Рішення № 3680661, 21.05.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.05.09

Справа № 16/61-09.

За позовом: Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоружівка», Недригайлівського району

про стягнення 712 363 , 03 грн.

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоружівка», Недригайлівського району

До відповідача : Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000», м. Київ

Про визнання частково недійсним договору та визнання недійсною додаткової угоди

СУДДЯ Моїсеєнко В.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Малінін С.В.

від відповідача: Шинкаренко Н.Я.

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 10 год.10 хв. 26.02.2009р. до 12 год.20 хв. 12.03.2009р., до 10 год.50 хв. 30.03.2009р. та з 12 год.00 хв.07.05.2009р. до 11 год.30 хв.21.05.2009р.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 712 363,03 грн. заборгованості, в т.ч. 454 585,24 грн. - основного боргу, 28 264,53 грн. - інфляційних збитків, 25% річних від простроченої суми – 63 814,87 грн., 61 262,28 грн. – пені , 104 436,11 грн. - штрафу в розмірі 15% від ціни договору, а також стягнути судові витрати, пов’язані з розглядом справи

Відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав частково, зазначив, що розмір його основного боргу становить 379 741,64 грн., просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині 25% річних та штрафних санкцій, а також зменшити розмір пені та інфляційних збитків, надати відстрочку виконання рішення.

Відповідач подав зустрічний позов від 25.03.2009р. та доповнення до нього від 23.04.2009р., в яких просить визнати недійсними п.п.5.4 та 5.5 договору поставки № Х2-13-0077 від 21.05.2008р. та недійсною додаткову угоду № Х2-130077ДС16 від 24.10.2008р. до даного договору, зазначена зустрічна позовна заява прийняті судом до розгляду.

Відповідач по зустрічному позову подав відзив на зустрічний позов, в якому просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне .

Правовідносини сторін врегульовані договором поставки від 21.05.2008р. № Х2-13-0077 та додатковими угодами до нього, відповідно до яких позивач поставив, а відповідач отримав товари – засоби захисту рослин на загальну суму 696 240, 75 грн., що підтверджується долученими до справи копіями видаткових накладних. Відповідач розрахунки за отримані товари провів частково, в сумі 241 655,51 грн., згідно поданих позивачем розрахунків, заборгованість відповідача за отримані товари становить 454 585,24 грн.

В зв’язку із запереченнями відповідача стосовно розміру основного боргу сторони на вимогу суду під час розгляду справи провели звірку розрахунків по вищезазначених договору та угодах, склали відповідний акт, в якому зазначили, що станом на 11.03.2009р. розмір основної заборгованості відповідача становить 454 585,23 грн., відповідач доказів сплати після 11.03.2009р. коштів на рахунок позивача не подав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Вимоги позивача по первісному позову в частині стягнення основного боргу в сумі 454 585,23 грн. є правомірними, обґрунтованими,тому задовольняються в повному обсязі.

В зв’язку з тим, що відповідач по первісному позову свої зобов’язання щодо сплати за отриманий товар не виконав , позивач по первісному позову вимагає стягнути з відповідача по первісному позову на свою користь штраф, пеню, річні відсотки та інфляційні збитки.

Відповідно до п.5.2 договору відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено договором.

Сума нарахованої пені становить 61 262,28 грн., пеня обрахована у відповідності до умов договору та вимог ст. 232 Господарського кодексу України, тому суд задовільняє вимоги позивача по первісному позову та стягує на його користь з відповідача по первісному позову 61 262,28 грн. пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання , на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення , тому вимоги позивача по первісному позову стосовно стягнення на свою користь з відповідача по первісному позову 28 264,53 грн. інфляційних збитків суд вважає правомірними та задовольняє їх.

Позивач по первісному позову також просить стягнути з відповідача по первісному позову 63 814,87 грн. 25% річних згідно п.5.5 Договору в редакції Додаткової угоди № Х2-13-0077ДС від 25.10.2008р. до нього та 104 436,11 грн. штрафу у розмірі 15% від ціни договору

Відповідач подав зустрічний позов та заяву про уточнення до нього, в яких просить визнати недійсними п.п.5.4 та 5.5 Договору поставки від 21.05.2008р. та додаткової угоди № Х2-13-0077ДС16 від 24.10.2008р. до нього , посилаючись на те, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та на те, що зазначені правочини були укладені внаслідок впливу тяжких обставин на вкрай невигідних умовах.

Суд приходить до висновку стосовно зустрічних позовних вимог про те, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегульовувати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами відповідальність за прострочення виконання зобов’язання не суперечить матеріальному праву України та , відповідно, не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

На підставі вищевикладеного,суд вважає зустрічні позовні вимоги безпідставними та відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання , на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сторони встановили відсотки річних у розмірі 25% річних ( п.5.5 Договору в редакції угоди № Х2-13-0077ДС16 від 24.10.2008р.), суд вважає вимоги позивача по первісному позову в цій частині позовних вимог правомірними, тому задовольняє їх і стягує з відповідача по первісному позову 63 814,87 грн. – відсотків річних з простроченої суми.

Стосовно вимог позивача по первісному позову стосовно стягнення на його користь 104 436,11 грн. штрафу суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою. Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі передбачили забезпечення зобов’язання шляхом встановлення неустойки.

Поняття неустойки визначене ст. 549 Цивільного кодексу України – це штраф та пеня . Позивач по первісному позову просить стягнути з відповідача по первісному позову одночасно два види неустойки – штраф та пеню.

Відповідно до вимог ст..61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, штраф і пеня відносяться до одного виду відповідальності. Суд стягнув з відповідача по первісному позову пеню, тому в задоволенні вимог про стягнення штрафу відмовляє.

Згідно вимог ст. 44, 49 ГПК України з відповідача по первісному позову на користь позивача по первісному позову підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» (02160, м .Київ, пр.-т Возз’єднання,15, код 30369454) – задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» ( 42130, Сумська обл., Недригайлівський район, с. Хоружівка, вул. Центральна,9, код 30133681) на користь Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» ( 02160, м. Київ, пр.-т Возз’єднання,15, код 30369454) 454 585 грн.24 коп. основного боргу, 28264 грн.53 коп. інфляційних збитків, 63 814 грн.87 коп. річних від простроченої суми, 61 262 грн.28 коп. пені, 6079 грн.29 коп. витрат по сплаті державного мита та 100 грн.76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні вимог про стягнення 104436,11 грн. штрафу – відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» ( 42130, Сумська обл., Недригайлівський район, с. Хоружівка, вул. Центральна,9, код 30133681) - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ В.М.МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписаний 22.05.2009 р.