Постанова № 36807112, 22.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Справа № 876/5807/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Агентство економічної безпеки» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Агентство економічної безпеки» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У травні 2011 року позивач ПрАТ «Агентство економічної безпеки» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Залізничному районі м. Львова (на даний час ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 27.09.2010 р. № 0001602302/0/25964, від 10.12.2010 р. № 0001602302/1/35330, від 24.12.2010 р. № 0001602302/4/36863, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 1268043 грн., в тому числі за основним платежем 845362 грн. і за штрафними (фінансовим) санкціями 422681 грн.; 2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 27.09.2010 р. № 0001592302/0/25962, від 10.12.2010 р. № 0001592302/1/35327, від 24.12.2010 р. № 0001592302/4/36864, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 1625135 грн., в тому числі за основним платежем 1141854 грн. і за штрафними (фінансовим) санкціями 483281 грн..

В обґрунтування позовних вимог покликався позивач на те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є незаконними, винесені на підставі необґрунтованих висновків акту податкової перевірки № 2348/23-2/20852449 від 16.09.2010 року. Вказував позивач, що є необ'єктивними висновки ДПІ про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з ПДВ) за періоди з лютого по квітень 2009 року на суму 251211 грн. і заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 845362 грн., та п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1141854 грн.. Зазначав позивач, що позивачем правомірно було включенно до податкового кредиту ПДВ вартість отриманих послуг по фінансово-господарських взаєморозрахунках із ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТзОВ «Світ Б Компані», оскільки такі договірні відносини були реальними, підтверджуються первинними документами, не суперечать чинному законодавству, а отримані послуги були використані позивачем у господарській діяльності. Також позивач зазначав, що позивачем правомірно було включено до складу валових витрат вартість отриманих товарів (послуг) по фінансово-господарських взаєморозрахунках із ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТзОВ «Світ Б Компані», із СПД-ФО ОСОБА_3 щодо виготовлення меблів, із фізичними особами щодо оренди автомобілів, із ТзОВ «Київський центр ділового співробітництва» щодо юридичних послуг, оскільки такі договірні відносини підтверджуються первинними документами, не суперечать чинному закнодавству, а отримані товари (послуги) були використані позивачем у господарській діяльності.

Відповідач ДПІ у Залізничному районі м. Львова позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

З цією постановою суду не погодився позивач ПрАТ «Агентство економічної безпеки» та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована, безпідставна, прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржена постанова суду від 07.02.2013 року підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводів позивача про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є незаконними і винесені на підставі необґрунтованих висновків податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказує апелянт, що товариством правомірно було включенно до податкового кредиту ПДВ вартість отриманих послуг по фінансово-господарських взаєморозрахунках із ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТзОВ «Світ Б Компані», а також правомірно було включено до складу валових витрат вартість отриманих товарів (послуг) по фінансово-господарських взаєморозрахунках із ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТзОВ «Світ Б Компані», із СПД-ФО ОСОБА_3 щодо виготовлення меблів, із фізичними особами щодо оренди автомобілів, із ТзОВ «Київський центр ділового співробітництва» щодо юридичних послуг, оскільки такі договірні відносини були реальними, підтверджуються первинними документами, не суперечать чинному законодавству, а отримані товари (послуги) були використані позивачем у господарській діяльності.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 07.02.2013 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і які з'явились на апеляційний розгляд справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідачем ДПІ у Залізничному районі м. Львова в період з 30.07.2010 р. по 10.09.2010 р. було проведено планову виїзну перевірку позивача ЗАТ «Агенство економічної безпеки» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р.. За результатами перевірки складено акт № 2348/23-2/20852449 від 16.09.2010 р. (а.с. 9-48, 77-116 Т.1).

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, зокрема, порушення: п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1141854,00 грн. по фінансово-господарських взаєморозрахунках: із фізичними особами по угодах з оренди автомобілів, із СПД-ФО ОСОБА_3, із ТзОВ «Київський центр ділового співробітництва», із ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» і ТзОВ «Світ Б Компані»; та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з ПДВ) за періоди з лютого по квітень 2009 року на суму 251211 та занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 845362 грн. за рахунок зайвого включення до податкового кредиту податку на додану вартість з вартості придбаних ТМЦ (робіт, послуг) по фінансово-господарських взаєморозрахунках із ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс», ТзОВ «Світ Б Компані».

На підставі вказаного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було винесено : - податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 р. № 0001592302/0/25962, від 10.12.2010 р. № 0001592302/1/35327, від 24.12.2010 р. № 0001592302/4/36864, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 1625135 грн., в тому числі за основним платежем 1141854 грн. і за штрафними (фінансовим) санкціями 483281 грн.; - податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 р. № 0001602302/0/25964, від 10.12.2010 р. № 0001602302/1/35330, від 24.12.2010 р. № 0001602302/4/36863, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 1268043 грн., в тому числі за основним платежем 845362 грн. і за штрафними (фінансовим) санкціями 422681 грн. (а.с. 50-52, 122-124 Т.1, 272-273 Т.2).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині питання неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних ТМЦ (робіт, послуг), наданих: фізичними особами на суму 66510,38 грн., у зв'язку з тим, що укладені угоди по оренді автомобілів згідно статей 799, 220, 215, 216 ЦК України є недійсними і не створюють юридичних наслідків; СПД-ФО ОСОБА_3 по виготовленню меблів в сумі 13500 грн., оскільки меблі відносяться до складу основних фондів, а їх вартість амортизується відповідно до п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; ТзОВ «Київський центр ділового співробітництва», у зв'язку з тим, що послуги правової спрямованості по забезпеченню економічної безпеки на суму 120000 грн. не підтверджені належними первинними документами.

Тобто, суд апеляційної інстанції вважає вірними твердження відповідача і висновки суду першої інстанції про те, що за вказаними вище договірними відносинами позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість отриманих робіт (послуг) на загальну суму 200010, 38 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 50002,60 грн. та порушено вимоги п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1091851,25 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 845362 грн. по господарських операціях з ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТзОВ «Світ Б Компані».

Так, суд першої інстанції вважав правильними висновки податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТзОВ «Світ Б Компані» у зв'язку із тим, що такі договірні відносини мали безтоварний характер, не підтверджені належними первинними документами. Зокрема, на думку ДПІ в актах виконаних робіт не зазначено, де саме з прив'язкою до місцевості та кілометра траси проводилось дослідження продуктонафтопроводу, який належить ДП «ПрикарпатЗахідтранс», не обґрунтовано факт економічної доцільності укладення договорів, ціну послуг, не представлено дозволів, отриманих у ДП «ПрикарпатЗахідтранс», на проведення земляних робіт у межах охоронних зон магістрального нафтопродуктопроводу та на прорубку та прочистку від порослі кущів та дерев прилеглих до МНПП ділянок позивачем не отримано; не надано методику та розроблених на її основі механізмів та приладів для виявлення несанкціонованих врізок в продуктонафтопроводи, яка мала бути створена згідно договору №15/10-09 від 01.10.2009 р., укладеного позивачем із ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс». Також суд вказав, що долучені до матеріалів справи акти перевірок та показники податкової звітності ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТзОВ «Світ Б Компані» свідчать про те, що вищеперераховані контрагенти амортизаційні нарахування не нараховували, що, в свою чергу, свідчить про відсутність основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності, та виробничих потужностей, необхідних для здійснення технологічного процесу, у підприємстві відсутні також і транспортні засоби.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із вказаними вище висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що позивачем ЗАТ «Агенство економічної безпеки» як виконавцем робіт (послуг) було укладено договір № 303/22 від 25.08.2008 року з ДП «ПрикарпатЗахідтранс» щодо виконання обов'язків по охороні лінійної частини магістрального нафтопродуктопроводу, який належить ДП «ПрикарпатЗахідтранс» і розташований на територіях Львівської та Закарпатської областей. Крім того, позивачем було укладено з ДП «ПрикарпатЗахідтранс» угоди по наданню додаткових послуг, не передбачених угодою № 303/22 від 25.08.2008 р.. Зокрема : - угодою № 390/22 від 31.10.2008 р. з ДП «ПрикарпатЗахідтранс» передбачено здійснення комплексу правових заходів та спеціальних досліджень в інтересах замовника з метою виявлення несанкціонованих врізок у МНПП на всьому відрізку траси нафтопродуктопроводу, технічне забезпечення при здійсненні пошуку несанкціонованих порушень цілісності продуктопроводу з використанням спеціальних засобів сучасного технічного рівня, використання технічних засобів для виявлення нелегально прокладених замаскованих відводів до "кримінальних врізок"; - угодою № 04/01 від 16.07.2009 р. з ДП «ПрикарпатЗахідтранс» передбачено виконання власними силами та засобами робіт щодо нівелювання, визначення дійсних основних геометричних розмірів, планово-висотних положень, технічного стану берегових ділянок, схилів балок, реперів та інформаційних знаків камер прийому-запуску очисних засобів, повітряних переходів МНПП через водні перешкоди, переходів через залізні та автомобільні дороги. На виконання даної угоди сторонами підписано акти на виконаних робіт на загальну суму 276074,60 грн.; - угодами № 143/18 від 05.08.2009 р., № 171/04 від 05.08.2009 р., № 172/04 від 05.08.2009 р. з ДП «ПрикарпатЗахідтранс» передбачено виконання робіт по розчистці від порослі на трасі нафтопродуктопроводу траси №1 дільниці 43 ЛВДС-1К з належною якістю відповідним стандартам, ДБН і проектної документації. На виконання даних угод наявні погоджені сторонами розрахунки договірної ціни на розчистку (з вказанням статей затрат), локальні кошториси з найменуванням робіт і затрат відповідно до позиції нормативу та з зазначенням вартості матеріалів, зарплати, загальновиробничих витрат та акти фактично виконаних робіт станом на 30.10.2009 р. на загальну суму 296400 грн.; - договорами № 08/07/09-1 від 31.08.2009 р., № 08/07/09-2 від 31.08.2009 р. передбачено проведення робіт по хімічних обробках смуг відводу магістрального нафтопродуктопроводу з метою знищення паростків дерев, а також інших рослин згідно норм утримання прилеглих зон нафтопродуктопроводів (а.с. 174-230 Т.1, 268 Т.2). Позивачем також надано інформацію про проведену роботу по охороні магістрального нафтопродуктопроводу в зоні відповідальності за період з серпня 2008 року по березень 2010 року (а.с. 194-202 Т.2).

Крім цього, позивачем ЗАТ «Агенство економічної безпеки» як замовником робіт (послуг) було укладено договори з ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТзОВ «Світ Б Компані» про надання послуг і виконання робіт, виконання та реальне отримання яких підтверджується наявними у справі доказами та матеріалами справи.

Так, 21.10.2008 р. позивачем та ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» було укладено договір № 03/10-08 про виконання робіт по виявленню та знешкодженню несанкціонованих врізок в продуктонафтопроводі, який належить ДП «ПрикарпатЗахідтранс» та знаходиться під охороною Замовника і розташований на територіях Львівської та Закарпатської областей, а саме: передбачено проведення з використанням спеціальної техніки геофізичні дослідження з метою пошуку несанкціонованих врізок на визначених замовником ділянках продуктонафтопровода (п.п.1.1.1 договору), проведення з використанням нетрадиційних (екстрасенсорних, лозоходження, радіестезія) методів пошуку несанкціонованих врізок на визначених замовником ділянках продуктонафтопровода (п.п.1.1.2 договору), при виявленні несанкціонованих врізок в продуктонафтопровід, здійснення земляних робіт (п.п.1.1.3 договору). На підтвердження виконання робіт за даним договором позивачем надані : протокол узгодження договірної ціни, акти виконаних робіт, податкові накладні, рахунки-фактури (а.с. 231-250 Т.1, 1-34 Т.2, 52-54 Т.4, 63-101 Т.4, 105-110 Т.4, 114-119 Т.4, 123-125 Т.4, 132-134 Т.4).

Згідно договору № 01/09-08 від 01.09.2008 р., укладеного між позивачем та ТзОВ «Світ Б Компані» передбачено надання послуг із використанням спеціальної техніки з геофізичного дослідження з метою пошуку несанкціонованих врізок, на визначених замовником ділянках продуктонафтопровода, проведення з використанням нетрадиційних (екстрасенсорних, лозоходження, радіестезія) методів пошуку несанкціонованих врізок на визначених замовником ділянках продуктонафтопровода, при виявленні несанкціонованих врізок в продуктонафтопровід, здійснення земляних робіт. На підтвердження виконання даного договору позивачем надано : протокол узгодження договірної ціни, акти виконаних робіт, податкові накладні, рахунки-фактури (а.с. 54-87 Т.2, 9-51 Т.4).

Угодою № 25/08-2009 від 10.08.2009 р., укладеною між позивачем та ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» передбачено надання додаткових послуг по прорубці та прочистці від порослі кущів та дерев прилеглих до МНПП ділянок. Пунктом 2.3 даної угоди передбачено обов'язок виконавця отримати необхідні дозволи на здійснення прорубки та прочистки ділянок МНПП. На підтвердження виконання робіт за даною угодою позивачем надано : акти виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, довідки про виконання робіт (а.с. 35-40 Т.2, 238-240 Т.2, 55 Т.4, 102-104 Т.4, 111-113 Т.4).

Згідно договору № 27/08-2009 від 27.08.2009 р., укладеного між позивачем та ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» передбачено проведення робіт по хімічним обробкам смуг відводу магістрального нафтопродуктопроводу завширшки 6 метрів на ділянці довжиною 18333 м. з метою знищення паростків дерев, а також інших рослин, згідно норм утримання прилеглих зон нафтопродуктопроводів. На підтвердження виконання робіт за даним договором позивачем надано : акт здачі-приймання наданих послуг, рахунки-фактури, податкові накладні (а.с. 41-45 Т.2, 60 Т.4, 120-124 Т.4).

Згідно договору № 15/10-09 від 01.10.2009 р., укладеного позивачем із ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс», передбачено створення методики та розробки на її основі механізмів та приладів для виявлення несанкціонованих врізок в продуктонафтопроводи. На підтвердження виконання роботи за даним договором позивачем надано : протокол узгодження договірної ціни, акти здачі-приймання науково-технічної продукції, рахунки-фактури, податкові накладні, календарний план роботи, копію інформаційно-аналітичного звіту по проблемах захисту продуктонафтопроводів і нафтогазопроводів від несанкціонованих втручань (а.с. 232 Т.1, 236 Т.1, 46-53 Т.2, 56-59 Т.4, 126-131 Т.4, 204-233 Т.2, 108-122 Т.3).

Здійснення вказаних вище господарських відносин підтверджується також : банківськими виписками по рахунках, копіями платіжних доручень, звітами по підсумках роботи по охороні МНПП за серпень 2008 року - квітень 2010 року, штатним розписом працівників ЗАТ «Агентство економічної безпеки» та посвідченнями про відрядження працівників, наказом № 20/к-1 від 01.04.2009 р. «Про додаткові заходи щодо посилення захисту магістрального нафтопродуктопроводу», Інструкцією про взаємодію Служби захисту, служби СКВ, диспетчерської служби ДП «Прикарпатзахідтранс», операторів ЛВДС, ЗАТ «Агентство економічної безпеки» і відділення спецміліції по охороні МНПП при падінні тиску в МНПП по системі контролю витоків, не пов'язаного з технологічними процесом перекачування, затвердженою 30.03.2009 року (151-164 Т.1, 105-143 Т.2, 149-155 Т.2, 256-266 Т.2, 59-104 Т.3, 130-151 Т.3).

Суд апеляційної інстанції враховує, що спірні правовідносини охоплюють період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р., а тому при вирішенні спору судом застосовуються положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2. ст.11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема статтею 9, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із матеріалів адміністративної справи та доводів відповідача видно, що податковий орган вважає, що позивачем протягом перевіреного періоду безпідставно завищено валові витрати за господарськими договорами із ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТзОВ «Світ Б Компані» та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за цими договорами. На думку податкового органу такі договори мали безтоварний і нікчемний характер, не спричинили реального настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції враховує, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваними господарськими договорами і об'єктивність інформації в первинних документах за цими договорами підтверджується наявними у справі доказами.

Контрагенти на час укладення господарських договорів і їх виконання були діючими суб'єктами господарювання.

Господарські відносини були здійснені в межах господарської діяльності позивача, а тому твердження податкового органу про нереальність і безтоварність договорів є необґрунтованими і не підтверджуються доказами по справі.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, згідно висновку № 4926 судово-економічної експертизи від 31.10.2012 року, не підтверджуються документально висновки ДПІ, що зазначені в акті перевірки № 2348/23-2/20852449 від 16.09.2010 р., про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» протягом розглядуваного періоду (а.с. 25-34 Т.3).

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що право на податковий кредит у платників ПДВ не пов'язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов'язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам. Такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податків іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання відповідача на такі докази як вирок Яворівського районного суду Львівської області від 16.10.2012 року, оскільки у досліджуваних правовідносинах доказами реальності існування господарських відносин являються належні первинні документи.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що суд першої інстанції у постанові від 07.02.2013 року помилково прийшов до висновку, що предметом господарських договорів, укладених між позиваем та ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» і ТзОВ «Світ Б Компані» є послуги по наданню охорони, а тому надання вказаними підприємствами оспорюваних послуг порушує «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян», затверджені наказом МВС України 01.12.2009 № 505 (чинні на момент дії Договорів), та суперечить законодавству України про трубопровідний транспорт.

Так, згідно досліджених матеріалів справи, суб'єктом, який надав ДП «ПрикарпатЗахідтранс» послуги по охороні був позивач ЗАТ «Агенство економічної безпеки», а жодних обмежень, щодо залучення третіх осіб до послуг, які не є послугами по наданню охорони, ні законодавство, ні договори, укладені між позивачем та ДП «ПрикарпатЗахідтранс», не містять. Аналіз змісту господарських договорів та первинних документів, складених за наслідками їх виконання, свідчить, що послуги ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТзОВ «Світ Б Компані» придбавались позивачем для їх подальшого використання у власні господарській діяльності, а саме для виконання господарських договорів з ДП «ПрикарпатЗахідтранс». Ці підприємства надавали допоміжні послуги щодо виконання робіт по виявленню та знешкодженню несанкціонованих врізок в МНПП, надання послуг по прорубці та прочистці від порослі трас МНПП, тощо, що сприяли підвищенню ефективності виконання позивачем своїх зобов'язань перед ДП «ПрикарпатЗахідтранс».

Суд першої інстанції помилково зазначив у якості доказу безтоварності господарських операцій відсутність у позивача дозволів, отриманих у ДП «ПрикарпатЗахідтранс», на проведення земляних робіт у межах охоронних зон магістрального нафтопродуктопроводу, оскільки згідно ст.11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів», максимальна охорони зона може складати 200 м., а жодними доказами, наявними в матеріалах справи не підтверджується, що такі роботи проводилися в охоронній зоні трубопроводу.

Висновок суду щодо необґрунтованості факту економічної доцільності договорів, укладених позивачем з ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТзОВ «Світ Б Компані» спростовується наявними в матерілах справи довідкою № 161-А від 04.10.2011 р. про економічну доцільність укладення таких Договорів (а.с. 268 Т.2), де надано економічне обґрунтування витрат позивача по договорах з ТзОВ «Світ Б Компані» та ТзОВ «Промкотлосервіс». Довідкою № 142 від 14.09.2011 року, деклараціями з продатку на прибуток підприємства підтверджується прибутковість діяльності Товариства протягом розглядуваного періоду (а.с. 144-147 Т.2, 136 Т.4).

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України, де вказано, що в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Крім цього, відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З наведених вище правових норм зумовлюється висновок, що наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У зв'язку із цим, висновки про нікчемність правочину можуть бути зроблені лише за наявності доказів і встановлення фактів порушення обов'язкових вимог для чинності правочину в момент укладення такого правочину.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що розглядувані договори між позивачем та ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» і ТзОВ «Світ Б Компані» на момент їх укладення відповідали усім вимогам необхідним для їхньої чинності, не суперечили вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, сторони договорів володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення були вільними і відповідали внутрішній волі сторін договору, договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків і такі наслідки наступили.

На підставі наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що не відповіють фактичним обставинам справи і тому є помилковими висновки суду першої інстанції про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених за договірними відносинами із ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТзОВ «Світ Б Компані» у зв'язку із їх безтоварним та нереальним характером.

Таким чином, оскаржена постанова суду першої інстанції від 07.02.1013 року підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови по суті позовних вимог.

З врахуванням наведених вище обґрунтувань суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позовні вимоги ЗАТ «Агенство економічної безпеки» слід задоволити частково.

Зокрема, слід скасувати вцілому оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 1268043 грн.. Оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 1625135 грн., слід скасувати частково, а саме в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 1091851,25 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 472157,20 грн., тобто щодо фінансово-господарських взаєморозрахунків із ТзОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТзОВ «Світ Б Компані». В решта частині податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 50002,60 грн. основного платежу і 11123,52 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слід залишити без змін.

При розмежуванні сум податкових зобов'язань за розглядуваними правовідносинами суд апеляційної інстанції враховує надані відповідачем розрахунки основних платежів і штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 272, 273 Т.2), що покладені відповідачем в основу оспорюваних позивачем по даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Агентство економічної безпеки» - задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року в адміністративній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Агентство економічної безпеки» до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про визнаня протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Агентство економічної безпеки» - задоволити частково.

Визнати вцілому протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 27.09.2010 р. № 0001602302/0/25964, від 10.12.2010 р. № 0001602302/1/35330, від 24.12.2010 р. № 0001602302/4/36863, якими ЗАТ «Агентство економічної безпеки» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 1268043 грн., в тому числі за основним платежем 845362 грн. і за штрафними (фінансовим) санкціями 422681 грн..

Визнати частково протиправними і частково скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 27.09.2010 р. № 0001592302/0/25962, від 10.12.2010 р. № 0001592302/1/35327, від 24.12.2010 р. № 0001592302/4/36864, - а саме, в частині визначення ЗАТ «Агентство економічної безпеки» суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1564008,45 грн., в тому числі за основним платежем 1091851,25 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 472157,20 грн..

У задоволенні решта позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.01.2014 року.