спільно водіями Приймак В.З. та Міськович І.М., вбачається, що водій Приймак В.З. визнав себе винним у повному обсязі в скоєнні спірного ДТП, внаслідок якого, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до рахунку-фактури №2047/А від 21.01.2013 р., складеного ТОВ «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» (CТО), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ford», державний реєстраційний номер ВІ 0766 ВМ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 3 411,90 грн.

Абзацом 3 п. 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Згідно розпорядження Державної комісія з регулювання ринків фінансових послуг України №698 від 17.11.2011 р. «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 1 січня 2013 року становить 25000 гривень потерпілому.

Страховим актом №1.00.1.13.00352/VESKO2502 від 24.01.2013 р. пошкодження транспортного засобу марки «Ford», державний реєстраційний номер ВІ 0766 ВМ, внаслідок ДТП, що сталося 15.01.2013 р. о 08 годині 15 хвилин в м. Полтава по вул. Жовтнева, 66, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 3 411,90 грн.

При цьому, суд відзначає, що з приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про страхування» вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою завданої шкоди та проведенням автотоварознавчого дослідження, не стосуються позивача, а під оціненою шкодою розуміється шкода оцінена насамперед страховою компанією.

Крім того, статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013 р., №5011-50/17047-2012 від 15.05.2013 р. та №5011-67/7989-2012 від 14.11.2012 р.

З наявного в матеріалах справи страхового акту №1.00.1.13.00352/VESKO2502 від 24.01.2013 р. вбачається, що позивачем було оцінено шкоду, завдану власнику забезпеченого транспортного засобу на підставі рахунку-фактури №2047/А від 21.01.2013 р., складеного ТОВ «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» (CТО).

Виконуючи зобов'язання за договором, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 3 411,90 грн. на рахунок ТОВ «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» (CТО), що підтверджується платіжним дорученням №5133 від 25.01.2013 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 3 411,90 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Положеннями п. 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

Вина Приймак В.З. у скоєнні спірного ДТП, тобто водія який керував автомобілем «ВАЗ», державний реєстраційний номер ВІ 4543 АО, підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 15.01.2013 р., складеним спільно водіями Міськович І.М. та Приймак В.З.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність Приймак В.З. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер ВІ 4543 АО, застрахована відповідачем згідно із полісом №АВ/8468248.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність Приймак В.З., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер ВІ 4543 АО, застрахована ВАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується полісом №АВ/8468248, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

28.08.2013 р. позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування збитків в порядку регресу №РГ/00352/13/4, до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 3 411,90 грн.

Відповідач, у строки передбачені ст. 36.2 наведеного вище Закону України, відповіді не направив, виплату страхового відшкодування в порядку регресу не здійснив.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ford», державний реєстраційний номер ВІ 0766 ВМ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 3 411,90 грн., а позивачем набуто право зворотної вимоги у такому ж розмірі 3 411,90 грн.

Полісом №АВ/8468248, передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи визначені полісом №АВ/8468248 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 2 901,90 грн. (3 411,90 грн. набуте право вимоги - 510,00 грн. франшизи).

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивач страхового відшкодування у розмірі 2 901,90 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача стосовно недоведеності відповідачем розміру визначеного ним понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля «Ford», державний реєстраційний номер ВІ 0766 ВМ суд відзначає наступне.

З наявного в матеріалах справи страхового акту №1.00.1.13.00352/VESKO2502 від 24.01.2013 р. вбачається, що позивачем було оцінено шкоду, завдану власнику забезпеченого транспортного засобу на підставі рахунку-фактури №2047/А від 21.01.2013 р., складеного ТОВ «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» (CТО).

Норми законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примущена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. При цьому ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

В зв'язку із чим, суд вважає, що підстави вважати недоведеність позивачем розміру понесених на відновлювальний ремонт витрат, який визначено на підставі рахунку-фактури №2047/А від 21.01.2013 р. відсутні.

Відповідачем, в свою чергу, клопотань про проведення судової автотоварознавчої експертизи з метою визначення розміру відновлювального ремонту транспортного засобу «Ford», державний реєстраційний номер ВІ 0766 ВМ не заявлено, а відсутність фотознімків з чітким зображенням пошкоджень не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

В свою чергу, із преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Таким чином, останній регулює правовідносин, що виникли у даній справі, і обов'язок проведення оцінки встановлюється для відповідача у правовідносинах з виконання ним взятого за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів обов'язку відшкодувати шкоду.

Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду України №910/5734/13 від 19.08.2013 р.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування в сумі 2 901 (дві тисячі дев'ятсот одна) грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2014 р.