Рішення № 36799577, 21.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21885/13

21.01.14

За позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс"

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтмонтаж»

про

стягнення 117 935, 59 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача

не з’явився

відповідача

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія" "ВЕЕМ-Будсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтмонтаж" про стягнення 117 935, 59 грн., у тому числі 84 875, грн. штрафу та 33 060,59 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань за укладеним сторонами у справі договором №1002/12 від 10.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 року порушено провадження у справі №910/21885/13 та призначено її розгляд у судовому засіданні 03.12.2013 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з неявкою представника Відповідача ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року розгляд справи відкладено на 21.01.2014 року та продовжено строки розгляду спору до 27.01.2014 року.

У судовому засіданні 21.01.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 10.02.2012 року укладено договір №1002/12. Пунктом 1.1 цього договору Відповідач зобов’язався виконати постачання ліфтового обладнання, здійснити його монтаж та провести пусконалагоджувальні роботи. В свою чергу, Позивач зобов’язався здійснити оплату вартості поставленого обладнання та виконаних робіт.

Відповідно до пункту 2.1 договору №1002/12 від 10.02.2012 року Відповідач зобов’язався поставити Позивачу п’ять ліфтів LPT-400/1.0-9/9/9 загальною вартістю 630 500, 00 грн. та виконати пов’язані монтажні та пусконалагоджувальні роботи загальною вартістю 218 250,00 грн.

Загальна вартість договору (відповідно до пунктів 2.1 та 2.2) склала 848 750,00 грн.

Пунктом 2.4 договору №1002/12 від 10.02.2012 року встановлено обов’язок Позивача здійснити оплату вартості обладнання та робіт Відповідача наступним чином:

- 50% вартості обладнання (315 250,00 грн.) по заявці Позивача, згідно виставленого рахунку Відповідача;

- 50% вартості обладнання (315 250,00 грн.) протягом п’яти днів з моменту отримання повідомлення Відповідача про готовність продукції до відвантаження;

- 50% вартості монтажних робіт (109 125,00 грн.) протягом трьох днів з моменту отримання повідомлення Відповідача про готовність продукції до відвантаження;

- 50% вартості монтажних робіт (109 125,00 грн.) протягом трьох днів з моменту здачі Відповідачем працюючих ліфтів.

Таким чином, за умовами пункту 2.4 договору не пізніше п’яти днів з моменту готовності продукції до відвантаження Позивач загалом (відповідно до пунктів 2.4.1 та 2.4.2) мав сплатити Відповідачу 739 625,00 грн. (315 250,00 грн. + 315 250,00 грн. +109 125,00 грн.).

За твердженням абзацу п’ятого сторінки другої позовної заяви «оплата за поставку і монтаж ліфтів (у тому числі пусконалагоджувальні роботи) станом на 09/09/13 становить 705 295,00 грн.». Належні докази здійснення оплати у визначеному Позивачем розмірі (завірені банком платіжні доручення, банківські виписки з поточних рахунків тощо) матеріали справи не містять. Копії з ніким не підписаних та невизначеного походження карток рахунку:63 та рахунку: 685 (додаток 10 до позовної заяви) можуть відображати правильність або неправильність ведення бухгалтерського обліку Позивачем, проте не можуть бути доказом здійснення Позивачем юридично значимих дій, у тому числі не доводять у розумінні статей 34 та 36 Господарського процесуального кодексу України факт здійснення оплати у розмірі 705 295,00 грн.

У той же час, листом №95 від 07.05.2013 року (додаток №11 до позовної заяви, відповідь на претензію Відповідача) Позивач стверджує про оплату ним лише 649 892,00 грн. за договором №1002/12 від 10.02.2012 року.

Таким чином, Позивачем не доведено належне виконання власних зобов’язань за договором №1002/12 від 10.02.2012 року в частині здійснення оплати відповідно до вимог пунктів 2.4.1 та 2.4.2.

Відповідно до умов пункту 5.1.1 договору та додатку №1 момент виконання Позивачем грошових зобов’язань відповідно до пунктів 2.4.1 та 2.4.2 договору №1002/12 є моментом початку перебігу строку виконання зобов’язань Відповідачем.

За умови невиконання Позивачем цих зобов’язань відсутні підстави для твердження про прострочення Відповідача, оскільки перебіг строку виконання ним своїх зобов’язань в частині здійснення поставки обладнання взагалі не міг розпочатись.

Крім того, початок строку виконання зобов’язань Відповідача в частині здійснення протягом 60 днів монтажних та пусконалагоджувальних робіт відповідно до додатку №1 до договору №1002/12 розпочинається з «моменту прийняття будівельної частини згідно акту прийняття-передачі». Відповідний акт відсутній у матеріалах справи. За відсутності акту – відсутні підстави для висновку про прострочення Відповідача.

За твердженням абзаців третього та четвертого сторінки першої позовної заяви станом на 09.09.2013 року Відповідачем поставлено Позивачу п’ять комплектів ліфтів, у яких були відсутні 18 позицій комплектуючих, при цьому матеріали справи не містять жодного доказу цього твердження.

Відповідно до видаткових накладних №РН-0000020 від 07.05.2012 року та №000048 від 08.08.2012 року (додаток №8 до позовної заяви) Позивачем було отримано п’ять комплектів ліфтів у травні та серпні 2012 року. Ні видаткові накладні, ні будь-які інші документи не містять застережень щодо неякісності або некомплектності отриманої Позивачем продукції.

Матеріали справи свідчать, що фактично некомплектність обладнання було виявлено після отримання Позивачем від Відповідача претензії про сплату заборгованості.

За наведеними у листі Позивача №95 від 07.05.2013 року (додаток №11 до позовної заяви, відповідь на претензію Відповідача) даними ним було виявлено у травні 2013 року всього чотири позиції некомплектності обладнання. Ці ж самі позиції некомплектності містять і в листі Позивача №60 від 26.06.2013 року (додаток №12 до позовної заяви). Листом №134 від 05.09.2013 року (додаток №17 до позовної заяви) Позивачем розширено перелік відсутнього обладнання до 18 позицій.

Відсутність претензій при прийнятті та динаміка розвитку у часі розміру претензій щодо відсутності частин обладнання протягом як більше року з моменту його поставки більше свідчить про недбале його зберігання Позивачем, ніж про неналежно здійснену поставку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

В процесі розгляду спору судом встановлено факт порушення Позивачем своїх грошових зобов’язань відповідно до пунктів 2.4.1 та 2.4.2 договору №1002/12 від 10.02.2012 року, що унеможливило початок перебігу строків виконання зобов’язань Відповідачем.

Таким чином, на час прийняття рішення у даній справі відсутні підстави для твердження про порушення зобов’язань Відповідачем, оскільки строк їх виконання не розпочався.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що сплата неустойки є правовим наслідком порушення цивільно-правового зобов’язання.

Суттєвою умовою покладення на учасника господарських відносин обов’язку сплатити штрафні санкції є наявність та доведеність факту порушення цією особою своїх зобов’язань.

Відповідно до частини другої статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено відсутність порушення Відповідачем строків виконання зобов’язань, суд встановлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення штрафу та пені.

З урахуванням наведеного, судом відмовлено у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено: 24.01.2014 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.