Постанова № 36805149, 22.01.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.01.2014р. справа №905/7698/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойки О.В.при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Єгоров В.С. - за дов. №14-30 від 30.01.2013 р.від відповідача:Пеліхос Є.М. - за дов. №641 від 27.12.2013р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід17.12.2013 рокуу справі№ 905/7698/13 (суддя Зекунов Е.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо відповідачаПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецькпростягнення 29 969 грн. 24 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк про стягнення 29 969 грн. 24 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.12.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ були задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ 3% річних у розмірі 15 378 грн. 73 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України, неповним з»ясуванням обставин справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 17.12.13 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача усно висловив свої заперечення щодо апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Також заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з майбутнім укладенням між сторонами додаткових угод до договору, що є предметом розгляду апеляційної інстанції, яке судовою колегією розглянуто та відхилено у зв»язку з тим, що на момент розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції сторонами було укладено договір без будь-яких змін в частині порядку розрахунків, який визначено позивачем в якості підстави позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/7698/13 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (покупець) було укладено договір № 14/2136/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі до 5904,00 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Відповідно до п. 3.3 договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 договору.

Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця. (п.6.2 договору).

Згідно п.11.1 договір набуває чинності з дати його укладання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

Додатковими угодами №1 від 30.09.2011 р., № 2 від 30.12.2011 р. до договору № 14/2136/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. сторони змінювали ціну газу.

Позивач, на виконання умов договору, протягом жовтня 2011 р. - березня 2012 р. передав відповідачу природний газ, що підтверджено актами прийому-передачі природного газу від 31.10.11 р., від 30.11.11 р., від 31.12.11 р., від 31.01.12 р., від 29.02.12 р., 31.03.12 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі - продажу природного газу виконав у повному обсязі, але з простроченням строків оплати, передбачених умовами договору.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк інфляційних в сумі 14 590 грн. 48 коп., 3 % річних в сумі 15 378 грн. 76 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 14 590 грн. 48 коп. за весь час прострочення та 3% річних у розмірі 15 378 грн. 76 коп.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних лише у розмірі 15 378 грн. 73 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 11.11.2011 р. по 22.05.2013 р. з відмовою в іншій частині нарахованих 3% річних через невірний розрахунок позивача, що ним не оскаржено в апеляційному порядку.

Крім того, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення інфляційних у розмірі 14 590 грн. 48 коп. за загальний період прострочення листопад 2011 р. - березень 2012 р., оскільки, як вбачається з розрахунку позивача, ним нараховані інфляційні поденно, що є неправильним, з огляду на те, що інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов»язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов»язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції, що зроблено позивачем.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги позивача лише частково та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 15 378 грн. 73 коп. з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 00 грн. 03 коп. та інфляційних у розмірі 14 590 грн. 24 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи скаржника щодо виникнення обов»язку сплатити 3% річних та інфляційних нібито лише після пред»явлення вимоги, оскільки попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора, до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов»язковим, а отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог (п.1.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 р.).

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2013 р. у справі № 905/7698/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2013 р. у справі № 905/7698/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2013 р. у справі № 905/7698/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Довгалюк К.Г.