Рішення № 3681063, 14.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.09 Справа№ 6/42

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Палтеск”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Жостер”, м. Львів

про: стягнення 237784грн. 19коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Щокот О.І.

від відповідача: Грищенко С.І.

Представникам сторін, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю „Палтеск” заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Жостер” про стягнення 223471грн. 50коп. основного боргу, 4692грн. 90коп. інфляційних втрат, 1 065грн. 31коп. 3 % річних та 8 554грн. 48коп. пені.

Ухвалою суду від 20.02.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17.03.2009р. За клопотанням відповідача ухвалою суду від 17.03.2009р. розгляд справи відкладено на 14.04.2009р.

В судовому засіданні 14.04.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити.

Представник відповідача позовні вимоги в частині основного боргу визнав повністю, просить відповідно до ч.3. ст. 83 ГПК України зменшити розмір нарахованої пені в зв”язку з важким фінансовим становищем та збитками за результатами діяльності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

23.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Палтеск” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Жостер” було укладено договір купівлі-продажу № 0023/10/07, відповідно до якого позивач зобов’язувався продавати, а відповідач купувати поліетилен високого тиску, поліетилен низького тиску (товар) на умовах, в асортименті та кількості в терміни та за цінами згідно додатку до вказаного договору, який є його невід’ємною частиною (п.1.1).

На виконання договірних зобов’язань (п.п.1.2, 4.1 договору) позивач:

- згідно додатку № 13 до договору від 19.11.2008р., видаткової накладної № РН-000318 від 19.11.2008р., рахунку-фактури № С-00П-34 від 19.11.2008р. та довіреності серії ЯОГ № 472649 від 19.11.2008р. поставив відповідачу 12,5 тон товару загальною вартістю 127968грн. 75коп., оплата за який повинна була бути здійснена протягом 21 календарного дня з дати передачі товару, тобто до 09.12.2008р.;

- згідно додатку № 14 до договору від 19.11.2008р., видаткової накладної № РН-000319 від 19.11.2008р., рахунку-фактури № С-00П-348 від 19.11.2008р. та довіреності серії ЯОГ № 472649 від 19.11.2008р. поставив відповідачу 7,5 тон товару загальною вартістю 95502грн.73коп., оплата за який повинна була бути проведена здійснена протягом 21 календарного дня з дати передачі товару, тобто до 09.12.2008р.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого, на момент звернення з позовом до суду його заборгованість становить 223471грн.50коп.

Відповідно до п.10 договору та ст.1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення за період з 10.12.2008р. по 21.01.2009р. в розмірі 8554грн. 48коп.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 10.12.2008р. по 21.01.2009р. в розмірі 4692грн. 90коп. та 3 % річних в сумі 1065грн. 31коп. відповідно до представленого суду розрахунку.

При винесенні рішення у даній справі, суд керувався наступним:

Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому.

Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач поставляв відповідачу товар, а відповідач зобов’язався провести оплату у визначений договором строк.

Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. ч.1 ст. 264 ГК України зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 ЦК України. Моментом виконання обов”язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 ЦК України покладає на покупця обов”язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушення виконання зобов’язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача стосовно зменшення розміру нарахованої пені, суд дійшов висновку, що таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану не за весь період прострочення, а лише з 10.12.2008р. по 21.01.2009р., та її розмір станом на час прийняття судового рішення позивачем не збільшувався.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.509,525,526,599,610,625,632,665,692 ЦК України, ст.ст. 193,202,229,230, 231,263,264,343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Жостер”, м.Львів, вул.Чигиринська, 42 (п/р 26001057750601 в ЛФ АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 325774, код ЄДРПОУ 19164425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Палтеск”, юридична адреса: м.Київ, пр-т Московський, 8; поштова адреса: м.Київ, вул.Орловська, 4-6/2Б (р/р 26000001973411 в АКБ „Укрсоцбанк” у м.Києві, МФО 322012, код ЄДРПОУ 33347030) 223471грн. 48коп. основного боргу, 4692грн. 90коп. інфляційних втрат, 1065грн. 31коп. 3% річних, 8554грн. 48коп. пені, 2377грн. 84коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.