Рішення № 36803210, 20.01.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2014 р. Справа № 902/1567/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С. при секретарі судового засідання Снігур О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, м.Вінниця

до Вінницького обласного військового комісаріату, м.Вінниця

про стягнення 28 631,37 грн заборгованості за надані послуги

За участю представників

позивача - Щур В.Г. (довіреність №16/1-1-4700 від 13.11.2013, паспорт серії АА № 888006);

відповідача - Олійник Н.М. (довіреність №ВОС/3 від 10.01.2014, паспорт серії АВ №003472).

ВСТАНОВИВ :

Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Вінницького обласного військового комісаріату 28 631,37 грн заборгованості за надані послуги згідно договору №6/7926 від 21.02.2013, з яких: 28148,36 грн - основний борг; 392,45 грн - пеня; 90,56 грн - 3% річних.

Ухвалою від 22.11.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1567/13 з призначенням судового засідання на 20.01.2014.

17.01.2014 до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог №16/1-1-113/Кз від 14.01.2014 (вх.канц. №08-46/386/14), в якій позивач просить стягнути з відповідача 3091,69 грн - основного боргу, 392,45 грн - пені та 90,56 грн - 3% річних.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

В судовому засіданні (20.01.2014) представник позивача позовні вимоги підтримав (з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог №16/1-1-113/Кз від 14.01.2014).

Представник відповідача проти вимог в частині стягнення 392,45 грн - пені та 90,56 грн - 3% річних заперечив з підстав несвоєчасного надходження коштів з державного бюджету для сплати наданих позивачем послуг (заява-пояснення від 20.01.2014).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.02.2013 між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (Охорона) та Вінницьким обласним військовим комісаріатом (Замовник) укладено договір №6/7926 на централізоване спостереження охоронної сигналізації на об'єкті, сповіщення уповноважених правоохоронних органів підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України (а.с.11-14).

За умовами договору Замовник передає, а Охорона приймає під спостереження майно, що знаходиться на об'єктах, перерахованих в дислокації-розрахунку (Додаток 1, 2 до Договору) (п.2.1 Договору).

Централізоване спостереження за системою сигналізації, що знаходиться на об'єкті, здійснюється у дні і години, вказані у дислокації-розрахунку на 2013 рік (п.2.2 Договору).

Розділом третім Договору сторони визначили суму договору та порядок розрахунків.

Так, сума оплати за одну годину спостереження за Договором визначається на підставі узгодженої протоколом сторін договірної ціни охорони (Додаток 4 до Договору) і вказана у розрахунку-дислокації (Додаток 1, 2 до Договору) (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.3.2 Договору оплата за спостереження здійснюється замовником щомісячно до 15 числа наступного місяця, в якому здійснюються заходи по спостереженню сигналізації об'єкта, шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця, за умови надходження коштів на реєстраційний рахунок замовника по КПКВ-2101020-КЕКВ-2240-стаття 3216/10.

Разом з підписанням договору сторонами підписано додаток №4 (протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів з централізованого спостереження сигналізації на об'єкті) (а.с.15).

Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток №4) сторони домовились, що за одну годину спостереження відповідач сплачує позивачу 84 коп. за одну годину спостереження та 21,25 грн в місяць за обслуговування однієї умовної установки сигналізації Об'єкта.

На виконання умов договору позивачем за період з липня 2013 року по жовтень 2013 року надано відповідачу охоронні послуги на загальну суму 28148,36 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт за вказаний період, розрахунком боргу станом на 15.11.2013 та обопільно підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків з 01.01.2013 по 31.10.2013 (а.с. 16-25).

Непроведення відповідачем оплати за надані позивачем послуги стало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

Разом з цим, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог №16/1-1-113/Кз від 14.01.2014 та доданих в її обґрунтування документів суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача станом на час розгляду справи становить 3091,69 грн.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З врахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3091,69 грн за надані послуги є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 392,45 грн пені та 90,56 грн - 3 % річних за період з 15.08.2013 по 15.11.2013, з 15.09.2013 по 15.11.2013, з 15.10.2013 по 15.11.2013, з 15.11.2013 по 15.11.2013, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.7.2 Договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу та штрафні санкції передбачені законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З положень діючого законодавства та умов договору випливає право позивача на звернення до відповідача з вимогами щодо стягнення пені та 3 % річних.

Однак, суд вважає, що при визначенні періодів нарахування зазначених сум, позивачем не дотримано вимоги ч.5 ст.254 та ст.253 ЦК України. Враховуючи, що відповідно до п.3.2 договору №6/7926 від 21.02.2013 замовник зобов'язався здійснювати оплату за отримані послуги щомісячно до 15 числа наступного місяця, в якому здійснюється заходи по спостереженню сигналізації об'єкта, вірним є нарахування пені та 3% річних за виконані роботи у липні - з 16 серпня 2013 року по 15 листопада 2013 року; у серпні - з 17 вересня 2013 року по 15 листопада 2013 року; у вересні - з 16 жовтня 2013 року по 15 листопада 2013 року.

Перевіривши правильність розрахунку позову в цій частині, суд дійшов висновку про задоволення вимог стосовно стягнення пені в сумі 379,44 та 3% річних в розмірі 87,56 грн. За таких обставин у позові в частині стягнення 13,01 грн пені та 3,00 грн 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч наведеній нормі та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до положень ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Вінницького обласного військового комісаріату (21016 м.Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 31; код ЄДРПОУ 08362793) на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (21034 м.Вінниця, пров.Залізничний, 6; код ЄДРПОУ 08596825) 3091,69 грн основного боргу; 379,44 грн пені; 87,56 грн 3% річних та 1712,79 грн відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. У позові в частині стягнення 13,01 грн пені та 3,00 грн 3% річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованими листами.

Повне рішення складено 25 січня 2014 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - Управлінню Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (21034, м.Вінниця, пров.Залізничний, 6);

3 - відповідачу - Вінницькому обласному військовому комісаріату (21036, м.Вінниця, вул.40-річчя Перемоги, 31)