Постанова № 36809254, 16.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8054/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Жукова Д.О., представника відповідача - Слєпухіної К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфан" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іфан" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2013 року № 0001702280 та від 8 травня 2013 року № 0004522280 та № 0004532280.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені адміністративного позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Іфан" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Євросонік" за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено Акт від 6 лютого 2013 року № 63/1-22-80-33777146.

В ході перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення ТОВ "Іфан" вимог абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 98 282 грн.; підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 78 626 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 18 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001702280, яким збільшено ТОВ "Іфан" суму грошового зобов'язання в розмірі 122 853 грн., з якої: за основним платежем - 98 282 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 571 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств; № 0001712280, яким збільшено ТОВ "Іфан" суму грошового зобов'язання в розмірі 97 474 грн., з якої: за основним платежем - 78 626 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 848 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 8 травня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення: № 0004522280, яким збільшено ТОВ "Іфан" суму грошового зобов'язання в розмірі 94 232 грн., з якої: за основним платежем - 75 385 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 847 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); № 0004532280, яким зменшено ТОВ "Іфан" суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3 241 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, в зв'язку з чим прийшов до висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та скасував їх.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення містять ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Разом з тим, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2010 року між ТОВ "Євросонік", як продавцем, та ТОВ "Іфан", як покупцем, укладено договір № 04/10-ІФ, за умовами якого продавець зобов'язується поставити температурну камеру для маятникового копра в подальшому - обладнання, вимоги до якої вказані в "Технічних вимогах на температурну камеру для маятникового копра".

Додатком до договору є Технічні характеристики на температурну камеру для маятникового копра.

На підтвердження виконання договору з ТОВ "Євросонік" позивачем надано до суду податкову та видаткову накладну, надано виписку по рахунку.

Проте, колегія суддів зазначає, що з наданих документів не вбачається, яким саме чином було здійснено поставку камери.

Так, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортна накладна, дорожній лист, належать до первинної бухгалтерської документації, наявність яких для суб'єкта господарської операції є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних є фактом відсутності документального підтвердження здійснення господарської операції.

Враховуючи, що перевіркою контрагента позивача не встановлено наявність власних транспортних засобів, то слід прийти до висновку, що переміщення товару від постачальника до покупця об'єктивно потребує залучення послуг транспортних засобів. Проте, позивачем товарно-транспортні накладні, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару до перевірки надано не було. При цьому, колегія суддів зазначає, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах договору не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, як-то товарно-транспортних накладних, а відтак, в даному разі, факт їх відсутності свідчить про неможливість переміщення товару від продавця до покупця.

Таким чином, надані позивачем документи по вказаному договору не дають можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише частково фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Крім того, 25 жовтня 2010 року між ТОВ "Євросонік", як виконавцем, та ТОВ "Іфан", як замовником, укладено договір № 25/11-ІФ, за умовами якого виконавець зобов'язується налагодити температурну камеру для маятникового копра в подальшому - обладнання, вимоги до якої вказані в "Технічних вимогах на температурну камеру для маятникового копра". Розділом 3 договору визначено, що обладнання повинно бути встановлено, налагоджено та випробувано 10 листопада 2010 року, згідно умов даного договору за адресою: м. Київ, проспект Науки, 47.

На підтвердження виконання договору з ТОВ "Євросонік" позивачем надано до суду податкову накладну, акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг) та виписку по рахунку.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Іфан" укладено договори з ТОВ "Євросонік" з метою виконання своїх зобов'язань, згідно укладеного 03 березня 2010 року договору № 426/41-НТЦ з Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", за умовами якого ТОВ "Іфан" зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в даному договорі, поставити температурну камеру для маятникового копра, здійснити його наладку і провести навчання спеціалістів згідно.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на обставини, встановлені в актах Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 31 березня 2011 року № 337/23-6/37240875 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євросонік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року, від 9 березня 2011 року № 174/23-6/37240875 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євросонік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року, від 8 грудня 2011 року № 1587/2306/37240875 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євросонік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень-грудень 2010 року відносно відсутності юридичної особи ТОВ "Євросонік" за її місцезнаходженням та неподання юридичною особою з січня 2011 року до податкового органу фінансової звітності.

За наслідками вказаних перевірок було встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Євросонік» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів, відсутність ТОВ "Євросонік" за юридичною адресою. Крім того, встановлено, що ТОВ "Євросонік" за 2010 рік податкові декларації з ПДВ не подавались.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року у справі № 2а-9900/11/2670, позов ТОВ "Євросонік" задоволено, визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо проведення щодо нього документальної невиїзної перевірки № 337/23-6/37240875 від 31 березня 2011 року. Також, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі № 2а-5558/11/2670, позов ТОВ "Євросонік" задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 04 березня 2011 року № 277 про проведення документальної невиїзної перевірки, визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, пов'язані з проведенням документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євросонік" на підставі цього наказу.

Проте, колегія суддів зазначає, що вказані доводи є безпідставними з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача проводилася за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, а наведені позивачем рішення судів стосуються протиправний дій ДПІ щодо перевірки контрагента позивача ТОВ "Євросонік" за період з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року. Що ж стосується документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євросонік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень-грудень 2010 року, результати якої оформлені актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 8 грудня 2011 року № 1587/2306/37240875, яка саме і включає перевіряємий по даній справі період, то дії ДПІ щодо її проведення ніким не оскаржувались.

В свою чергу, колегія суддів враховує, що у наведених рішеннях судами першої і апеляційної інстанції не перевірялись безпосередньо обставини господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства, а давалась оцінка відповідності законодавству підстав проведення цих перевірок, а тому висновок суду першої інстанції, що наведеними вище судовими рішеннями спростовуються доводи відповідача відносно незнаходження ТОВ "Євросонік" за юридичною адресою, є безпідставним.

Крім того, відповідач на обґрунтування своїх доводів посилається на те, що згідно висновків спеціалістів Головного управління міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 14 червня 2011 року № 427 та від 11 квітня 2011 року № 574 встановлено, що підпис виконаний від імені директора ТОВ «Євросонік» Бушкової Е.Ю. в податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ "Євросонік" за 12 місяць 2010 року, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "Євросонік" за 12 місяць 2010 року, податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ "Євросонік" за 12 місяць 2010 року, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "Євросонік" за 12 місяць 2010 року, уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ "Євросонік" за 12 місяць 2010 року, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "Євросонік" за 12 місяців 2010 року, податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ "Євросонік" за звітний 1 місяць 2011 року виконані не Бушковою Е.Ю., а іншою особою.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "Іфан" та ТОВ "Євросонік" не спричиняють реального настання правових наслідків.

З приводу викладеного, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з положень ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 цього ж Закону та пунктів п.2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинний документ повинен мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як підтверджується матеріалами справи, директор та керівник ТОВ «Євросонік» Бушкова Е.Ю., від імені якої підписані усі первинні документи, їх не підписувала, що підтверджується висновком спеціалістів.

Отже, з урахуванням того, що, підписи в первинних документах виконані не гр. Бушковою Е.Ю., а іншою особою, при відсутності управлінського та іншого кваліфікованого персоналу, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у правовідносинах з іншими особами ТОВ «Євросонік» представляла неуповноважена особа.

Отже, з урахуванням того, директор ТОВ «Євросонік» гр. Бушкова Е.Ю. не здійснювала господарську діяльність від імені вказаного підприємства та відсутності доказів на підтвердження ким така діяльність здійснювалась при відсутності управлінського та іншого кваліфікованого персоналу, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, аналізуючи та співставляючи первинні документи щодо оформлення господарських операцій між ТОВ "Іфан" та ТОВ «Євросонік» договорами 04/10-ІФ від 1 жовтня 2010 р. і №25/11-ІФ від 25 жовтня 2010 р., та відповідно між ТОВ "Іфан" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" по поставці температурної камери для маятникового копра, його наладки і навчання спеціалістів, на підставі яких господарюючими суб'єктами оформлялись первинні документи, колегія суддів вбачає по першій операції - неповноту та неконкретність умов поставки, технічних характеристик, а також відсутність технічних вимог щодо предмету поставки - температурної камери для маятникового копра, яка є високотехнологічним виробом, його маркування, специфікацію обладнання, гарантії якості, умов налагодження та випробування, відсутність протоколу випробувань. Дані обставини разом з наведеним порушенням чинного законодавства підтверджують фіктивний характер даної угоди.

З іншого боку, відповідні документи за договором № 426/41-НТЦ від 03.03.2010 р. між ТОВ "Іфан" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" по поставці та випробуванні цього виробу є належне оформленими.

Таким чином, перевіривши реальність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Євросонік», колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу валових витрат сум сплачених за цими угодами, а до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених його контрагентом, з огляду на те, що відповідні документи не підписані особою, яка належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що відповідні угоди не мали реального характеру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку і повністю задовольнив позовні вимоги позивача.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфан" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Постанову в повному тексті виготовлено 21.01.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.