Рішення № 36799632, 22.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23656/13 22.01.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києвапростягнення 109 720, 16 грн.Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В.

від відповідача: Петруньок І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про стягнення 109 720,16 грн., з яких 101 840,97 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 6 515,54 грн. трьох відсотків річних та 1 363,65 грн. інфляційної складової боргу, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 8955009 від 01.06.2006 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 06.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/23656/13 та призначено її розгляд на 18.12.2013 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 18.12.2013 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду та оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви для огляду.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання 18.12.2013 р. не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.12.2013 р., яке підтверджує отримання відповідачем 11.12.2013 р. ухвали про порушення провадження у справі, вимог ухвали суду не виконали.

Враховуючи наведене, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, не виконанням ним вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, то суд відклав розгляд даної справи до 22.01.2014 р.

У судовому засіданні 22.01.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог про стягнення річних відсотків, надав власний розрахунок основного боргу.

У судовому засіданні 22.01.2014 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8955009 від 01.06.2006 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 8955009 від 01.06.2006 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 8955009 від 01.06.2006 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Згідно з пунктами 2 і 3 додатку № 2 до договору № 8955009 від 01.06.2006 р., у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3 і 4); у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

У відповідності до п. п. 4 і 5 додатку № 2 до договору № 8955009 від 01.06.2006 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліки, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РВТ-7 за адресою: м. Київ, вул. Горького, 29 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 8955009 від 01.06.2006 р., у випадку підключення декількох споживачів безбудинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 8955009 від 01.06.2006 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Пунктом 9 вищезазначеного додатку, визначено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РВТ-7 за адресою: м. Київ, вул. Горького, 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 8955009 від 01.06.2006 р., споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з листопада 2010 р. до листопада 2013 р., за якими загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.11 р. до 01.11.13 р. становила 734 154, 79 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 8955009 від 01.06.2006 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково, у зв'язку з чим станом на 01.11.13 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 101 840, 97 грн.

За таких обставин ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про стягнення 101 840, 97 грн. основного боргу, 1 363, 65 грн. інфляційних нарахувань та 6 515, 54 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8955009 від 01.06.2006 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 8955009 від 01.06.2006 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію не здійснив.

Представник позивача надав суду розрахунок основного боргу за спожиту відповідачем від ПАТ «Київенерго» теплову енергію, з якої вбачається, що станом на день розгляду справи в суді у відповідача заборгованість за договором № 8955009 від 01.06.2006 р. за період з 01.11.10 р. до 01.11.13 р. становить 101 840, 97 грн., і відповідач це визнав у судовому засіданні, надав відповідний контррозрахунок заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 101 840, 97 грн. основного боргу визнаються господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 1 363, 65 грн. інфляційних нарахувань та 6 515, 54 грн. річних відсотків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8955009 від 01.06.2006 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8955009 від 01.06.2006 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 1 363, 65 грн. інфляційної складової боргу та 6 515, 54 грн. трьох відсотків річних.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд повністю задовольняє позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03134, м. Київ, вул. Прилужна, 6, код ЄДРПОУ 03366552) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 101 840 (сто одна тисяча вісімсот сорок) грн. 97 коп. основного боргу, 1 363 (одна тисяча триста шістдесят три) грн. 65 коп. інфляційних нарахувань, 6 515 (шість тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 54 коп. річних, 2 194 (дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 25.01.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.