Ухвала суду № 36804674, 21.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 125/1271/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Переверзєв С.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Сапальової Т.В. Полотнянка Ю.П.

при секретарі судового засідання: Александровій К.В.

за участю:

представника відповідача Науменка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Барського районного суду Вінницькій області від 29 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та стягнення одноразової грошової допомоги в сумі 88814,72 грн. , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дії Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 20-місячного грошового забезпечення та про стягнення з міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 різницю між перерахованою та отриманою сумами допомоги у розмірі 88814,72 грн.

29 жовтня 2013 року Барським районним судом Вінницької області постановлено адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити. Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги згідно вимог статтей 9,16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 20-місячного грошового забезпечення. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 різницю між перерахованою та отриманою сумами допомоги у розмірі 88814,72 грн.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постановити нове рішення про скасування постанови Барського районного суду Вінницької області від 29.10.2013 року по справі №125/1271/13, як такого, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, і ухвалити нове рішення з відмовою в задоволенні позовних вимог повністю.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує, зокрема на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення з позовом до суду, оскільки позивачу з 13.12.2011, тобто з моменту отримання коштів було відомо, як він вважає про те, що порушено його право щодо призначення одноразової грошової допомоги. Також апелянт акцентує на тому, що в порушення вимог статті 24 КАС України справа стороною якою є Міністерство оборони України розглядалась суддею одноособово, а не колегіально.

До суду апеляційної інстанції в судове засідання призначене на 21 січня 2014 року прибув представник відповідача, який доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Позивач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи до суду апеляційної інстанції свого уповноваженого представника не направив, що у відповідності до частини 4 статті 196 КАС України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 30 серпня 2011 року майору юстиції у запасі ОСОБА_3 (Вінницький ОВК), звільненому 21.03.2011, який є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, на підставі довідки МСЕК серії 10 ААА №681275 від 15.03.2011 року, призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 20 місячного грошового забезпечення в сумі 111018,40 грн.

13 грудня 2011 року Вінницьким ОВК було здійснено виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 111018,40 грн., що підтверджується наказом військового комісара Вінницького ОВК №543 від 13.12.2011.

Позивач звернувся з цим позовом до суду з тих підстав, що на його думку, йому мала б бути виплачена одноразову грошову допомогу в розмірі 36 місячного грошового забезпечення в сумі 199833,12 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання суми одноразової грошової допомоги в розмірі 36 місячного грошового забезпечення в сумі 199833,12 грн. і як наслідок постановив сягнути з відповідача різницю між фактично виплаченою допомогою в сумі 88814,72 грн. При цьому, судом першої інстанції критично оцінено твердження відповідача щодо спливу строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. На думку суду першої інстанції, позивачем не пропущено строк звернення з позовом до суду, оскільки позивачем в порядку досудового врегулювання спору подано скаргу на дії Міністерства оборони України 13.03.2013 року з проханням провести перерахунок і виплату грошової допомоги у розмірі 36-мясячного грошового забезпечення. За дорученням відповідача позивачу надано відповідь Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2013 року №248/3/6/1571/449, якою відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку й виплати вищезазначеної грошової допомоги у розмірі 36-мясячного грошового забезпечення. Зазначену відповідь позивач отримав 18.04.2013 року, а позов подав 17.05.2013 року. За вказаних обставин, на думку суду першої інстанції до спірних правовідносин належить застосувати положення частини 4 статті 99 КАС України, в силу якої, якщо законом передбачено можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що вони зроблені за виключної юридичної оцінки обставин справи, з правильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Власне, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач проходив службу в Збройних силах України та 10.03.2011 року його звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я, що вбачається із витягу з наказу Міністра оборони України від 10.03.2011 року №234. 15.03.2011 року позивача визнано інвалідом 3 групи у зв'язку із захворюванням, що пов'язане із проходженням військової служби, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК від 18.03.2011 серії 10 ААА №681275.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до вимог частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення з військової служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 затверджено порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, зокрема інвалідам IІI групи, виплачується у розмірі 36-місячного грошового забезпечення.

Згідно з абзацом 3 частини 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31.12.2007 року виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10.04.1996 року № 925 та від 23.02.2002 року № 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року № 829.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У розрізі наведених правових норм можна дійти висновку, що 15.03.2011 позивач набув права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 (в редакції чинної станом на 15.03.2011 року) у розмірі 36-місячного грошового забезпечення.

Натомість в грудні 2011 року Відповідачем було нарахована та виплачена через уповноважений орган (Вінницький обласний військовий комісаріат) вищезазначена одноразова грошова допомога у розмірі 111018,4 грн. (5550,92х20), тобто у меншому розмірі, ніж це передбачено вищевказаними нормативно-правовими актами.

Колегія Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час виникнення спірних правовідносин позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 36-місячного грошового забезпечення, з врахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з посадовим окладом, окладом за військовим званням, надбавкою за вислугою років, надбавкою за виконання особливо важливих завдань, надбавкою за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премію.

Враховуючи наведене, а також те, що розмір місячного грошового забезпечення позивача на день звільнення складав 5550,92 грн., відповідачем неправомірно не донараховано й не виплачено позивачу частину одноразової грошової допомоги у розмірі 88814,72 грн. (199833,12 грн. сума коштів, що мала бути виплачена 111018,40 грн. сума коштів, що фактична виплачена = 88814,72 грн.).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову Барського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2013 року винесено з правильним застосуванням норм матеріального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування зазначеної постанови.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про порушення судом першої інстанції вимог статті 24 КАС України, однак враховуючи, що спір вирішено правильно допущене порушення норм процесуального права не є підставою для скасування судового рішення. У відповідності до вимог частини 2 статті 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи, наведені апелянтом в поданій ним апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Барського районного суду Вінницькій області від 29 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та стягнення одноразової грошової допомоги в сумі 88814,72 грн., - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 січня 2014 року .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Сапальова Т.В.

Полотнянко Ю.П.