Ухвала суду № 36804683, 16.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3425/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Горячевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.13р. у справі №810/3425/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання дій протиправними та постанови протиправними, скасування постанови про накладення штрафу

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФОРА» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення державного нагляду (контролю) перевірки дотримання вимог законодавства щодо захисту прав споживачів, визнання протиправною і скасування постанови №610 від 19.06.13р. про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у вигляді штрафу у розмірі 15 986,88 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.13р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем не допущено порушень вимог законодавства про захист прав споживачів при реалізації продовольчих і промислових товарів та подано вичерпний перелік документів, що підтверджують здійснення ним господарської діяльності відповідно до закону.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване відрядженням уповноваженого на участь у справі представника, а також письмові пояснення по суті вимог апеляційної скарги.

Колегією суддів долучено до матеріалів справи письмові пояснення апелянта (вих. № 13/01-14 від 13.01.14р.).

Враховуючи надання письмових пояснень представником апелянта з приводу доводів та вимог апеляційної скарги, неприбуття в судове засідання уповноваженого на участь у розгляді справи представника, належним чином повідомленого про дату, час і місце апеляційного розгляду не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не зявивися, про причини неявки суд не повідомив, про проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.05.13р. - 31.05.2013р. відповідачем було проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів магазину позивача, що знаходиться за адресою: Київська область, селище міського типу Бородянка, вулиця Леніна, будинок 343.

Про проведення перевірки позивача було проінформовано письмовим повідомленням Інспекції з питань захисту прав споживачів № 000854 від 26.04.13р.

У ході проведення перевірки були встановлені порушення статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів», пунктів 17 та 21 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.06р. № 833, а саме: відсутність необхідної, доступної та своєчасної інформації про продукцію; факт реалізації продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів за органолептичними показниками, а таож реалізацію продукції без належних умов пакування.

За результатами перевірки складений Акт № 000715 від 30.05.13р.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, посадовими особами відповідача при контрольно-вибірковому інспектуванні продукції встановлено реалізацію продукції, що відображена в пунктах 1-23, 43-47, 55, 63-68, 71, 72-81, 84-86 таблиці додатку № 7 в порушення вимог нормативних документів за органолептичними показниками; реалізацію продукції, що відображена в пунктах 48-52, 53, 54, 56, 57 таблиці додатку № 7 в порушення вимог нормативних документів щодо упакування; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що відображена в пунктах 24-42, 58-62, 69, 70, 82, 83, 87-90 таблиці додатку № 7.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято постанову від 19.06.13р. № 610 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію та реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів до позивача застосовано штраф у розмірі 15 986, 88 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені при перевірці порушення позивачем вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів відповідають знайшли своє підтвердження при розгляду справи, а відтак накладення стягнень є правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтстанції, виходячи з наступного.

Законом України від 05.04.07р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища (стаття 1 Закону № 877-V).

Відповідно до положень статті 1 Закону № 877-V, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 5 Закону № 877-V, органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення, окрім іншого, повинно містити дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу. Строк здійснення планового заходу не може перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - п'яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до вимог статті 7 Закону № 877-V, для здійснення планового або для здійснення планового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, на підставі наказу оформлюється посвідчення (направлення) на проведення заходу.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу, зокрема, зазначаються: номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу.

У направленні на проведення перевірки зазначено, що перевірка є плановою і проводиться на підставі наказу Держспоживінспекції у Київській області від 27.05.13р. № 109; перевірка проводиться за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вулиця Леніна, 343. Строк проведення перевірки з 27.05.13р. по 31.05.13р.

В силу статті 7 Закону № 877-V, суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею. Пред'явлення наказу на проведення перевірки не передбачено жодним нормативно-правовим документом у сфері захисту прав споживачів.

Як вбачається з акта перевірки та не було спростовано позивачем, останньому були надані всі наявні документи для проведення перевірки, а відтак позивачем допущено до перевірки, що в свою чергу спростовує доводи апелянта про протиправність проведення перевірки.

Щодо покликань апелянта про неправомірність віднесення позивача до суб'єктів господарювання з великим ступенем ризику, колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону 877-V, орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.

З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним.

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Так, підпунктом 4 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 року № 1164 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом, випуском і реалізацією продукції (виконанням робіт, наданням послуг), та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю)» передбачено, що до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб'єкти, що провадять господарську діяльність з виробництва, випуску і реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг), види якої визначені у ДКПП за такими кодами: продукція харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів: м'ясо, м'ясопродукти та продукти забою тварин - код 15.1; продукція рибна - код 15.2; продукція перероблення овочів та плодів - код 15.3; жир тваринний та олія - код 15.4; продукти молочні та морозиво - код 15.5; продукція борошномельно-круп'яної промисловості та крохмалопродукти - код 15.6; корми готові для тварин - 15.7; продукти харчові інші - код 15.8; напої - код 15.9.

Наказом Держстандарту від 30.12.1997 року № 822 затверджено Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97.

Державний класифікатор продукції та послуг є складовою частиною Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.93 року № 326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики».

ДКПП призначено для використання органами центральної та місцевої державної виконавчої влади, фінансовими органами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Об'єктом класифікації в ДКПП є продукція та послуги, створені внаслідок усіх видів економічної діяльності.

ДКПП гармонізований з Державним класифікатором України ДК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД). Об'єктам класифікації КВЕД на ієрархічних рівнях «секція - клас», як правило, відповідає класифікаційна позиція або група позицій ДКПП. Але ДКПП має більш глибоку деталізацію класифікаційних угруповань продукції та послуг. Це викликано гармонізацією ДКПП з Європейською класифікацією продукції та послуг за видами діяльності (СРА), яка, у свою чергу, пов'язана з Гармонізованою системою опису та кодування товарів (HS) та Комбінованою номенклатурою Європейського співтовариства (CN).

Ступень ризику відповідного суб'єкта господарювання визначається, виходячи з кодів продукції, яка виробляється, випускається і реалізується, а не за видами діяльності самого суб'єкта господарювання.

Тим більше, до суб'єктів господарювання з незначним ступенем ризику, до яких відносить себе позивач відносяться такі товари, виробництвом, випуском та реалізацією яких позивач взагалі не займається (метали основні та металеві вироби, виготовлені заводським способом, машини та устаткування, устаткування електричне та електронне, устаткування транспортне).

Отже, колегія судів погоджується з висновком відповідача щодо віднесення позивача до суб'єктів господарювання з великим ступенем ризику.

Також необґрунтованими є доводи апелянта про те, що магазин, де проводилась перевірка не є відокремленим підрозділом позивача, а відтак з урахуванням того, що відповідачем протягом 2012-2013 років проводились перевірки інших об'єктів господарювання, перевірка даного магазину є протиправною, з огляду на наступне.

Вказаний магазин є торгівельним приміщенням позивача та відповідно до наданих відповідачу повноважень, останній має право безперешкодного доступу до перевірки таких приміщень (магазинів) під час проведення планової чи позапланової перевірки. Норми чинного законодавства України у сфері прав споживачів не забороняють відповідачеві проводити планові перевірки в декількох магазинах суб'єкта господарювання у різні періоди відповідно до планів робіт на відповідні квартали відповідно до норм, визначених Законом № 1023-ХІІ, Законом № 877-V та Порядком № 310.

У повідомленні про проведення перевірки, у направленні на перевірку та в акті перевірки вказано, за якою саме адресою позивача проводиться перевірка.

Покликання апелянта на те, що мережа магазинів ТОВ «Фора» не має статусу відокремлених підрозділів, а отже перевірятися може лише один магазин один раз на рік є необґрунтованими.

Відповідно до частини шостої статі 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає у акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Аналогічні положення зазначені і в Порядку № 310.

Пунктом 3.9 Порядку № 310 передбачено, що представник суб'єкта господарювання (керівник, особа, яка його заміщає, а в разі їх відсутності - особа, яка реалізує продукцію) має право під час підписання акта письмово надати свої пояснення, зауваження або заперечення до акта, які є його невід'ємною частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погодився з висновками акта перевірки, про що зробив відповідний запис, однак заперечень з приводу проведення перевірки не надав, а надав їх лише 12.06.2013 року, 18.06.2013 року та 19.06.2013 року, тобто з порушенням вимог порядку №310, оскільки зауваження та заперечення є невідємною частиною акта та повинні бути надані суб'єктом господарювання у момент підписання акта за наслідками проведеної перевірки, а не по спливу часу.

Щодо встановлених порушень у зв'язку з відсутністю необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію пунктів 24-42, 58-62, 69, 70, 82, 83, 87-90 таблиці додатку № 7 до акта перевірки слід зазначити наступне.

Перевіркою встановлено, що у документах на товари вказані у пунктах 24-29 відсутня інформація про виробника товару, його місцезнаходження, у пунктах 30-35 - відсутня інформація про виробника товару, його місцезнаходження, не зазначено нормативний документ, вимогам якого має відповідати продукція (ДСТУ, ГОСТ, ТУ), у пунктах 36-42 - не вказано виробника, його місцезнаходження.

Пункт 58-61 - непродовольчі товари з відсутністю інформації про дату виготовлення, пункт 62 - відсутність інформації про кінцевий термін придатності. Пункт 69 - відсутність інформації про відхилення від номінальної маси нетто. Пункт 70 - відсутність інформації про підприємство-виробника, його місцезнаходження, про основні властивості продукції - інформація затерта та недоступна для споживача. Пункт 82, 83, 87-89 - відсутність на маркуванні інформації про відхилення від номінальної маси нетто. Пункт 90 - відсутність на маркуванні інформації про масу нетто.

Позивач в обґрунтування вимог посилається, що в пунктах 24-42 в графі «детальний опис порушення...» не вказано, що описаний товар є імпортним та ваговим товаром. Згідно пунктів 6, 26 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 487 від 28.10.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2011 року за № 183/18921 для фасованих імпортних товарів зазначення виробника та його адреси - не вимагається; щодо вагового товару діє ДСТУ № 4518-2008 (яке є рекомендованим, тобто не обов'язковим), інформацію, передбачену вимогами цього стандарту для харчових продуктів, надає продавець, отже, її наявність в торгівельному залі є не обов'язковою, вона може надаватись споживачу з іншими документами, як передбачено статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Зазначена інформація є в супровідних документах, в тому числі щодо якості, які були надані перевіряючим та не визвали в них зауважень (в Акті перевірки не зазначається, що ці документи відсутні).

Позивач вказує, що по товарам, зазначеним у пунктах 58-61 дата виготовлення товару зазначається виробником на загальній упаковці і це не є порушенням, дата виготовлення вказана на упаковці. У пункті 62 - строк придатності товару зазначається на упаковці і це не є порушенням, що виробником і здійснено. У пункті 69 щодо якого встановлено порушення, що товар (продукт молоковмісний сметанний) без інформації про відхилення номінальної маси, однак в маркуванні зазначено ГОСТ, допускається в маркуванні зазначати відхилення та/або стандарт, оскільки в стандарті прописано відхилення.

Пункт 70 - паштет Pork Tunnel брюссельський Grand-Mere, позивачем до зауважень надано фото товару з маркуванням - інформація про підприємство виробника та його місцезнаходження, основні властивості товару в наявності.

По пунктам 82-83 - надавалось фото товару, з якого вбачається, що вироби не розтріскані; стандартами допускаються невеликі відхилення і це не є порушенням, якщо на маркуванні вказано назву стандарту, не вказується допустимий рівень відхилень маси нетто, такі відхилення вказуються в самому стандарті.

Пункт 87 (масло солодковершкове Простоквашино) в Акті зазначено, що немає інформації про відхилення від номінальної маси нетто, але на пачці є така інформація, надається фото товару; окрім зазначеного, якщо на товарі вказано стандарт, за яким його виготовили, вказувати відхилення маси нетто не вимагається (ГОСТ 37-91).

Пункти 88, 89 (масло солодковершкове) на маркуванні товару вказано стандарт; згідно ГОСТ 37-91 на маркуванні зазначається тільки маса нетто, а відхилення не вказуються, вони прописані в цьому стандарті, отже порушення - відсутнє.

Пункт 90 (закуска Житомирський МК Тушкована) в Акті зазначено, що не вказано маси нетто, але це ваговий товар, він зважується касиром перед продажем на вагах, що розташованих біля каси, фото надано - вбачається, що це ваговий товар.

З приводу вищенаведених доводів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 4 Закону № 1023-ХІІ споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону № 1023-ХІІ споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Вичерпний перелік інформації який повинен містити товар наведений у ч. 1 ст. 15 Закону № 1023-ХІІ.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.

Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.

Відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки і з питань Європейської інтеграції України 11.07.2003 року № 185, ці Правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування.

Відповідно до пункту 11 Правил № 185, усі харчові продукти і продовольча сировина в суб'єкта господарської діяльності повинні бути з документами, наявність яких передбачена чинними нормативно-правовими актами. Харчові продукти і продовольча сировина, які надходять у торговельну мережу, повинні відповідати вимогам чинного законодавства, чинних нормативно-правових актів і нормативних документів щодо показників якості та безпеки харчових продуктів, упаковки, маркування, транспортування, приймання і зберігання.

Відповідно до пункту 15 Правил № 185 працівники суб'єкта господарської діяльності зобов'язані надати покупцю необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, а також на вимогу покупця - документи, якими підтверджуються їх якість і безпека, а також ціна товарів.

Згідно пунктом 17 Порядку проведення торгової діяльності і правил торгового обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833 (зі змінами і доповненнями), забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.

Таким чином, надання вищевказаної інформації для споживачів є обов'язковим, а її ненадання є порушенням чинного законодавства України та суттєво обмежує законне право споживача на усвідомлений і компетентний вибір товарів.

Статтею 21 Закону № 1023-ХІІ визначено, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; реалізується продукція, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

Оцінюючи доводи апелянта в частині маркування фасованого імпортного товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.10.2010 року № 487, маркування - усі слова, описи, знаки для товарів і послуг, назва марки, зображення чи символи, що стосуються харчових продуктів і розміщені на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до цього виду харчових продуктів.

У пункті 6 Технічного регламенту № 487 зазначено, що в маркуванні вказується найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника або гарячої лінії, фактичну адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - найменування та місцезнаходження і номер телефону імпортера.

Так, з наявних супровідних документів на вказані товари виробник та його місцезнаходження не зазначено, а в наданих позивачем документах вказуються країна походження, експортер товару, постачальник, що фактично позбавляє споживача можливості з'ясувати виробника вказаного товару.

Також необґрунтованими є посилання позивача на ДСТУ № 4518:2008 щодо відсутності обов'язку наявності інформації про товар у торгівельному залі, оскільки така інформація є у продавця.

Так, під «своєчасністю» і «доступністю» надання інформації про товар необхідно розуміти надання безпосередньо в момент (день) звернення споживача, який має намір цей товар придбати, повної інформації, що може вплинути на його рішення придбати цей товар. Споживач повинен мати доступ до повної інформації у момент придбання товару, а не звертатися до продавця для отримання такої інформації.

З цих же підстав колегія суддів не погоджується з доводами апелянта в частині того, що якщо зазначено ГОСТ, то вказувати відхилення від номінальної маси нетто не є обов'язковим, оскільки такі відхилення вказані в самому ГОСТ, однак споживач не має доступу під час придбання товару до положень ГОСТ, а інформації про товар він має право отримувати повну (пункти 69, 82, 83, 87, 88, 89 додатку № 7 до акту перевірки).

Апелянт посилається на фото товару, які надавалися ним із зауваженнями до акта перевірки, однак такі фото не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні КАС України, оскільки по-перше, фото на товар, вказаний у пунктах 82, 83 були відсутні навіть під час подання заперечень до акта перевірки, по-друге, не вдається за можливе встанововити час коли було зроблене фото.

Щодо посилання позивача на ГОСТ 37-91 (пункти 87-89), що у разі зазначення на маркуванні стандарту, відхилення від номінальної маси нетто не вимагається, оскільки це прямо вказано у стандарті. Колегія суддів звертає увагу, що під час проведення перевірки у пунктах 87-89 в графі «реквізити норми» вказано, що порушені вимоги ДСТУ 4399:2005, а саме не вказано інформацію про відхилення від номінальної маси нетто. З наданого фото до пункту 87 (масло солодковершкове селянське) вбачається, що відхилення від номінальної маси нетто вказано. Отже, позивач одночасно стверджує, що вказувати відхилення від номінальної маси нетто не вимагається, і надає фото де такі відхилення зазначені.

Посилання позивача, що товар у пунктах 58-61 відповідає вимогам нормативно-правових документів, а дата виготовлення вказана на загальній упаковці, жодним належним та допустимим доказом не підтверджуються.

У пункті 16 розділу І Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.07 року №104 передбачено, що здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товару; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товару; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Щодо пункту 90 (закуска Житомирський МК Тушкована) колегія суддів не вбачає підстав вважати, що позивач надав повну інформацію по вказаному продукту. Так, позивач вказує, що це ваговий товар і він зважується перед продажем, а тому на самому товарі вказувати масу нетто непотрібно. Так судом першої інстанції під час дослідження доказів у справі були оглянуті фото, з яких встановлено, що товар був запакований виробником, а вітак відсутні підстави стверджувати, що він є ваговим.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 833 суб'єкт господарювання, окрім іншого, зобов'язаний: надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари; усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів.

Отже, перевіряючи дійшли правомірного висновку про відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у пунктах 24-42, 58-62, 69, 70, 82, 83, 87-90 таблиці додатку № 7 акта перевірки.

Щодо порушень, встановлених у пунктах 1-23, 43-47, 55, 63-68, 71, 72-81, 84-86 таблиці додатку № 7 до акта перевірки в порушення вимог нормативних документів за органолептичними показниками, слід відмітити наступне.

Під час перевірки встановлено, що товар у пунктах 1-23, 63-68 в порушення вимог ДСТУ 3781-98, ДСТУ 4033-2001, ДСТУ 4586:2006, ДСТУ 4505:2005, ДСТУ 3781-98, ДСТУ ГОСТ 6441:2003, ДСТУ 7042: 2009, ГОСТ 8494:96, ДСТУ 4993, ТУ У 15.1-33381354-007:2008, ТУ У 15.1-31799640-011:2008 ТУ У 15.1-32122069-006:2008, ДСТУ 4436:2005, ТУ У 15-30966816-001-2009 за органолептичними показниками не відповідає встановленим нормам, а саме при контрольно-вибірковому дослідженні в торгівельному залі встановлено: у пунктах 1-12 - фасовані вироби в торгівельному залі не відповідають вимогам нормативних документів, з невластивим зовнішнім виглядом, вироби ломані, пошкоджені, розтріскані. У пунктах 13-16 - вироби втратили торговий вигляд, ламані, пошкоджені. Пункт 17 (картопля) - з ознаками псування, гниття.

Пункти 18-23 - в межах терміну придатності встановлені зміни кольору виробів, завітрені вироби по залишку в торговому залі.

Пункти 63-68 - наявність волосовидного пір'я, синців.

Також в порушення ТУ У 15.3-32218536-001-2003, ДСТУ 4697:2006, ДСТУ 7165:2010, ТУ У 9214-004-47955901-98, ДСТУ 4430:2005, СОУ 15.2-3481206-033-2010, ГОСТ 7630, ГОСТ 7631 встановлено, що у товарах, зазначених у пунктах 43-47 (овочі мариновані, консервовані) та 71-76 (риба) не збережена форма овочів - розтріскана поверхня, з наявними ознаками плісняви, з ознаками псування плодів, з надмірною кількістю рідини, поверхня виробів розтріскана, краї не достатньо закріплені, тушки риби деформовані.

У пункті 55 (консерви квасолі натуральної) виявлено наявність плісняви на дні банки.

У пункті 77 (вино столове) виявлено в рідині сторонніх включень, пункт 78 (булка) - витік начинки, пункт 79 (ковбаса) - на зрізі виробу встановлено зміну кольору, що невластивий для даного продукту (сірий), пункт 80 (торт) - упаковка товару без притислої стрічки, що призвело до пошкодження зовнішнього виду товару, пункти 81, 86 (тістечка) - при відкритті упаковки встановлено пошкодження виробів шляхом розтріскання глазурі та її осипання, пункти 84, 85 (вареники, пельмені) - розтріскані вироби, недостатньо закріплені краї.

Позивач, заперечуючи проти встановлених порушень вказує, що нормами ДСТУ передбачаються % пошкодженого, надламаного товару, різні кольори тощо. Позивач вказує, що відповідачем порушено процедуру визначення неякісного товару за органолептичними показниками, а саме не здійснювався відбір товару та не визначався % ломаного, потрісканого тощо. Відповідачу надано фото товару, з якого вбачається, що товар ваговий та по органолептичним показникам відповідає якісному товару, а з урахуванням викладеного - порушення не встановлено.

З приводу наведених доводів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 1023-ХІІ спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, перевіряючи в присутності керівника господарської одиниці позивача проводили вибіркову перевірку товару на місці, тим більше в даному випадку відбирати зразки продукції для встановлення її відповідності норма ДСТУ (в частині ломаного, розтрісканого, пошкодженого тощо товару) взагалі не вбачається за можливе, враховуючи його транспортування до експертної установи, час проведення експертизи, строки придатності товару та вид встановлених невідповідностей.

Надані до зауважень фото товару не беруться колегією суддів до уваги в якості належного та допустимого доказу, оскільки неможливо встановити дату, місце фотографування, та те, що саме цей товар знаходився на реалізації у торгівельному залі.

Щодо реалізації продукції, що відображена в пунктах 48-52, 53, 54, 56, 57 таблиці додатку № 7 до акта перевірки в порушення вимог нормативних документів щодо упакування, судом встановлено наступне.

У пунктах 48-54, 56, 57 порушені умови зберігання, що призвело до корозії жестяної тари.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 833, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.

Доказів, які б спростовували твердження відповідача, позивачем не надано.

Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» установлено право споживача під час придбання, замовлення або використання продукції на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), на належну якість продукції, на безпеку продукції, а за порушення такого права положеннями статті 23 цього Закону України передбачена відповідальність.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, пунктом 7 частини першої статті 23 цього Закону передбачена відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За наведених обставин та правових норм, суд першої інтонації дійшов вірного висновку про те, що постанова №610 від 19.06.13р. про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у вигляді штрафу у розмірі 15 986,88 грн. відповідає вимогам Закону.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.13р. у справі №810/3425/13-а - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.13р. у справі №810/3425/13-а - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 16.01.14р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.