Ухвала суду № 36804745, 20.01.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/4754/13-ц 20.01.2014 20.01.2014 20.01.2014

Провадження №22-ц/784/164/14

Головуючий першої інстанції Горбенко С.А.

Категорія 51 Доповідач апеляційної інстанції Серебрякова Т.В.

Ухвала

Іменем України

20 січня 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Шпонарською О.Ю.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Набокова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агея» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 листопада 2013 року, ухваленого за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агея» про визнання незаконним наказу про звільнення, зміну формулювання причини звільнення та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агея» (далі - ТОВ «Агея»), в якому просив визнати незаконним наказ №2307/1 від 23 липня 2013 року про його звільнення з займаної посади за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, визнати формулювання звільнення неправильним, змінити формулювання причини звільнення з п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України на ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про працю та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 01 березня 2011 року він був прийнятий на посаду директора відокремленого підрозділу ТОВ «Агея» «Первомайський цех з виробництва ядра горіху волоського».

Наказом директора ТОВ «Агея» від 03 січня 2012 року на підставі ст.99 ЦК України його було усунуто від виконання обов'язків директора відокремленого підрозділу у зв'язку із ухиленням від проходження обов'язкового навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, без збереження заробітної плати з 03 січня 2012 року до моменту повного виконання наказу №26 від 01 листопада 2011 року.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 05 червня 2013 року за його позовом про визнання незаконним наказу про усунення від виконання обов'язків без збереження заробітної плати, встановлено що виконавчий орган ТОВ «Агея» своїм наказом незаконно відсторонив його від виконання обов'язків з підстав, визначених ст.99 ЦК України.

Внаслідок чого, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 липня 2013 року стягнуто з ТОВ «Агея» на його користь 10 134 грн. 04 коп. заборгованості по заробітній платі за час незаконного відсторонення від посади директора відокремленого підрозділу ТОВ «Агея» «Первомайський цех з виробництва ядра горіху волоського» та 200 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

У зв'язку з порушенням власником законодавств про працю, 23 липня 2013 року він був вимушений написати заяву про звільнення з роботи з 31 липня 2013 року за ч.3 ст.38 КЗпП України.

Проте, 11 вересня 2013 року йому стало відомо, що 23 липня 2013 року відповідач видав наказ про його звільнення з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків.

Посилаючись на те, що його звільнено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ніяких порушень трудових обов'язків він не здійснював, просив позов задовольнити.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним наказ №2307/1 від 23 липня 2013 року про звільнення ОСОБА_2 з посади директора відокремленого підрозділу ТОВ «Агея» «Первомайський цех з виробництва ядра горіха волоського» на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків; визнано формулювання звільнення «на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України» неправильним; змінено формулювання підстави звільнення ОСОБА_2, зі «звільнений у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків (п.1 ч.1 ст.4І КЗпП України») на «звільнений у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю за ч.3 ст.38 КЗпП України». Стягнуто з ТОВ «Агея» на користь ОСОБА_2 300 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У апеляційній скарзі ТОВ «Агея» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що встановлено факт порушення відповідачем трудового законодавства про працю, а тому останній безпідставно звільнив ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України. Моральна шкода, завдана відповідачем, підлягає відшкодуванню на підставі ст.237- 1 КЗпП України в грошовій формі у зв'язку з встановленням судом факту порушення роботодавцем трудового законодавства, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів погоджується з такими висновками міськрайонного суду з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2011 року відповідно до наказу №3 від 09 лютого 2011 року ОСОБА_2 був прийнятий на посаду директора відокремленого підрозділу ТОВ «Агея» «Первомайський цех з виробництва ядра горіху волоського».

Наказом ТОВ «Агея» №26 від 01 листопада 2011 року позивача було зобов'язано укласти договір з навчально-методичним центром про проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони та пройти обов'язкове навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці та протипожежної охорони.

Наказом директора ТОВ «Агея» №0301/4 від 03 січня 2012 року ОСОБА_2 усунуто від виконання обов'язків директора відокремленого підрозділу у зв'язку з ухиленням від проходження обов'язкового навчання - інструктажу та перевірки знань охорони праці та протипожежної охорони, без збереження заробітної плати 03 січня 2013 року до моменту виконання наказу №26 від 01 листопада 2011року на підставі ст.99 ЦК України.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 05 червня 2013 року встановлено, що виконавчий орган ТОВ «Агея» своїм наказом незаконно відсторонив позивача від виконання ним своїх трудових обов'язків з підстав, визначених ст.99 ЦК України.

23 липня 2013 року позивач поштою направив заяву на адресу ТОВ «Агея» про звільнення його з роботи на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України з огляду на порушення трудового законодавства в частині незаконного відсторонення від виконання обов'язків директора відокремленого підрозділу та невиплати своєчасно заробітної плати.

Незважаючи на це, відповідач наказу про звільнення ОСОБА_2 за власним бажанням не видав, а звільнив його на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків, про що видав наказ №2307/1 від 23 липня 2013 року.

Відповідно до ст.43 Конституції України, постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» - кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб, а також гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні - добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності; захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

За змістом указаної норми підставою для звільнення є вчинення особою разового грубого порушення трудових обов'язків, а не порушення, що триває певний час, зокрема, неналежне виконання своїх обов'язків тощо.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.22 «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4, 7, 8 ст.40, п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст.147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Зі змісту ч.2 ст.147 КЗпП України слідує, що звільнення - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника за порушення трудової дисципліни.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у строки та в порядку встановленими ст.ст.148-149 КЗпП України.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За змістом ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства, не підтверджується, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону (ч.3 ст.25 КЗпП України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем були допущені порушення вимог трудового законодавства, які полягали в незаконному відсторонені позивача від виконання ним трудових обов'язків, що знайшло своє підтвердження в рішенні апеляційного суду Миколаївської області від 05 червня 2013 року та несвоєчасної виплати останньому заробітної плати, що встановлено рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 11 вересня 2013 року.

Виходячи з того, що для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а поважність чи неповажність причин такого порушення або істотність порушення трудових прав до уваги не беруться, тому правовою підставою звільнення позивача слід вважати саме ч.3 ст. 38 КЗпП України, що вірно констатував і суд першої інстанції.

При цьому, оскільки встановлено, що саме відповідачем порушено норми трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2, то відповідно до ст.237-1 КЗпП України вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є законними.

При визначенні компенсації позивачу моральної шкоди, колегія суддів вважає, що міськрайонний суд врахував ступінь та глибину моральних страждань позивача, характер протиправних дій роботодавця та вірно визначив розмір компенсації моральної шкоди в сумі 300 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення міськрайонного суду є законним і обґрунтованим та ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, вірно визначеному характеру правовідносин із правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням вимог процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи та є наслідком помилкового тлумачення закону, тому підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303,308,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агея» відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: