Постанова № 3680012, 12.02.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2009 № 05-5-8/11574

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Верховця А.А.

Тищенко А.І.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: Стрілець О.С.- юрист

від відповідача: не з’явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеська залізниця

на рішення Господарського суду м.Києва від 31.10.2008

у справі № 05-5-8/11574 (Катрич В.С.)

за позовом Одеська залізниця

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-К"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 927,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2008 № 05-5-8/11574 позовну заяву Одеської залізниці було повернуто без розгляду на підставі п.п.4,10, ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2008 у справі №05-5-8/11574, а справу передати до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Представник відповідача у судове засідання 12.02.2009 не з’явився, про місце, дату та час судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №5783335 від 19.01.2009. Будь-яких заяв або клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи, належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2008 у справі №05-5-8/11574 позовну заяву Одеської залізниці було повернуто без розгляду, на підставі п. п. 4, 10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Дана ухвала суду мотивована тим, що позивачем у платіжних дорученнях про сплату державного мита №5800 від 26.09.2009 та про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу №5801 від 26.09.2008 невірно вказано розрахунковий рахунок одержувача та отримувача, тобто не вказані.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обсмеженою відповідальністю „Укрзерноторанс-К” про стягнення 927,00грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2008 у справі №02-03/2927/10 матеріали справи були надіслані до Господарського суду м. Києва за встановленою підсудністю.

Позивач, на виконання вимог до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України додав до позовної заяви документи, які підтверджують, сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі - платіжне доручення №5800 від 26.09.2008. Але у зв’язку з тим, що позовна заява подавалася до Господарського суду Київської області, то і відповідні реквізити, зокрема розрахунковий рахунок одержувача та отримувача були вказані Господарського суду Київській області рахунок № 31118095700001, МФО 821018, Код ЄДРПОУ одержувача 24074109, ГУДК в Київській області, м.Київ, УДК у Київській області, м.Київ.

Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних із розглядом справи.

Частиною першою статті 46 ГПК встановлено, що державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно з пунктом 14 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. за № 50, у разі безготівкового перерахування державного мита з рахунку платника відповідальний виконавець установи банку зобов”язаний на лицевій чи зворотній стороні останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, додані до позовної заяви платіжне доручення за №5800 від 26.09.2008 про сплату державного мита за подання позовної заяви було сплачено у встановленому порядку та розмірах і відповідає вищенаведеним вимогам.

При цьому, колегія суддів зазначає, що оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, то у разі виникнення сумнівів щодо фактичного надходження коштів і зарахування їх в якості державного мита до державного бюджету і на розгляд якої саме позовної заяви були сплачені кошти, господарський суд не був позбавлений можливості витребувати у позивача про це відповідний документ від територіального органу казначейства, якому було здійснено перерахування державного мита, зазначивши про це у відповідній ухвалі.

Відповідно до п.10 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з позовних матеріалів на виконання вимог п.3-1ч.1ст.57ГПК України, до позовної заяви було долучено платіжне доручення № 5801 від 26.09.2008 про сплату витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. з відбитком печатки установи банку.

Як вже зазначалося вище, позивач сплатив витрати на інформаційно- технічне забезпечення за реквізитами Господарського суду Київської області, але згідно ухвали Господарського суду Київської області від 13.10.2008 у справі №02-03/2927/10 матеріали справи були надіслані до Господарського суду м. Києва за встановленою підсудністю.

Згідно п.12 „Порядку оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258, документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв’язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Платіжне доручення № 5801 від 26.09.2008 повністю відповідає вимогам вищевказаного пункту Порядку, і є належним доказом оплати позивачем витрат на інформаційно - технічне забезпечення у встановленому розмірі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва №05-5-8/11574 від 31.10.2008 прийнята з невірним застосуванням норм процесуального права та має бути скасована.

У зв’язку з цим, апеляційна скарга Одеської залізниці підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду міста Києва – повному скасуванню (п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 104 ГПК України) з направленням справи для розгляду по суті до господарського суду міста Києва.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-8/11574 від 31.10.2008 скасувати.

3. Справу №05-5-8/11574 направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Верховець А.А.

Тищенко А.І.