Ухвала суду № 36811101, 16.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8089/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в м. Києві до Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Державної фінансової інспекції в м. Києві звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України про зобов'язання відповідача виконати в повному обсязі пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 15 та 17 письмової вимоги від 17 січня 2013 року №26-032-14-14/630.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року позов задоволено частково. Зобов'язано Інститут світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України виконати пункти 2 та 4 письмової вимоги Державної фінансової інспекції в м. Києві від 17 січня 2013 року №26-032-14-14/630 повністю, а пункти 3, 5, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 15 та 17 в частині вчинення дій щодо: забезпечення стягнення на користь Інституту коштів в сумі 76,0 тис. грн., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи; відображення в обліку дебіторської заборгованості за виконавцями ремонтних робіт на загальну суму 39,05 тис. грн. та проведення претензійно-позовної роботи з підрядною організацією ТОВ «Конкор-С» та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 щодо повернення зайво сплачених коштів. Повернення Інституту зайво виплачених коштів у розмірах: 5,2 тис. грн., 4,18 тис. грн., 16,8 тис. грн.; 3,46 тис. грн. Забезпечення стягнення на користь Інституту коштів в сумі 6,26 тис. грн., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи; забезпечення стягнення на користь Інституту коштів в сумах: 10,26 тис., 9,3 тис. грн., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції вимог законодавства, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 08 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року Державною фінансовою інспекцією в м. Києві було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій, що перебувають у віданні Національної академії наук України Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України за період з 01 листопада 2010 року по 01 жовтня 2012 року, за наслідками якої складено відповідний акт від 14 грудня 2012 року №032-30/2389.

На підставі висновків зазначеного акту позивачем пред'явлено відповідачу вимогу, викладену в листі від 17 січня 2013 року №26-032-14-14/630 «Про усунення порушень, виявлених ревізією та визначено останньому строк для інформування про вжиті заходи та виконання цих вимог до 08 лютого 2013 року.

У зв'язку з невиконанням вимоги у повному обсязі, ДФІ в м. Києві звернулась з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх обґрунтованість в частині.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі по тексу - Закон № 2939-XII) Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 15 названого Закону законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Відповідно до п. 4.3 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, від 03.10.2011 № 1236 Інспекція вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

- вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства;

- звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до абз. 1) п. 4.1 Положення № 1236 Інспекція відповідно до покладеного на неї завдання здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів.

Згідно з пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2012 року, під час проведення ревізії встановлено, що за період з 01 листопада 2010 року по 01 жовтня 2012 року в Інституті відбулась підготовка наукових кадрів (аспірантів, докторантів) понад державне замовлення на безоплатній основі, без укладення контрактів та договорів у кількості 19 здобувачів з інших установ та закладів, а також співробітників Інституту.

Крім того, у зазначений період в Інституті відбувався захист кандидатських дисертацій та кандидатських іспитів поза державним замовленням здобувачами та аспірантами на безоплатній основі.

Наведене призвело до недоотримання відповідачем коштів у розмірі 340000,00 грн. та 9300,00 грн. відповідно.

В зв'язку з вищевикладеним колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №309 підготовка в аспірантурі і докторантурі здійснюється:

1) за рахунок:

коштів Державного бюджету України - за державним замовленням для роботи у державному секторі народного господарства;

коштів юридичних та фізичних осіб - на умовах контракту - для роботи у державному і недержавному секторах народного господарства;

2) іноземців та осіб без громадянства на підставі:

міжнародних договорів України;

загальнодержавних програм;

договорів, укладених вищими навчальними закладами, науковими установами з юридичними та фізичними особами.

Згідно з пунктом 18 вказаного Положення підготовка аспірантів або докторантів понад державне замовлення здійснюється на підставі контрактів, укладених між вищими навчальними закладами, науковими установами та вступниками до аспірантури або докторантури (установами, організаціями та підприємствами, що направили їх на навчання), якими передбачається повне відшкодування витрат на їх підготовку, включаючи виплату стипендії.

Пунктом 10 Переліку послуг, які можуть надаватися бюджетними науковими установами на платній основі, закріпленого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2003 року №1180 передбачено, що на платній основі надаються послуги з підготовки наукових кадрів (ординаторів, аспірантів, докторантів) понад державне замовлення, а також наукових кадрів для інших країн.

Таким чином, вимоги, зазначені у пунктах 2 та 17 є правомірними та підлягають виконанню.

Також, з матеріалів справи вбачається, що під час ревізії правильності та повноти надходжень від підготовки наукових кадрів за контрактом встановлено, що облік, нарахування та надходження плати за навчання ведеться у розмірі щодо кожного аспіранта, докторанта, здобувача відповідно до умов укладених договорів, за рахунок коштів фізичних осіб по субрахунку 675/а «розрахунки з іншими кредиторами» у меморіальному ордері № 6 «Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами». Ревізією повноти та своєчасності розрахунків за навчання встановлено, що нарахування доходів за підготовку наукових кадрів здійснювалась по факту надходження коштів на рахунки, а не на дату виникнення зобов'язань, що призвело до недоотримання доходів Інститутом за період з 01 листопада 2010 року по 01 жовтня 2012 року на загальну суму 76000,00 грн.

На пояснення вчинення нарахування доходів наведеним способом головний бухгалтер відповідача зазначила, що згідно договорів про надання платних послуг, нарахування доходів за підготовку наукових кадрів і оплата за навчання здійснюється на основі виписаного рахунку. Однак, у зв'язку з тим, що певні аспіранти та здобувачі не звертались до бухгалтерії для отримання рахунків, нарахування доходів не проводилося.

Під час проведення ревізії відповідачем було проведено нарахування доходів на відповідну суму 76000,00 грн. Проте, у зв'язку з не вчиненням Інститутом жодних дій щодо стягнення зазначеної суми, позивачем виставлено вимогу про їх вчинення.

Отже, так як під час проведення ревізії відповідач фактично визнав допущення ним виявленого порушення, що підтверджується нарахуванням доходів та відображенням дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність відповідної вимоги щодо вчинення дій по стягненню недоотриманих коштів.

Крім того під час ревізії, відповідачем було визнано допущення не нарахування, та відповідно, недоотримання грошових коштів на відшкодування за обслуговування прибудинкової території будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі будівлі (експлуатаційні витрати) у розмірі 44959,98 грн., а саме від МГО «Міжрегіональна асоціація підтримки малого та середнього бізнесу України та Росії» у розмірі 5677,43 грн., ТОВ «Мастер Проект» - 1066,53 грн., ТОВ «Чаплін в К» - 682,57 грн., Представництва «Нове-АД-Холдинг» - 683,77 грн., ТОВ «Торговий дім заводу Прогрес» - 29958,19 грн., Державного підприємства «Центр Азіатсько-Тихоокеанських досліджень при Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України» - 6891,49 грн., шляхом проведення відповідних нарахувань та виставлення рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході контрольного заходу названими юридичними особами частково було відшкодовано визначені витрати, що зумовило виставлення вимоги про повне їх відшкодування.

Також, під час ревізії видатків відповідача на капітальне будівництво, реконструкцію та реставрацію, поточний та капітальний ремонт, посадовими особами позивача встановлено, що у період, який перевірявся, між відповідачем та ТОВ «Конкор-С» та СПД ОСОБА_2 було укладено договори з поточного ремонту приміщень, а саме від 01 жовтня 2011 року №1-прт та від 27 вересня 2011 року №10 відповідно.

Так, відповідно до п. 1.1 договору від 03 жовтня 2011 року № 1-прт. TOB «Конкор-С» зобов'язується виконати роботи по поточному ремонту приміщення індивідуального теплового пункту в Інституті за адресою вул. Леонтовича 5, м. Київ.

Згідно з п 2.1. сума договору становить 97584,50 гривень.

На виконання умов договору від 03 жовтня 2011 року № 1-прт TOB «Конкор-С» виконано роботи по поточному ремонту приміщення індивідуального теплового пункту в Інституті, про що складено акт приймання виконаних будівельних робіт від 03 листопада 2011 року № 1 на суму 97584,50 гривень.

Під час проведення ревізії проведено вибіркове контрольне обстеження, за наслідками якого встановлено, що обсяги фактично виконаних робіт не відповідають обсягам, зазначеним в акті від 03 листопада 2011 року № 1.

Так, перевіркою правильності застосування норм та коефіцієнтів встановлено, що в акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 включено роботи по очищенню приміщень від сміття, які враховано розцінками на ремонтні роботи відповідно до п.1.14 вказівок по застосуванню ДБН Д. 1.-1-4-2000 (РЕКНр), включено роботи, які враховано в складі робіт інших розцінок, застосованих в цих же актах, зокрема: на навантаження сміття вручну, які враховано у складі тарифу на перевезення, застосовано коефіцієнт до норм труда робітників, зайнятих на ремонтно-будівельних роботах, машиністів, часу експлуатації будівельних машин та механізмів для урахування вплив умов виконання робіт 1,3 замість 1,2 згідно доповненню 2, вказівок по застосуванню ДБН Д. 1.-1-4-2000 (РЕКНр), також при розрахунку загальновиробничих витрат в порушення розділу 4.2, відповідно до вимог ціноутворення ДБН Д. 1.1-1-2000, не враховано понижуючих коефіцієнтів, що враховують зміну витрат на заробітну плату працівників, занятих на управлінні та обслуговувані будівельного виробництва та що враховує зміну інших витрат які відносяться до утримання та обслуговування апарату управління відокремлених виробничих структурних підрозділів будівельної організації.

Таким чином, не відповідність фактично виконаних обсягів виконаних робіт обсягам, зазначеним в акті, включення зайвих розцінок, завищення коефіцієнту для урахування впливу умов виконання робіт та не врахування усереднених норм понижуючих коефіцієнтів призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 37480,00 гривень.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та СПД ОСОБА_2 укладено договір підряду від 27 вересня 2011 року № 10.

Так, відповідно до п. 1.1 названого договору СПД ОСОБА_2 зобов'язується виконати роботи по поточному ремонту приміщення Інституту.

Згідно з п 2.1. сума договору становить 48969,60 гривень.

На виконання умов вказаного договору СПД ОСОБА_2 виконано роботи по поточному ремонту приміщень Інституту, про що складено акт приймання виконаних будівельних робіт від 04 листопада 2011 року № 1 на суму 48969,60 гривень.

Проте, під час ревізії проведено вибірковий контрольний обмір робіт поточному ремонту приміщень Інституту виконаних СПД ОСОБА_2, під час якого встановлено, що обсяги фактично виконаних робіт не відповідають обсягам, зазначеним в акті від 04 листопада 2011 року № 1.

Так, перевіркою правильності застосування норм та коефіцієнтів встановлено, що в порушення п 1.18 вказівок по застосуванню ДБН Д. 1.-1-4-2000 (РЕКНр) застосовано не відповідну фактичному складу робіт розцінку на ремонт штукатурки внутрішніх стін (до 1 м2, частково до 5 м2).

Отже, не відповідність фактично виконаних обсягів фактично виконаних робіт обсягам, зазначеним в акті (пробивання борозен в цегляних стінах) та застосування не відповідної фактичному складу робіт розцінки призвело до завищення вартості робіт по акту приймання виконаних будівельних робіт від 04 листопада 2011 року № 1 на суму 1570,00 гривень.

Всього встановлено завищення вартості ремонтно-будівельних робіт в Інституті на загальну суму 39050,00 грн., внаслідок оплати яких Інституту завдано матеріальної шкоди (збитків) на відповідну суму.

Так, відповідачем, не надано жодних доказів на спростування висновків ДФІ в м. Києві, зроблених за наслідками проведення контрольних обмірів.

Також, пунктом 11 вимоги встановлено безпідставність виплати громадянці ОСОБА_3 грошових коштів на підставі договору від 04 січня 2011 року №26, за яким остання надала послуги з інформаційно-правового забезпечення наукової, науково-організаційної та фінансово-господарської діяльності Інституту.

Так, ревізією встановлено, що грошові кошти у сумі 12500,00 грн., перераховані ОСОБА_3 за зазначеним договором без підписання акту виконаних робіт Інститутом, що свідчить про ненадання виконавцем послуг, за які проведено оплату.

Крім того, в порушення вимог пункту 12 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон директору ОСОБА_4 відшкодовано кошти в розмірі 5,2 тис. грн. за переліт за відсутності оригіналів квитків, в зв'язку з чим правомірною є вимога, викладена у пункті 7 щодо повернення вказаних коштів.

Також, відповідно до пункту 10 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 7 березня 2007 р. N 423 кошти на оплату праці офіційних опонентів, їх відрядження, друкування автореферату надає та організація, де працює чи до якої прикріплений здобувач.

Таким чином, колегія суддів погоджується з правомірністю вимоги, викладеної у пункті 8 щодо понесення Інститутом зайвих витрат на оплату квитків на здійснення перельоту до м. Донецька для проведення лекцій та опонування на захисті дисертацій ОСОБА_4 та повернення Інституту вказаних зайво виплачених коштів.

Крім того, ревізією було встановлено порушення відповідачем абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» від 04.06.2003 № 848, що стало підставою для правомірного виставлення пункту 12 вимоги.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами позивача, що допущення зазначеного порушення призвело до зайвого списання бензину, загальною вартістю 4,9 тис. грн. та, як наслідок, виставлення вимоги про відшкодування відповідних витрат (пункт 13 вимоги).

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині зобов'язання відповідача виконати пункти 2 та 4 вимоги повністю, а пункти 3, 5, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 15 та 17 в частині зобов'язання Інституту забезпечити повернення та стягнення зазначених у них сум, враховуючи, що за наслідками вивчення акта ревізії, відповідач, скориставшись своїм правом на подання письмових заперечень, зазначив про незгоду з висновками органу фінансового контролю, що стали підставою для формулювання пунктів 2, 5, 11 та 12, а також те, що по пунктам 3, 4, 14 вчинено дії щодо часткового усунення виявлених порушень.

Крім того, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача у разі неможливості повернення або стягнення зазначених у пунктах 3, 5, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 15 та 17 вимоги сум, відшкодувати їх за рахунок винних осіб, так як наведена частина названих пунктів вимоги носить умовний характер.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.