Постанова № 36799636, 22.01.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

22 січня 2014 року Справа № 924/1353/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. , судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Бугай Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Інбуд" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.11.13 р. у справі №924/1353/13

за позовом Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері м.Хмельницького в інтересах держави та органу місцевого самоврядування в особі Хмельницької міської ради (м. Хмельницький)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Інбуд" (м. Хмельницький)

про стягнення 397509 грн., з яких 388993 грн. заборгованість за договором, 7013,00 грн. - пені, 1503,00 грн. 3% - річних

За участю представників:

прокурор - Шпинта Сергій Михайлович (посвідчення №014352 від 08.01.2013 р.)

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.11.13р. у справі №924/1353/13 (суддя Гладій С.В.) позов Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері м.Хмельницького в інтересах держави та органу місцевого самоврядування в особі Хмельницької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Інбуд" про стягнення 397509 грн. - задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Приват – Інбуд” на користь Хмельницької міської ради – 388993,00 грн. заборгованості, 6628,87 грн. пені, 1502,69 грн. 3% річних. Стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету України – 7942,49 грн. судового збору.

В позові, в частині стягнення 384,13 грн. пені, 0,31 грн. 3% річних відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 40-42).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач – ТзОВ "Приват-Інбуд" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі, зокрема, зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції не було з'ясовано правомірність здійснення будівництва (наявність дозвільних документів на здійснення будівництва - містобудівних умов та обмежень, декларації на початок будівельних робіт); не було з'ясовано, чи розпочате будівництво взагалі, чи завершене будівництво; не було з'ясовано, чи не підпадає об'єкт будівництва під категорію об'єктів, які відповідно до ч.4 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», звільняються від пайової участі у розвитку інфраструктури міста.

Скаржник вважає, що в договорі №24 від 18.07.2013р. про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м.Хмельницького невірно було проведено розрахунок пайового внеску, а саме, було нараховано 3% від вартості будівництва II секції - 45 квартирного будинку без врахування вартості будівництва спортивно-розважального комплексу з плавальним басейном, який як об'єкт фізичної культури та спорту звільняється від обов'язку внесення пайових внесків.

При обґрунтуванні апеляційних вимог посилається на норми ст.ст.4-2, 4-3, 22, 77 ГПК України, ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі викладеного просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, вважаючи вимоги позивача безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи (арк.справи 49-51).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.13 р. у справі №924/1353/13 апеляційну скаргу ТзОВ «Приват-Інбуд» прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 48).

В.о. Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№69/14 від 06.01.2014р., арк.справи 63-66).

У відзиві зазначає, що відповідач не надав доказів добровільного виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору №24 від 18.07.2013р. про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Хмельницького, коштів пайової участі не сплатив, у зв'язку з чим позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Посилаючись на норми ст.ст.526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України, ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вважає, що рішення є законним та обґрунтованим, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга відповідача є безпідставною, необгрунтованою та не відповідає фактичним обставинам справи.

Просить суд апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Інбуд" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 22.01.2014р. прокурор заперечив апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 18.11.13р. у справі №924/1353/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

18.07.2013р. Хмельницькою міською радою (сторона-1) та ТзОВ „Приват – Інбуд” (сторона-2) укладено договір №24 (арк.справи 9) про пайову участь у створенні і розвитку інженерно – транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, відповідно до п.1 якого, предметом договору є визначення для сторони-2, яка є замовником об'єкту будівництва 45-квартирного житлового будинку по вул.3арічанській, 11 (II секція - реконструкція незавершеного будівництва плавального басейну під торгово - офісний, спортивно - розважальний комплекс з плавальним басейном та будівництво багатоповерхових житлових будинків: 120-ти квартирного з вбудовано - прибудованими офісними приміщеннями та 140-ка квартирного з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями), величини пайової участі у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького, відповідно до ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішенням двадцять другої сесії Хмельницької міської ради від 17.12.2008р. №23 "Про затверджений Порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького та визнання такими, що втратили чинність, рішень міської ради та пунктів рішення виконавчого комітету" із внесеними змінами рішенням двадцять третьої сесії Хмельницької міської ради від 04.02.2009р. №34, рішенням двадцять восьмої сесії Хмельницької міської ради від 23.09.2009р. №55, рішенням сьомої сесії Хмельницької міської ради під 15.06.2011р. №22, рішенням двадцятої сесії Хмельницької міської ради від 31.10.2012р. №19, рішенням двадцять третьої сесії Хмельницької міської ради від 27.02.2013р. №29 „Про внесення змін та доповнень до Порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького”. Кошти, отримані як пайова участь замовників об'єктів містобудування можуть використовуватись виключно на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького.

Пунктом 2 даного договору встановлено, що пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького полягає: у відрахуванні замовником до міського бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького у розмірі встановленому рішенням Хмельницької міської ради. Розмір пайової участі, належної замовником до оплати відповідно до розрахунку величини пайової участі замовника, зробленого управлінням капітального будівництва від 18.07.2013р. № 01-20-18 складає: 388993 грн. Вказаний розрахунок є невід'ємною частиною договору. Пайова участь вноситься у грошовій безготівковій формі та сплачується шляхом перерахування коштів на рахунок у УК у м. Хмельницькому /м. Хмельницький/ 24170000, код ЄДРПО 38045529, р/р 31510921700002 ГУДКСУ у Хмельницькій області; МФО 815013; призначення платежу – кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, в повній сумі єдиним платежем. Пайова участь вноситься до 31.07.2013 року.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по сплаті пайової участі в сумі 388993,00 грн.

Як встановлено п.3.3 договору, у разі прострочення термінів, передбачених договором, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Голова Хмельницької міської ради 17.09.2013р. надіслав на адресу ТзОВ «Приват-Інбуд» претензію №02-15-1279 з вимогою щодо оплати коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Хмельницького (арк.справи 15). Претензія залишена відповідачем без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Згідно ч.2 ст.27-1 Закону України „Про планування та забудову територій” замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Частиною 14 статті 27-1 Закону України „Про планування та забудову територій”, пунктом 1.2. договору передбачено, що кошти, отримані як пайова участь замовників об’єктів містобудування можуть використовуватися виключно на створення і розвиток інженерно – транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Пунктом 2 даного договору встановлено, пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького полягає: у відрахуванні замовником до міського бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького у розмірі встановленому рішенням Хмельницької міської ради. Розмір пайової участі, належної замовником до оплати відповідно до розрахунку величини пайової участі замовника, зробленого управлінням капітального будівництва від 18.07.2013р. № 01-20-18 складає: 388993 грн. (триста вісімдесят вісім тисяч дев’ятсот дев’яносто три гривни).

Відповідач вказану суму зобов’язаний був сплатити до 31.07.13р., проте вимоги даного договору не виконав, кошти в сумі 388993,00 грн. по сплаті пайової участі не сплатив.

Як встановлено ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення з відповідача 388993,00 грн. заборгованості за договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання зобов’язання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок пені, заявлений до стягнення позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення з відповідача пені у розмірі 6628,87 грн. за період прострочення виконання зобов’язання. В задоволенні позову в частині нарахування 384,13 грн. пені належить відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача 1503,00 грн. 3% річних, однак, як вірно було перераховано судом першої інстанції, правомірним буде стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1502,69 грн. за період з 01.08.2013р. по 17.09.2013р., а в задоволенні вимог позивача про стягнення 0,31 грн. 3 % річних належить відмовити.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про те, що міська рада не мала права стягувати пайові внески в разі не прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, оскільки ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає сплату коштів пайової участі до відповідного місцевого бюджету замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Доводи скаржника щодо неправильного розрахунку розміру пайової участі не беруться колегією суддів до уваги, оскільки відповідач не підпадає під перелік об'єктів, в разі будівництва яких замовники не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбачений ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Як свідчать матеріали справи, розрахунок здійснений управлінням капітального будівництва під час підписання договору на підставі наданих позивачем документів та є його невід'ємною частиною. Відповідачем не було подано жодних заперечень з приводу зробленого розрахунку.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Інбуд" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.11.13 р. у справі №924/1353/13 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.