Рішення № 36802528, 09.12.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

Справа №:123/7800/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.№ провадження:22-ц/190/7192/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І. ___________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Чистякової Т.І. суддів:Синельщікової О.В. Мясоєдової Т.М. при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа - Третя сімферопольська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, третя особа - Третя сімферопольська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності. Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.09.2011 року вони звернулися до Київського районного суду м. Сімферополя із позовом до КРП «СМБРТІ», ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9, про перерахунок часток співвласників нерухомого майна. 28.05.2012 року Київським районним судом м.Сімферополя було ухвалене рішення у справі № 2/0109/1568/2012, яким у задоволенні позову відмовлено з мотивів спливу строку позовної давності. Цим же судовим рішенням встановлено невідповідність розміру часток співвласників жилого будинку АДРЕСА_1 у м.Сімферополі, зазначених у правовстановлюючих документах, реальним часткам. Фактично частка у зазначеному домоволодінні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 становить не 20/100, а 39/100. Це також було підтверджено висновками судової будівельно-технічної експертизи від 24.04.2006 року, згідно з висновками якої при складанні договору дарування частини ОСОБА_9 від 07.09.2000 року ОСОБА_10 і ОСОБА_7 працівниками БТІ при розрахунках було допущено арифметичну помилку і вказана частка 20/100 замість 39/100. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 27.08.2012 року рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 28.05.2012 року залишено без змін.

На підставі викладеного позивачі просять визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_11 Третьою сімферопольською державною нотаріальною конторою 21.05.2002 року частково недійсним та зменшити розмір спадкової частки на 19/100 (57/300), тобто з 140/300 до 83/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у м.Сімферополі; визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_8 Третьою сімферопольською державною нотаріальною конторою 08.11.2006 року частково недійсним та зменшити розмір спадкової частки на 19/100 (57/300), тобто з 140/300 до 83/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у м. Сімферополі; визнати за ОСОБА_10 і ОСОБА_7 право власності додатково на 19/100, та усього на 39/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1

Відповідач та його представник проти позову заперечували, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, а також у зв'язку із пропуском позивачами строку звернення до суду.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апелянтів зводяться до того, що судом надано неправильну оцінку висновкам суду, викладеним у рішенні, що набрало законної сили. Крім того, на думку апелянта, висновок суду про те, що про порушене право відповідачам стало відомо ще у 2000 році є неправильними, оскільки про невідповідність часток їм стало відомо лише після проведення експертизи у 2006 році, і перебіг строку необхідно вважати перерваним 23.01.2006 року внаслідок подачі ними зустрічної позовної заяви.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_8 просить рішення залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу відхилити за необґрунтованістю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_7, представника позивача та представника відповідача, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і в запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання права власності за позивачами додатково на 19100 часток домоволодіння, суд виходив з його недоведеності. У задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадкування за заповітом від 21.05.2002року, яке видано ОСОБА_11 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.11.2006року, яке видано ОСОБА_8, судом відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Так, із матеріалів справи вбачається, що за договором дарування від 07.09.2000 р. ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_6 і ОСОБА_7 прийняли у дар в рівних частках 20/100 часток жилого будинку АДРЕСА_1 в м. Сімферополь АР Крим з відповідною частиною підсобних приміщень. Відповідно до умов договору у конкретне користування обдарованих у житловому будинку літ. «А» переходять: жила кімната 1-5 площею 19,1 кв.м., кухня 1-6, оск. веранда «аІ», літня кухня «Н», сарай «К» (а.с.11).

Співвласниці зазначеного вище домоволодіння ОСОБА_8 належить 140/300 його часток на підставі свідоцтва про право на спадщину від 08.11.2006р. (а.с. 14) та 1/6 частка - на підставі договору дарування від 21.10.2004р., що не заперечується сторонами у справі.

ОСОБА_10 та ОСОБА_7 звертались до суду із позовом до ОСОБА_9, треті особи - КРП СМБРТІ, приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_12, ОСОБА_8, про внесення змін у договір дарування щодо зазначення частки нерухомого майна, що передається в дар. Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 08.08.2011 р. (цивільна справа №2-1680/2011), залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 20.09.2011року та ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 03.01.2012року, встановлено, що вимога позивачів є необгрунтованою, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_9 належало на праві власності саме 20/100 домоволодіння і вона мала намір та фактично подарувала у 2000 році саме 20/100 часток домоволодіння. При розгляді зазначеної справи судом також встановлено, що факт посилання в договорі дарування про передачу у користування позивачам конкретних приміщень ніяким чином не впливає на розмір частки в загальній власності. Крім того, при апеляційному перегляді 20.09.2011 р. зазначеної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що арифметична помилка при розрахунку часток жилого будинку, не є підставою для внесення змін у договір дарування від 07.09.2000 року.( а.с.65, 67,)

У цивільній справі № 2/0109/1568/2012 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до КРП «СМБРТІ», ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9, про зобов'язання здійснити перерахунок часток співвласників, 28.05.2012 року Київським районним судом м.Сімферополя ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності. Зазначеним судовим рішенням встановлено невідповідність розміру часток співвласників жилого будинку АДРЕСА_1 у м.Сімферополі, зазначених у правовстановлюючих документах, фактичним часткам, а саме - частка ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у зазначеному домоволодінні фактично становить не 20/100, а 39/100.( а.с.7)

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 травня 2012 року, яке також набрало законної сили, позови ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7 задоволені частково, здійснено виділ часток у натурі із спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними прибудовами, що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, АДРЕСА_1 у відповідності до висновку № 31-0512 судової будівельно-технічної експертизи від 13 серпня 2010 року. ОСОБА_8 виділено в натурі на праві приватної власності на 80/100 часток належної їй частки приміщення жилого будинку «А» та споруд всього на суму 84 904 грн. 18 коп., що менше, ніж приходиться на її ідеальну частку, на 11567 грн. 12 коп. та відповідає 70/100 часткам жилого будинку. ОСОБА_10 та ОСОБА_7 виділено в натурі на праві спільної часткової власності на їх загальну частку 20/100 (на 10/100 часток кожному) приміщення жилого будинку «А» всього на суму 35 684 грн. 94 коп., що більше, ніж приходиться на їх ідеальні частки, на 11567 грн. 12 коп. та відповідає 30/100 часткам жилого будинку. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_8 на зазначений житловий будинок.( а.с.54)

В Постанові Верховного Суду України від 3 квітня 2013року, ухваленої за результатами розгляду заяви ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2012року в справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поділ жилого будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні, за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про виділ із спільної часткової власності, зазначено, що при встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок. Разом із тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Установлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, тому що такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.

Відтак домовленість співвласників про порядок володіння і користування майном, що є їхньої спільною частковою власністю, оформлена нотаріально посвідченим договором, є обов'язковою для майбутніх співвласників при здійсненні ними правомочностей володіння й користування спільним майном. Що стосується існуючої в співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені в статтях 364, 367 ЦК України як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова не є обов'язковою.( а.с.56-60)

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 належало на праві власності 20/100 спірного домоволодіння і вона мала намір та фактично подарувала позивачам у 2000 році саме 20/100 часток домоволодіння. Факт того, що ОСОБА_7 за договором дарування у 2000році у фактичне користування попереднім власником були передані приміщення, які складають 39100 часток спірного домоволодіння, не дає підстав вважати, що саме цю частку вони отримали за договором дарування, оскільки посилання в договорі дарування про передачу у користування позивачам конкретних приміщень ніяким чином не впливає на розмір їх частки в загальній власності.

Отже, в задоволенні позову про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

Що ж стосується висновків суду першої інстанції про відмову у позові про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину у зв'язку із пропуском позивачами строку звернення до суду, колегія суддів вважає, що ці посилання слід виключити із мотивувальної частини рішення як самостійну підставу відмови у задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки позовні вимоги, заявлені позивачами є безпідставними, недоведеними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, то це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

В зв'язку з наведеним рішення суду слід змінити, виключивши із мотивувальної частини рішення посилання на пропуск строку позовної давності як на самостійну підставу відмови у задоволенні позову.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 307, 309, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2013 року змінити, виключивши із мотивувальної частини рішення посилання на пропуск строку позовної давності як на самостійну підставу відмови у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді

Чистякова Т.І. Синельщікова О.В. Мясоєдова Т.М.