Рішення № 3680493, 11.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.09 Справа № 22/100/09

Скиданова Ю.О.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина” (02088, м. Київ, вул. 1-го Травня, 1А)

Відповідач - Приватне підприємство “Техноспортсервіс-плюс” (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Радянська, 12, кв. 20)

про стягнення 28803,92 грн.

суддя Скиданова Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гайсенюк О.В.-довіреність № 1741 від 12.01.2009р.

від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ

Заявлені позовні вимоги про стягнення 28803,92 грн. за Договором комісії № ДГ-0020-330/07 з продажу мототехніки (надалі Договір), які складаються з сум: 27612,09 грн. основного боргу, 543,98 грн. пені, 579,85 грн. втрат від інфляції, 68,00 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 27.01.2009 р. порушено провадження у справі № 22/100/09, судове засідання призначено на 11.03.2009 р.

У судове засідання 11.03.2009 відповідач представників не направив, витребуваних судом документів не надав. Доказів поважності причин неможливості явки в судове засідання і виконання законних вимог суду не надав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в попередніх ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив на позовну заяву чи доказів заперечення (при наявності таких), чи доказів виконання договірних зобов’язань.

Суд вирішив розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 11.03.2009 розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представника позивача).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (2003 р.) цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Згідно ст. 1011 Цивільного Кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

17.08.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»(надалі Позивач/Комітент), і Приватним підприємством «Техноспортсервіс-плюс»(надалі Відповідач/Комісіонер), був укладений Договір комісії № ДГ-0020-330/07 з продажу мототехніки (надалі за текстом “Договір”).

Відповідно до п. 2.1.1 Договору Комісіонер зобов'язаний самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу по вивченню ринку, пошуку Покупця на Товар Комітента, виконати усю переддоговірну роботу, та укласти з Покупцем Договір купівлі-продажу у відповідності до вказівок Комітента на умовах, встановлених Договором.

На виконання умов Договору та згідно Актів: № 27 приймання-передачі від 30.07.2007, № 48 від 25.10.2007 року Позивач передав, а Відповідач прийняв мототехніку (надалі за текстом “Товар”) у кількості всього 8 штук.

Згідно Акта інвентаризації залишків Товару, підписаного обома сторонами Договору, станом на 23 червня 2008 року у Відповідача знаходився не реалізований Товар, у кількості 5 штук на загальну суму 30680,10 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору Комісіонер зобов'язаний повернути Товар Комітенту в повному обсязі у випадку, якщо незважаючи на всі вжиті ним заходи у двомісячний строк Комісіонер не зможе реалізувати Товар.

Керуючись п. 3.2 Договору та ст. 530 ЦК України, 05.08.2008 року, Позивач направив Відповідачу лист № ІК-0020-358/08, з проханням повернути нереалізований Відповідачем Товар на загальну суму 30680,10 грн. протягом строку встановленого Договором, а у випадку відсутності Товару в термін 7 днів перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок Позивача.

15 грудня 2008 року Відповідач надав звіт Комісіонера, в якому зазначив, що Товар, у кількості 5 штук на загальну суму 30680,10 грн. ним реалізовано.

Відповідно до п. 6.4 Договору комісійна плата виплачується Комісіонеру шляхом утримання останнім належних йому сум із грошових коштів, перерахованих Покупцем Комісіонерові за продаж товару Комітента.

Згідно Акту виконаних робіт від 15 грудня 2008 року, до Договору, комісійна винагорода, що утримується Комісіонером враховуючи ПДВ становить - 3 068,01 грн.

Відповідно до п. 6.5 Договору Комісіонер зобов'язаний сплатити Комітенту вартість проданого Покупцю Товару у термін 2 (двох) банківських днів з моменту передачі Товару Покупцеві на поточний рахунок Комітента.

Станом на 15 грудня 2008 року товар у відповідача був відсутній (реалізований), тобто граничний термін перерахування Відповідачем грошових коштів у сумі 27612,09 грн. за реалізований Товар на розрахунковий рахунок Позивача - 17 грудня 2008 року.

Документальних доказів погашення заборгованості у сумі 27612.09 грн. відповідач суду не надав. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором у сумі 27612,09 грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 543,98 грн. пені за період часу 18.12.2008-16.01.2009.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 11.2 Договору за прострочку розрахунків винна сторона виплачує пеню іншій стороні у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, за період 18.12.2008-16.01.2009 Відповідачу правомірно нарахована пеня за прострочку виконання зобов'язань з перерахування грошових сум за реалізований Товар:

27 612,09 х 0,24 /366 х 14 = 253,49 грн.

27 612,09 х 0,24 /365 х 16 = 290,49 грн.

253,49 + 290,49 = 543,98 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 543,98 грн. пені за Договором, нарахованої за період 18.12.2008-16.01.2009, суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, яка складає за період з 18.12.2008-16.01.2009 –68 грн. та втрат від інфляції в сумі 579,85 грн. за період часу 18.12.2008-16.01.2009.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та витрат від інфляції, встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Техноспортсервіс-плюс»(71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Радянська, 12, кв. 20, п/р 2600910153501 в АБ «Металург»м. Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДРПОУ 32697397) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»(02088, м. Київ, вул. 1-го Травня, 1-А, п/р 26001301002008 у ВАТ «ВТБ Банк»м. Києва, МФО 321767, код ЄДРПОУ 30722204) 27612 грн (двадцять сім тисяч шістсот дванадцять) грн. 09 коп. основного боргу, 543 (п'ятсот сорок три) грн. 98 коп. пені, 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 85 коп. втрат від інфляції, 68 грн., (шістдесят вісім) грн. 00 коп. 3% річних, 288(двісті вісімдесят вісім) грн. 03 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 13.04.2009 р.

Суддя Скиданова Ю