Рішення № 3680245, 21.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/23

21.04.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал" до Закритого акціонерного товариства "Нова Лінія"

про стягнення 48 367,56 грн.

Суддя Хоменко М.Г. Представники:

від позивача – Казьмірик Р.Я.

від відповідача –Матківський А.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Нова Лінія" на користь позивача 48 367,56 грн. заборгованості (42 436,56 грн. основного боргу, 2 089,02 грн. інфляційних нарахувань, 426,88 грн. трьох процентів річних та 3 415,10 грн. пені) за договором поставки.

Позовну заяву 21.01.2009 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/23.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову та просив суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу, з оголошенням заборони на його відчуження, а також накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться та надходять на банківські рахунки відповідача та заборонити списання коштів з цих рахунків.

З огляду на те, що позивачем не надано належного обґрунтування того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у задоволенні вимог позивача про забезпечення позову судом відмовлено.

З метою уточнення позовних вимог та їх належного обґрунтування нормами чинного законодавства позивач подав до суду заяву про внесення доповнень до позовної заяви від 03.02.2009 № 950/2 від 03.02.2009 та заявив про стягнення з відповідача на користь позивача 46 035,80 грн. заборгованості станом на 02.02.2009 (38 580,87 грн. основного боргу, 2 513,41 грн. інфляційних нарахувань, 505,31 грн. трьох процентів річних та 4 436,21 грн. пені) за договором поставки.

У зв’язку з оплатою відповідачем основного боргу позивач подав до суду заяву про внесення уточнень до позовної заяви від 11.02.2009 № 962/3 та заявив про стягнення з відповідача 4 080,76 грн. інфляційних нарахувань, 513,76 грн. трьох процентів річних та 4 454,71 грн. пені за прострочення виконання своїх зобов’язань.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06.02.2009 № 638 (одержано судом 17.02.2009) зазначив, що оскільки 4 лютого 2009 року в повному обсязі перерахував на поточний рахунок позивача залишок неоплаченої суми у розмірі 38 580,87 грн., виконав зобов’язання належним чином і у позивача відсутні правові підстави вимагати у відповідача відшкодування інфляційних нарахувань, трьох процентів річних та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2009 задоволено клопотання сторін та продовжено строк вирішення спору у справі № 15/23.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір від 13.06.2007 № 5062/70613 (далі –договір), згідно з п. 1.1 якого позивач зобов’язався поставити та передати у власність відповідача товари разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору, а відповідач зобов’язався прийняти товари і оплатити їх на умовах договору.

Відповідно до п. 12.1 договору він набуває чинності з моменту йог підписання сторонами і діє до 31.12.2007, а в частині виконання грошових зобов’язань та виконання гарантійних зобов’язань – до повного їх виконання.

Позивачем було подано до суду копію підписаної сторонами специфікації № 1 від 01.04.2008 до договору, що свідчить на його думку про продовження строку дії договору на 2008 рік. У даній специфікації було зазначено найменування та інші характеристики товарів, яких позивач мав намір поставити та поставляв відповідачу у 2008 році.

Крім того, на думку позивача про продовження строку дії договору на 2008 рік також свідчить здійснення відповідачем платежів за відпущені позивачем у 2008 році товари за рахунками-фактурами з посиланням на договір.

Оскільки відповідач заявив, що строк дії договору не продовжувався, з метою підтвердження продовження на 2008 рік строку дії договору позивач надав суду наступні документи:

- копію з факсокопії підписаною сторонами додаткової угоди № 1 від 15.11.2007 про зміну умов договору, згідно з якою договір діє до 31.12.2008;

- копії з банківських виписок по поточному рахунку позивача від 15.08.2008, 24.09.2008, 29.10.2008, 24.12.2008, 04.02.2009, в яких відповідач при здійсненні платежу за товари, відпущені за видатковими накладними від 22.04.2008 посилався на договір.

Відповідачем не заперечується, що за видатковими накладними у 2008 році отримував від позивача товар. При цьому, при його оплаті відповідач посилався саме на договір, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про погодження відповідача на продовження строку дії договору на 2008 рік.

Згідно з п. 5.1 договору відповідач повинен оплатити товари шляхом безготівкового переказу на рахунок позивача протягом 90 банківських днів з моменту прийому товару відповідачем за умови, що позивач надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні (з урахуванням коригувань та виправлень недоліків, які можуть бути виявлені під час прийому товару) до головного офісу відповідача, в термін не більше ніж 3 календарних дні з дня поставки товарів.

Позивач 22.04.2008 відпустив відповідачу наступні товари:

- металочерепицю в загальній кількості 778,8 кв.м. за видатковою накладною № РН-00304514 (А-00005378) на загальну суму 48 036,39 грн.;

- профіль оцинкований ПС-10 в кількості 238 кв.м., профіль оцинкований ПК-20 (0,5) в кількості 226 кв.м., гладкий лист з покриттям в загальній кількості 200 кв.м., планка конька К-1в загальній кількості 180 кв.м., планка торцева ТП в загальній кількості 180 кв.м. за видатковою накладною № РН-00304804(А-00005407) на загальну суму 52 127,76 грн.

- гвинти-саморізи в загальній кількості 1 400 десяток за видатковою накладною № РН-00304883(А-00005449) на загальну суму 2 856 грн.

Позивач свої зобов’язання за п. 5.1 Договору виконав в повному обсязі: поставив товари за вказаними видатковими накладними, своєчасно надав належним чином оформлені податкові та видаткові накладні.

Проте відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконував, за отримані товари розраховувався не своєчасно та не в повному обсязі.

Відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2008 борг відповідача перед позивачем за отримані товари становив 42 436,56 грн.

Відповідач 24.12.2008 частково погасив заборгованість у розмірі 3 855,69 грн. і станом на 31.12.2008 борг відповідача перед позивачем за отримані товари становив 38 580,87 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків.

04 лютого 2009 року відповідач в повному обсязі перерахував на поточний рахунок позивача залишок заборгованості за поставлений товар у розмірі 38 580,87 грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов’язань за договором позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі викладених норм та остаточного розрахунку позивача, викладеному у заяві про внесення уточнень до позовної заяви від 11.02.2009 № 962/3, з відповідача підлягає стягненню 4 080,76 грн. інфляційних нарахувань та 513,76 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, сплата якої передбачено п. 8.4 договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов’язань.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені).

За остаточним розрахунком позивача пеня за несвоєчасну оплату отриманих відповідачем товарів становить 4 454,71 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

У зв’язку з тим, що під час розгляду справи відповідач у повному обсязі сплатив суму основного боргу за договором, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 1 000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4 080,76 грн. інфляційних нарахувань, 513,76 грн. трьох процентів річних та 1 000,00 грн. пені за прострочення виконання зобов’язань.

Згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При поданні позову позивач сплатив 483,68 грн. державного мита з огляду на суму основного боргу в розмірі 42 436,56 грн. Проте відповідач до подання позивачем позову частково сплатив заборгованість, яка на день звернення позивача до суду складала 38 580,87 грн.

Отже, з огляду на суму основного боргу у розмірі 38 580,87 грн., яка існувала на день подання позову, та нарахованих позивачем 4 080,76 грн. інфляційних нарахувань, 513,76 грн. трьох процентів річних та 4 454,71 грн. пені, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 476,30 грн. витрат по сплаті державного мита та 116,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Нова Лінія" (м. Київ, вул. Харківське шосе, 168, код ЄДРПОУ 30728887, п/р 26003001302427 в ЗАТ "ОТП Банк", МФО 300528), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал" (67800, Одеська обл., смт. Овідополь, вул. Одеська, 8, код ЄДРПОУ 25052251, р/р 26003035666200 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) 4 080 (чотири тисячі вісімдесят) грн. 76 коп. інфляційних нарахувань, 513 (п’ятсот тринадцять) грн. 76 коп. три проценти річних, 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. пені, 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 30 коп. витрат по сплаті державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: