Рішення № 36802779, 22.01.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 січня 2014 р. Справа № 902/1693/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал", м.Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОІНВЕСТ", м.Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери", м.Київ

про стягнення заборгованості 123 338 060,05 грн.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників сторін:

позивача: Козінська О.В., довіреність № 3/2013 від 16.12.2013 року, паспорт серії АВ № 140858, виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 01.08.2000 року.

відповідача: Матущак А.В., довіреність № 1/14 від 01.09.2013 року, паспорт серії НВ № 240766, виданий Хмельницьким МВ УМВС України у Хмельницькій області, 01.04.2003 року.

Полоз Н.О., довіреність від 22.01.2014 року, паспорт серії АА № 537764, виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 06.08.1997 року.

третьої особи: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОІНВЕСТ" про стягнення 123 338 060,05 грн. за договором відсоткової позики № 2 від 21.10.2010 року, з яких 69 008 229,29 грн. боргу з поверненню наданої позики та 54 329 830,76 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування коштами.

Ухвалою від 17.12.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1693/13 з призначенням її до розгляду на 22.01.2014 року.

При порушенні провадження судом з власної ініціативи залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери".

25.12.2013 року позивач звернувся до суду з заявою № 24/12-2013-1 від 24.12.2013 року про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно належне відповідачу, яка задоволена ухвалою від 27.12.2013 року.

Третя особа в судове засідання не з'явилась подавши до суду 22.01.2014 року клопотання про розгляд справи без участі її уповноваженого представника.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником відповідача подано заяву про визнання позову в повному обсязі, а саме: про стягнення 69 008 229,29 грн. боргу з поверненню наданої позики та 54 329 830,76 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування коштами за період з 21.10.2010 року по 30.09.2013 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал", м.Київ (Позикодавець) від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору № 02/08-2010 про управління активами діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОІНВЕСТ", м.Вінниця (Позичальник) 21.10.2010 року укладено договір відсоткової позики № 2 за умовами якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі установленому Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю, та сплатити відсотки в розмірі та порядку, встановленому Договором (а.с.11, т.1).

Згідно п.п.2.1., 2.2 Договору сторони погодили суму позики в розмірі 50 000 000,00 грн., а також розмір відсотків - 25 % річних від суми позики.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцю позику не пізніше 20.10.2011 року.

До вказаного Договору сторонами шляхом укладення додаткових договорів від 21.10.2010 року № 1, від 01.11.2010 року № 2, від 02.02.2011 року № 3, від 06.06.2011 року № 4, від 07.09.2011 року № 5, від 22.06.2012 року № 6, від 25.01.2013 року № 7, неодноразово вносились зміни якими сторони, крім іншого, погоджували зміну строків сплати відсотків, строку повернення позики (не пізніше 01.10.2013 року), збільшення розміру позики та встановлення ліміту позики (150 000 000,00 грн.) тощо (а.с.12-22, т.1).

Із долучених до позовної заяви документів слідує, що Позикодавець перерахував Позичальнику грошові кошти в сумі 128 273 368,60 грн. в якості надання позики.

В свою чергу Позичальник повернув Позикодавцю лише 59 265 139,31 грн. позики, з яких 18 622 369,95 грн. грошовими коштами, а 40 642 769,36 грн. шляхом передачі векселів на вказану суму Позикодавцю.

За період з 21.10.2010 року по 30.09.2013 року Позикодавцем було нараховано 54 404 892,02 грн. процентів за користування грошовими коштами, з яких Позичальником було сплачено 75 061,26 грн.

За твердженням позивача Позичальник взяті на себе зобов'язання щодо повернення позики в строк до 01.10.2013 року та сплати відсотків не виконав.

На підтвердження вказаних обставин та факту наявності заборгованості відповідача суду надано платіжні доручення, обопільнопідписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2013 року в якому зафіксовано заборгованість по позиці в розмірі 69 008 229,29 грн., а по нарахованим відсоткам в розмірі 54 329 830,76 грн., всього у розмірі 123 338 060,05 грн., виписки банківських установ (ПАТ КБ "Приватбанк", ПАТ "Банк Восток", ПАТ "Альфа-Банк", ПАТ "ВТБ Банк"), акти приймання-передачі векселів від 16.07.2012 року, від 29.07.2013 року, від 13.08.2013 року, довідку центрального регіонального департаменту ПАТ "Банк Восток" від 21.01.2014 року № 05Ц/0095БТ, довідку філії "Розрахунковий центр" ПАТ КБ "Приватбанк" № 299 від 21.01.2014 року, акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2013 року, обгрунтований розрахунок відсотків від 17.01.2014 року № 17/01-2014/14 з додатком, акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2010 року по 21.01.2014 року, довідку про дебетові та кредитові операції між сторонами з 01.09.2010 року по 20.01.2014 року, довідку відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" від 21.01.2014 року № 349-бт/700.3.3.1, довідку центрального регіонального департаменту ПАТ "Банк Восток" від 21.01.2014 року № 05Ц/0096БТ (а.с.23-97, 124, т.1).

Як встановлено судом доказів проведення відповідачем розрахунків по позиці, окрім вказаних вище на суму 59 265 139,31 грн. по тілу позики та 75 061,26 грн. по сплаті відсотків за отриману позиву, матеріали справи не містять.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить по сплаті боргу за позикою 69 008 229,29 грн. (128 273 368,60 - 59 265 139,31), а зі сплати процентів за користування позикою 54 329 830,76 грн. (54 404 892,02 - 75 061,26).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору відсоткової позики від 21.10.2010 року № 2 між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 1 "Позика" глави 71 Цивільного кодексу України "Позика. Кредит. Банківський вклад" (ст.ст.1046-1053 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище умовами Договору відсоткової позики № 2 від 21.10.2010 року з урахуванням внесених до нього змін встановлено кінцевий строк повернення позики - не пізніше 01.10.2013 року.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги позивача про стягнення боргу за позикою в розмірі 69 008 229,29 грн. та зі сплати процентів за користування позикою в розмірі 54 329 830,76 грн. правомірними та обґрунтованими з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та процентів за користування позикою окрім тих, які вказувались вище.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Дійшовши висновку про повне задоволення позову суд врахував процесуальну позицію відповідача, яка свідчить про повне визнання ним позовних вимог.

Витрати на судовий збір, в тому рахунку і за подану позивачем заяву про забезпечення позову підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

22.01.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест", вул.Некрасова, 25, офіс 214, м.Вінниця, 21007 (ідентифікаційний код - 33811024) на користь Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал", вул.Володимира Сосюри, 6, кімн.303/2, м.Київ,02090 (ідентифікаційний код - 37203990) - 69 008 229 грн. 29 коп. - боргу за позикою, 54 329 830 грн. 76 коп. - боргу зі сплати процентів за користування позикою, 70 540 грн. 50 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 25 січня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - третій особі-вул. Володимира Сосюри, буд.6, кв. 303/1, м.Київ, 02090; бульвар Тараса Шевченка, буд.11, к.205, м.Київ, 01004.