Постанова № 36805304, 23.01.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2014 року Справа № 904/6616/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач),

суддів - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі - Гаврилов О.М.

за участю представників

позивача Касьян В.М., Ємець О.М.

відповідача-1 Муха Р.А.

відповідача-2 Мужилівський В.В.

третьої особи не з'явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕЛТА», м. Харків на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.13р. у справі № 904/6616/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Експрес-Банк», м. Київ

до В-1 Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

В-2 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕЛТА», м. Харків

третя особа на стороні відповідача-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5, м. Харків

про стягнення 11 400,0 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ПАТ «АБ «Експрес-Банк» звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до відповідачів про стягнення солідарно зі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області та Страхової компанії «ВЕЛТА» шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля позивача в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 11 400,0 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2013 р. у справі № 904/6616/13 (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги задоволені частково; з відповідача-2 на користь позивача стягнуто шкоду у розмірі 10 400,0 грн. та відмовлено в решті позову.

В позові до відповідача-1 відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивач всупереч прийнятим на себе зобов'язанням за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не виплатив позивачу вартість відновлюваного ремонту автомобіля, який зазнав пошкоджень у ДТП за участю автомобіля страхувальника (третьої особи), що є порушенням положень ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Апелянт наполягає на тому, що в силу ситуації, що склалася при спірній ДТП, у ОСОБА_5 не виникло цивільно-правової відповідальності, відповідно, не виникли і правові підстави для відшкодування шкоди.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачем-1 та третьою особою відзив на апеляційну скаргу наданий не був.

Про час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином, однак, третя особа правом на участь в судовому засіданні апеляційного суду не скористалася.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2013р. на автошляху Харків-Сімферополь відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗІЛ 5301 ЮО номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, який являється власником останнього та автомобіля Folkswagen номерний знак НОМЕР_2, що належить Дніпропетровській філії ПАТ «АБ «Експрес-Банк» під керуванням водія ОСОБА_6

Обставини ДТП полягали в наступному: у автомобіля ЗІЛ відірвалася напівось зі спареними колесами, які викинуло на зустрічну смугу руху автомобіля Folkswagen, внаслідок чого відбулося зіткнення, при якому Folkswagen зазнав механічних пошкоджень.

Вартість відновлюваного ремонту автомобіля Folkswagen склала 11 400,0 грн., що посвідчується матеріалами справи; витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу позивач вимагає задовольнити за рахунок відповідачів - Страхової компанії «ВЕЛТА», як страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_5 та Служби автодоріг у Дніпропетровській області, як балансоутримувача автодороги М-18 Харків-Сімферополь.

Господарським судом позовні вимоги задоволені за рахунок відповідача-1 в сумі 10 400,0 грн. і колегія суддів погоджується з даним висновком.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В розумінні наведеної норми відшкодування збитків є одним із способів відшкодування майнової шкоди.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтями 1166 та 1188 ЦК України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюється Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стаття 22 якого регламентує порядок відшкодування шкоди, заподіяної третій особі.

Згідно п. 22.1 наведеної статті у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 даного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Експертним висновком Харківського НДІ судових експертиз № 1292/1512 від 28.02.2013 року встановлено, що причиною руйнації автомобіля ЗІЛ 5301 ЮО, власником якого являється ОСОБА_5, явилася втомлена тріщина на лівій частині картера заднього моста автомобіля, яка не могла бути виявлена ні перед виїздом на лінію, ні під час експлуатації автомобіля. Утворення тріщини явилося наслідком експлуатаційних навантажень даного автомобіля задовго до ДТП.

Положеннями Закону України «Про дорожній рух», зокрема ст.ст. 33, 36, передбачено, що технічний стан транспортних засобів, які перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху повинні відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку; обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів, проведення робіт по їх технічному обслуговуванню і ремонту згідно з нормативами, встановленими виробником відповідних транспортних засобів покладається на їх власників.

Відтак, як правомірно дійшов висновку місцевий суд, належний технічний стан автомобіля ЗІЛ 5301 ЮО та його належну експлуатацію повинен був забезпечити безпосередньо ОСОБА_5, як власник останнього.

ОСОБА_5 є страхувальником цивільно-правової відповідальності по автомобілю ЗІЛ 5301 ЮО номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5375301 від 25.07.2012р., який укладений з ПРАТ Страховою компанією «ВЕЛТА». Страхова сума шкоди, завданої майну, згідно страхових умов становить 50 000,0 грн.; розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлений у розмірі 1 000,0 грн.

Необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає як у разі її цілеспрямованості, так і при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності.

При цьому в силу норм цивільного законодавства головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

За вказаних обставин посилання скаржника на відсутність вини ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди правомірно не прийнято до уваги господарським судом.

Відсутність у діях відповідача складу адміністративного правопорушення також не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Таким чином, спірна подія є страховим випадком; наслідком дорожньо-транспортної пригоди є цивільно-правова відповідальність власника автомобіля; відповідальність власника транспортного засобу застрахована за договором обов'язкового страхування; про страховий випадок страховик був повідомлений у встановленому порядку; прийняті на себе зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик не виконав; суму на відшкодування вартості відновлюваного ремонту автомобіля позивача не виплатив. З огляду на викладене позовні вимоги місцевим господарським судом задоволені правомірно і колегія суддів не убачає правових підстав для скасування рішення господарського суду.

Висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для солідарного відшкодування спірної суми зі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області є обґрунтованим, внаслідок відсутності факту неправомірної поведінки Відповідача-1, яка б перебувала у причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою позивача.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕЛТА» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2013 року у справі № 904/6616/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька