Постанова № 36801541, 20.01.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2014 року № 813/8099/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Сільник Н.Є.,

за участю представника позивача Сологуба В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Радехівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2010 року Радехівський районний центр зайнятості звернувся до Радехівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 10 380,46 грн.

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2013 року справу в порядку статті 22 КАС України передано на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Пояснив, що відповідач, перебуваючи на обліку у центрі зайнятості як безробітний та одержуючи допомогу, був зареєстрований як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності. Оскільки відповідач з 29.11.2006 року по 14.12.2007 року не міг підпадати під категорію безробітного та отримувати допомогу з безробіття, то незаконно отримані від центру зайнятості матеріальне забезпечення і вартість наданих соціальних послуг підлягають до стягнення з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним. Також зазначив, що строк давності в разі стягнення заборгованості перед Фондом не застосовується. Просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні, у якому був присутнім, проти позову заперечив. Вказав, що будучи на обліку як безробітний, він підприємницькою діяльністю не займався та ним була подана заява до Державної податкової інспекції в Радехівському районі Львівської області про зняття його з обліку як підприємця. Зазначив, що відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357, який діяв на момент постановлення його на облік у центрі зайнятості, перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення проводиться центрами зайнятості, у разі, коли подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю. Така перевірка проводиться під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Проте, позивачем не було дотримано вимог цього Порядку, тому за бездіяльність позивача, відповідач не може нести відповідальність. Також вказав, що, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, він був припинений як суб'єкт підприємницької діяльності з 18.01.2007 року. Тому визнає заборгованість з 29.11.2006 року по 18.01.2007 року.

В судове засідання 20 січня 2014 року відповідач явку не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до статтей 71 та 128 КАС України розгляд справи завершувався за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року №803-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Пунктом 3 статті 1 цього Закону передбачено, що до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу; які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

З матеріалів справи судом встановлено, що 29.11.2006 року ОСОБА_2 звернувся до Радехівського районного центру зайнятості в пошуках роботи. Йому надано статус безробітного на підставі власноручно підписаної ним заяви у якій відповідач повідомив, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідача було ознайомлено з правилами та обов'язками особи, якій надається статус безробітного.

За час перебування на обліку, а саме з 29.11.2006 року по 14.12.2007 року, ОСОБА_2 отримував у центрі зайнятості матеріальне забезпечення та соціальні послуги, зокрема йому було виплачено допомогу з безробіття в сумі 10 380,46 грн.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року №1533-III (в редакції Закону № 799-VI від 25.12.2008 року), виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до пункту 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року №232/16248, розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Згідно з пунктом 5 цього Порядку перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом, зокрема, звірянням наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів.

На виконання своїх повноважень, 17 серпня 2010 року, Радехівським районним центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року №1533-III та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним.

За результатами розслідування було встановлено, що відповідач в період перебування на обліку як безробітний, був зареєстрований як фізична особа - приватний підприємець з 27.10.2004 року по 18.01.2007 року, що викладено в акті від 17.08.2010 року № 73.

Так, у матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що з 27.10.2004 року по 18.01.2007 року ОСОБА_2 був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець.

Як пояснив у судовому засіданні відповідач, 17 листопада 2006 року він подав до ДПІ у Радехівському районі заяву про зняття з обліку як платника податків. Також відповідач до матеріалів справи долучив Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що свідчить, що станом на 17 листопада 2006 року він, як суб'єкт підприємницької діяльності, перебував у стані припинення. Проте, як зазначив відповідач, позивачем не проведено перевірку вказаної інформації під час реєстрації відповідача як безробітного.

Суд зазначає, що статтею 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що датою внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є дата державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

В розділі IV Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» зазначено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, фізична особа-підприємець не раніше 2 місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) документи, які передбачені частиною 9 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Проте, відповідно до статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця саме з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Отже, юридичний факт припинення підприємницької діяльності потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Підпунктом 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 № 915/5136, визначено, що державна реєстрація фізичної особи - підприємця є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття з обліку як безробітного у державній службі зайнятості, що передбачено пунктом 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219.

Згідно з частиною 2 та частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 року №578 передбачено, що при реєстрації в центрі зайнятості як шукаючого роботу громадянин повинен подати визначений цим порядком перелік документів. При цьому, він має повідомити спеціалісту центру зайнятості всі відомості, які можуть вплинути на порядок виплати та розмір допомоги по безробіттю.

Відповідно до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Тобто, чинне законодавство передбачає відповідальність за незаконне отримання допомоги по безробіттю особі, яка безпідставно набула статусу безробітного і подала недостовірні дані, з моменту прийняття рішення щодо такої виплати центром зайнятості. При цьому Закон не пов'язує припинення підприємницької діяльності особи, у період такої виплати, зі звільненням від вказаної відповідальності.

Отже, на момент звернення до центру зайнятості відповідач не дотримався процедури припинення підприємницької діяльності, а тому в розумінні Закону України «Про зайнятість населення» належав до зайнятого населення.

Таким чином, спірна допомога за весь період її виплати отримана відповідачем незаконно, тому на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» така підлягає поверненню позивачу в повному обсязі.

Наказом Радехівського районного центру зайнятості № 153 від 17.08.2010 року прийнято рішення про повернення відповідачем незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартість наданих соціальних послуг.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачу надіслано претензію № 1796/07 від 18.08.2010 року щодо відшкодування коштів у сумі 10 380,46 грн., проте дана претензія залишена без задоволення.

Суд зауважує, що відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, акт перевірки є способом фіксації виявленого порушення законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття зі сторони особи, який наданий статус безробітного.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, що позивач був зобов'язаний перевірити відомості, надані застрахованою особою під час звернення до центру зайнятості, оскільки такого обов'язку нормами діючого законодавства для позивача не встановлено. При цьому Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним визначає механізм проведення перевірок, однак не встановлює строки та періодичність проведення перевірки.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи, що при зверненні до Радехівського районного центру зайнятості відповідачем у заяві про надання статусу безробітного подано неправдиві відомості про те, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю в сумі 10 380,46 грн., суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (Львівська область, м. Радехів, вул. Сонячна, 3/22; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Радехівського районного центру зайнятості (Львівська область, м. Радехів, вул. Лесі Українки, 33; код ЄДРПОУ 22374936) кошти в сумі 10 380,46 грн. (десять тисяч триста вісімдесят гривень 46 коп.)

Судові витрати зі сторін не стягуються.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25 січня 2014 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська