Постанова № 36806755, 21.01.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року № 2а-3620/09/1370

11 год. 40 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Матяш С.І,

представника позивача Лісового О.О., представника відповідача Задорожного І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будклас» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2009 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Будклас» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003262320/1/7173/232 від 20.03.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом ТзОВ «Профліга» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту у позивача наявні усі необхідні первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у запереченні від 17.03.2010 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивача встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 137804,88 грн. Відповідач звертає увагу, що у позивача відсутні усі необхідні первинні документи на підтвердження здійснення господарських операції із вказаним контрагентом. Стверджує, що наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Профліга».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будклас» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 31.08.2004 року; узято на облік в органах ДПС 08.12.2004 року за № 198.

У період з 21.11.2008 року по 28.11.2008 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Будклас», про що складено Акт № 495/23-2/33169679 від 03.12.2008 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Профліга» за період з 01.01.2006 року по 01.09.2008 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.7., п. 1.8. ст. 1, п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.3.1. п. 7.3., п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 137804,88 грн.

20.03.2009 року відповідачем на підставі акта перевірки № 495/23-2/33169679 від 03.12.2008 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0003262320/1/7173/232, яким за порушення п. 1.7., п. 1.8. ст. 1, п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.3.1. п. 7.3., п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 206708 грн., у тому числі основний платіж 137805 грн., штрафні (фінансові) санкції 68903 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8. ст. 1 цього ж Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

З урахуванням доводів податкового органу про підстави прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ТзОВ «Будклас» та його контрагентом ТзОВ «Профліга». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питання щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за роботи, виконані цим контрагентом.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.3.1. п. 7.3., п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» по взаємовідносинах із ТзОВ «Профліга» позивачем надано копії:

- договору генерального підряду № 1010-07 від 10.10.2007 року, укладеного ТзОВ «Вінісін» (замовник) та ТзОВ «Будклас» (генеральний підрядник) про виконання будівельно-монтажних робіт тимчасового холодного складського приміщення для сировини виробництва лінолеуму за адресою: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Промислова, 10 та додаткової угоди № 2712-07 до договору генерального підряду № 1010-07 від 10.10.2007 року (а. с. 84-88);

- договору генерального підряду № 27/12 від 27.12.2007 року, укладеного ТзОВ «Вінісін» (замовник) та ТзОВ «Будклас» (генеральний підрядник) про виготовлення проектної документації та виконання робіт по будівництву підприємства по виробництву паркету за адресою: м. Калуш, вул. Промислова, 10 та додаткових угод № № 1, 2, 3, 4, 5, 7, 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18 до договору генерального підряду № 27/12 від 27.12.2007 року;

- договору підряду № 03/06-02 від 03.06.2008 року, укладеного ТзОВ «Будклас» (замовник) та ТзОВ «Профліга» (підрядник) про виконання загально будівельних робіт на об'єкті по будівництву підприємства по виробництву паркету за адресою: м. Калуш, вул. Промислова, 10;

- податкової накладної № 6270000012 від 27.06.2008 року на суму 826829,27 грн.;

- довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 за червень 2008 року;

- актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за червень 2008 року;

- актів приймання-передачі ТМЦ за червень 2008 року до договору підряду № 03/06-02 від 03.06.2008 року;

- підсумкових відомостей ресурсів за червень 2008 року;

- виписки з банківського рахунку від 17.07.2008 року та від 08.08.2008 року про оплату робіт за договором № 03/06-02 від 03.06.2008 року.

В той же час податковий орган встановив наступні обставини, що свідчать про неможливість реального виконання контрагентом позивача господарських зобов'язань: ТзОВ «Профліга» знаходиться у розшуку та з березня 2008 року не подає звітності; податкова звітність ТзОВ «Профліга» з березня 2008 року не подається, що свідчить про відсутність господарської діяльності; відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської діяльності, а саме наявність персоналу (кількість працівників ТзОВ «Профліга» - 4 особи); відповідно до останньої податкової декларації по податку на прибуток (за І квартал 2008 року) на ТзОВ «Профліга» відсутні основні засоби, що свідчить про неможливість власними механізмами виконати загально будівельні роботи по будівництву підприємства по виробництву паркету. Крім того, ТзОВ «Будклас» до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів, які б підтвердили фактичне здійснення фінансово-господарських операцій.

У матеріалах адміністративної справи міститься вирок Сихівського районного суду м. Львова від 28.12.2011 року, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки він, будучи службовою особою ТзОВ «Профліга» вчинив умисне ухилення від сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Суд бере до уваги ту обставину, що позивач придбавав роботи у контрагента, який систематично не сплачував податки, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, який за юридичною адресою не знаходився, не звітував про свою діяльність або подавав податкові декларації про відсутність такої, а також, що позивач та контрагент працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного. Суд вважає, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Щодо належності наданих до перевірки первинних документів, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 05.03.2012 року за позовом ТзОВ «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень. Так, Верховний Суд України вказав, що не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами первинні документи, які посвідчують факт придбання товарів, якщо такі видані юридичними особами, які зареєстровані за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності таких підприємств. Формування показників податкової звітності на підставі таких первинних документів є безпідставним. Згідно положень частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності суд вважає, що ТзОВ «Профліга» не мало необхідних матеріальних, трудових ресурсів та об'єктивно не могло виконати для ТзОВ «Будклас» роботи відповідно до договору підряду. Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до податкового законодавства є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту, сама по собі не є підставою для їх відображення в податковому обліку, оскільки господарські операції в дійсності не відбулися. Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів між позивачем та його контрагентом сама по собі не свідчить про реальність виконання умов договору зазначеним суб'єктом, а факт укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Досліджені під час розгляду справи докази та встановлені фактичні обставини свідчать про законність прийнятого за наслідками податкової перевірки оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Досліджені під час судового розгляду справи докази переконують у безпідставності позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Враховуючи наведене Суд дійшов висновку, що позивач не довів порушення відповідачем його законних прав, свобод та інтересів, не надав доказів протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Будклас» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003262320/1/7173/232 від 20.03.2009 року слід відмовити повністю.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати у формі судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 27 січня 2014 року.

Суддя Качур Р.П.