Рішення № 3680305, 30.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.09 Справа№ 13/19

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівське виробничо-комерційне об”єднання здорового харчування “Еко продукт” (м.Артемівськ)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі” (м.Львів)

про :

стягнення заборгованості в сумі 50 916,61 грн.

Суддя :

В.М. Пазичев

При секретарі :

І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:

Філіпова О.В.-представник, довіреність від 01.03.2009 року

від відповідача:

Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівське виробничо-комерційне об”єднання здорового харчування “Еко продукт” (м.Артемівськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 50 916,61 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.01.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 12.02.2009 року. Ухвалою від 12.02.2009 року розгляд справи відкладено до 04.03.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Розпорядженням заступника голови господарського суду Львівської області від 03.03.2009 року справу №13/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівське виробничо-комерційне об”єднання здорового харчування “Еко продукт” (м.Артемівськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 50 916,61 грн. передано на розгляд судді Пазичеву В.М. Ухвалою від 04.03.2009 року розгляд справи відкладено до 30.03.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 30.03.2009 року розгляд справи відкладено до 13.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 13.04.2009 року розгляд справи відкладено до 17.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 17.04.2009 року розгляд справи відкладено до 28.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 28.04.2009 року розгляд справи відкладено до 30.04.2009 року, у зв”язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.01.2009 року, про відкладення від 12.02.2009 року, від 04.03.2009 року, від 30.03.2009 року, від 13.04.2009 року, від 17.04.2009 року, від 28.04.2009 року не виконав в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 30.03.2009 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

13.04.2009 року за вх.№7528 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

13.04.2009 року за вх.№7527 позивач подав до канцелярії суду заяву про уточнення ціни позову.

30.04.2009 року за вх.№8945 позивач подав заяву про уточнення ціни позову, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 47 232,37 грн., а судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.01.2009 року, про відкладення від 12.02.2009 року, від 04.03.2009 року, від 30.03.2009 року, від 13.04.2009 року, від 17.04.2009 року, від 28.04.2009 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 30.04.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

31.08.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Артемівське виробничо-комерційне об”єднання здорового харчування “Еко продукт” (надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі” (надалі –відповідач) укладено дистрибюторський договір №2-11-47/13/4-2007 (надалі –договір).

Відповідно до договору, позивач надав у власність відповідачу товар на загальну суму 391 125,28 грн.

Згідно п.п. 2.2.1 договору, до обов”язків дистрибютора входить прийняти та оплатити товар в порядку і в строки, передбачені договором.

Протягом дії вищевказаного договору, за твердженням позивача, дистрибютор остаточно не розрахувався із Товариством з обмеженою відповідальністю “Артемівське виробничо-комерційне об”єднання здорового харчування “Еко продукт”, лише частково оплативши поставлений йому товар на загальну суму 387 874,84 грн.

05.09.2008 року за №331 позивач надіслав відповідачу претензію про сплату грошових коштів за отриманий товар та штрафних санкцій за прострочку належного виконання зобов”язання. Однак, відповідач в місячний термін не надіслав заперечень щодо суми заборгованості, і кінцевого розрахунку також не провів, у зв”язку з чим, станом на момент пред”явлення позовної заяви, сума боргу відповідача перед позивачем за договором становить 3 250,44 грн.

Згідно п.7.2 договору, у разі порушення дистрибютором строку оплати за поставлений товар, дистрибютор сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення сплати.

За підрахунком позивача, відповідач повинен сплатити заборгованість в розмірі 50 916,61 грн.

Однак, 30.04.2009 року за вх.№8945 позивач подав заяву про уточнення ціни позову, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 47 232,37 грн., з яких сума основного боргу –3 250,44 грн., сума нарахованої індексації –40 458,60 грн., сума нарахованих 3% річних –3 523,33 грн., а судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем згідно уточнення позовних вимог становить 47 232,37 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позовну заяву не представив, проти позовних вимог у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівське виробничо-комерційне об”єднання здорового харчування “Еко продукт” (м.Артемівськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 47 232,37 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №331 від 04.12.2008 року на суму 509,00 грн про сплату державного мита, №332 від 04.12.2008 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі” (фактична адреса: 79039, м.Львів, вул.Шевченка,335; р/р 26000301003353 у ЛФ АКБ “Мрія”, МФО 385316, код ЄДРПОУ 30994948, св-во ПДВ 17733700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівське виробничо-комерційне об”єднання здорового харчування “Еко продукт” (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Корсунського,73; р/р 26005301783581 в Ф “ГУ “ПІБ” в Донецькій області, МФО 334635, код ЄДРПОУ 33771799, св-во № 05949567) – 47 232 (сорок сім тисяч двісті тридцять дві)) грн. 37 коп. боргу, 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 32 коп. сплаченого державного мита та 109 (сто дев”ять) грн. 38 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя