Постанова № 36799368, 10.01.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2014 р. Справа № 804/14688/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача представника відповідача Журавльова О.С., Дубова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ від 25.10.2013р. за № 23, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» (код за ЄДРПОУ 32014517, індекс 49035, Україна, м.Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, буд. 35);

- скасувати рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за № 23 від 25.10.2013р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» (код за ЄДРПОУ 32014517, індекс 49035, Україна, м.Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, буд. 35);

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38753135, індекс 49008, м.Дніпропетровськ, вул. Театральна, буд. 1 А) внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» (код за ЄДРПОУ 32014517, індекс 49035, Україна, м.Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, буд.35);

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38753135, індекс 49008, м.Дніпропетровськ, вул. Театральна, буд. 1 А) видати товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» (код за ЄДРПОУ 32014517, індекс 49035, Україна, м.Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, буд. 35) нове свідоцтво платника податку на додану вартість (за новим номером) на підставі реєстраційної заяви з позначкою «Перереєстрація» з датою реєстрації платником податку на додану вартість «10» вересня 2002 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» (код за ЄДРПОУ 32014517, індекс 49035, Україна, м.Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, буд. 35) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 68,82 гривні.

До суду від позивача 28.11.2013р. надійшла заява про зміну позовних вимог, яка була прийнята судом, відповідно до якої позовні вимоги викладено у наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №23 від 25.10.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» (код за ЄДРПОУ 32014517, індекс 49035, Україна, м.Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, буд. 35);

- поновити товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» (код за ЄДРПОУ 32014517, індекс 49035, Україна, м.Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, буд.35) у реєстрі платників податку на додану вартість.

У обґрунтування позову зазначено, що у оскаржуваному рішенні за № 23 від 25.10.2013р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» відповідачем зазначено про анулювання свідоцтва платника ПДВ на підставі п.п. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України у зв'язку з тим, що позивач подає до податкового органу податкові декларації з ПДВ за період з жовтня 2012 року по вересень 2013 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та має за останні 12 поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн. згідно акту документальної перевірки за № 817/22-02/32014517 від 24.10.2013 року. Проте, позивача вважає такі висновки відповідача не обґрунтованими з огляду на те, що підприємством у період з жовтня 2012 року по вересень 2013 року надавались до податкового органу податкові декларації з ПДВ з декларуванням господарських операцій з постачання/придбання товарів. Зазначені декларації направлялись до податкового органу, відомостей щодо неприйняття (невизнання податковою) такої звітності до підприємства не надходили. Господарські операції за зазначений період є підтвердженими відповідними первинними бухгалтерськими документами. Тобто, зважаючи на ці обставини, позивач вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за № 23 від 25.10.2013р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» є законним та обґрунтованим з огляду на те, що у відповідності до акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерсплав» за № 817/22-02/32014517 від 24.10.2013 року щодо підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами встановлено порушення ст. 185 ПК України у частині відсутності об'єкта оподаткування ПДВ по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період з жовтня 2012 року по вересень 2013 року. Відповідно баз даних податкового органу ТОВ «Інтерсплав» протягом 12 послідовних календарних місяців подає декларації з ПДВ, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань, що наведені у реєстрі податкових декларацій з ПДВ за № 6 від 25.10.2013 року. Під час проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень державний орган діяв у межах чинного законодавства України. Крім того, відповідач зазначив, що дії щодо формування та ведення реєстру платників ПДВ покладено безпосередньо на Міністерство доходів і зборів України, а не на територіальні органи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» (код ЄДРПОУ 32014517) перебуває на податковому обліку як платника податків у Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

17.12.2007р. ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» отримало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100083384, відповідно до якого зареєстровано платником ПДВ з 10.09.2002 року.

25.10.2013р. комісією Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято рішення за № 23 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ». У обґрунтування зазначеного рішення зазначено наступні факти:

- підприємство протягом 12 послідовних податкових місяців подає податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, що підтверджено реєстром від 25.10.2013р. за № 6;

- підприємство подає податкові декларації з ПДВ протягом періоду з жовтня 2012 року по вересень 2013 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та має за останні 12 поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн. згідно акту документальної перевірки № 817/22-02/32014517 від 24.10.2013 року;

- розмір податкової заборгованості з ПДВ 0 грн.;

- факт відсутності чи неможливість установити місцезнаходження підприємства підтверджується повідомленням від 22.10.2013 року.

За висновком комісії перелічені документи є підставою відповідно до п.п. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України для анулювання реєстрації платника ПДВ у зв'язку із поданням протягом 12 послідовних податкових місяців податковому органу декларацій з ПДВ, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Судом встановлено, що протягом періоду з жовтня 2012 року по вересень 2013 року підприємство подавало до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області декларації з ПДВ:

- за листопад 2012 року, у якій відображено суму податкових зобов'язань у розмірі 2534,00 грн. та суму податкового кредиту у розмірі 1445,00 грн.;

- за вересень 2013 року, у якій відображено суму податкових зобов'язань у розмірі 200,00 грн. та суму податкового кредиту у розмірі 150,00 грн.

Копії зазначених декларацій були надані позивачем та оглянуті у судовому засіданні.

Позивач пояснив, що зазначені декларації направлялись до податкового органу за допомогою засобів електронного зв'язку та прийняті контролюючим органом, що підтверджено відповідними квитанціями від 11.12.2012р. та від 09.10.2013 року, а також зазначені декларації відображені у реєстрі податкових декларацій з ПДВ від 25.10.2013р. за № 6.

Крім того, позивач пояснив, що у декларації з ПДВ за листопад 2012 року, відображено суму податкових зобов'язань у розмірі 2534,00 грн., яка виникла за рахунок отримання комісійної винагороди за договором комісії № 29/23-06/11/753-К від 23.07.2011р. та суму податкового кредиту у розмірі 1445,00 грн., яка виникла за рахунок оплати за договором доручення №1108307 від 01.10.2011р., договором комісії № 1108304 від 01.10.2011р. та договором суборенди приміщення № ОІ-09 від 01.09.2010 року, у декларації з ПДВ за вересень 2013 року відображено суму податкових зобов'язань у розмірі 200,00 грн., які виникли за рахунок надання інформаційних (консультаційних) послуг за договором № 16 від 16.09.2013р. та суму податкового кредиту у розмірі 150,00 грн., яка виникла за рахунок оплати інформаційних (консультаційних) послуг за договором від 04.09.2013р. за № 04/09.

У процесі судового розгляду справи відомості щодо неприйняття у якості податкової звітності або відмови у прийнятті зазначених декларацій податковим органом не надавались до суду.

Відповідно до акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» (код ЄДРПОУ 32014517) щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами з вересня 2012 року по вересень 2013 року та повноти їх відображення у податковому обліку» від 24.10.2013р. за № 817/22-02/32014517, який став однією із підстав прийняття оскаржуваного рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, за результатами перевірки матеріалів, що знаходяться у податковій справі ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ», інформаційних баз даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів», що використовуються у ДПІ, інших джерел податкової інформації встановлено порушення ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» ст. 185 ПК України у частині відсутності об'єкту оподаткування ПДВ по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями (за вересень 2012р. - ТОВ «Озерка», у жовті 2012р. - ПП «Техноцентр Маяк», у листопаді 2012р. - ТОВ «Озерка», ПАТ «Нікополсьький завод феросплавів», у листопаді 2012р. - ПАТ «Укрнафта», у лютому 2013р. - ТОВ «Озерка», у квітні 2013р. - ТОВ «Український сертифікаційний центр», у травні 2013р. - ТОВ «Озерка», у серпні 2013р. - ТОВ «Озерка», у вересні 2013р. - ТОВ «Ассагай», ТОВ «Юридична компанія «Тезіс», у вересні 2013р. - ТОВ «Картсервіс плюс»).

В обґрунтування встановленого у акті перевірки порушення у акті перевірки зазначено, що ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» не підтверджено податковий кредит з ПДВ - первинні документи фінансово-господарської діяльності не надано, а посадові особи підприємства знаходяться у розшуку.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

23.07.2011р. між ПАТ «Укрнафта» (комітент) та ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» (комісіонер) було укладено договір комісії за № 29/23-06/11/753-К щодо реалізації феросплавів.

До зазначеного договору були укладені додаткова угода від 12.04.2012р., специфікації за № 1 від 23.06.2011р., за № 2 від 23.06.2011р., за № 3 від 03.05.2012р., за № 4 від 03.05.2012 року.

Виконання зазначеного договору підтверджується:

- актом приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2012р.;

- платіжним дорученням від 14.01.2013р. за № 341-ПБ13;

- податковою накладеною від 30.11.2012р. за № 1.

01.10.2011р. між ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (довірений) та ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» (довіритель) укладено договір доручення за № 1108307 про надання послуг по організації перевезення феросплавної продукції та здійснювати її відправлення.

Виконання зазначеного договору підтверджується:

- звітом довіреного від 30.11.2012р. за № 02/2012/11;

- платіжними дорученнями від 17.01.2013р. за № 2417, за № 2416;

- податковими накладними від 30.11.2012р. за № 1130061, від 30.11.2012р. за № 1130060.

01.10.2011р. між ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (комісіонер) та ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» (комітент) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів за № 1108307.

Виконання зазначеного договору підтверджується:

- звітом комісіонера від 30.11.2012р. за № 2/2012НЗФ/Інтерсплав;

- платіжними дорученнями від 17.01.2013р. за № 2418, за № 2419;

- податковими накладними від 30.11.2012р. за № 1130020, за № 1130019.

01.09.2010р. між ТОВ «Озерка» (орендар) та ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» (суборендар) укладено договір суборенди нежилого приміщення за № ОІ-9, відповідно до якого орендар передає суборендареві об'єкт оренди - приміщення, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, б. 35 у тимчасове платне користування.

До зазначеного договору була укладена додаткова угода від 26.11.2011 року.

Виконання зазначеного договору підтверджується:

- актами приймання-передачі виконаних робіт (услуг) від 30.09.2012р., від 31.12.2012р.;

- платіжними дорученнями від 07.07.2012р. за № 2272, від 20.11.2012р. за № 2372;

- податковими накладними від 07.07.2012р. за № 1, від 20.11.2012р. за № 4.

16.09.2013р. між ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» (виконавець) та ТОВ «Картсервіс плюс» (замовник) укладено договір за № 16 про надання інформаційних (консультаційних) послуг з моінторингц цін на нерухомість та оренду нерухомості.

Виконання зазначеного договору підтверджується:

- актом здавання-приймання наданих послуг від 16.09.2013р.;

- випискою банку від 18.10.2013р.;

- податковою накладною від 16.09.2013р. за № 1.

04.09.2013р. між ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» (замовник) та ТОВ «Ассагай» (виконавець) укладено договір № 04/09 про надання інформаційних (консультаційних) послуг.

Виконання зазначеного договору підтверджується:

- актом здавання-приймання наданих послуг від 04.09.2013р.;

- випискою банку від 18.10.2013р.;

- податковою накладною від 04.09.2013р. за № 1.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи встановлено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Позивачем у процесі судового розгляду справи були надані відповідні досліджені у судовому засіданні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту та декларування відповідних податкових зобов'язань по господарським операціям у податкових деклараціях з ПДВ, зокрема, за листопад 2012 року та за вересень 2013 року.

Як уже зазначалось вище, підставою для прийняття оскаржуваного рішенні за № 23 від 25.10.2013р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» відповідачем зазначено про анулювання свідоцтва платника ПДВ на підставі п.п. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України у зв'язку з тим, що позивач подає до податкового органу податкові декларації з ПДВ за період з жовтня 2012 року по вересень 2013 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та має за останні 12 поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн. згідно акту документальної перевірки за № 817/22-02/32014517 від 24.10.2013 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Так, реєстрація особи як платника податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації регулюється положеннями статей 180-184 розділу V Податкового кодексу України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394.

Зокрема, відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, реєстрація платника ПДВ діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку (пункт 184.2 статті 184 Податкового кодексу України).

З аналізу положень підпункту 5.5.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394 вбачається, що анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе лише за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. В свою чергу такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Судом досліджено податкові декларації позивача з податку на додану вартість, зокрема, за листопад 2012 року та за вересень 2013 року і докази їх прийняття відповідачем. Так, у вказаних деклараціях по податку на додану вартість позивачем відображені суми податкових зобов'язань з цього податку, які підлягали нарахуванню та сплаті до державного бюджету за підсумками поточного звітного періоду. При цьому, відповідачем не надано жодних доказів повернення вказаних декларацій і не було спростовано їх отримання.

Надані позивачем податкові декларації є належними, допустимими і прямими доказами по справі, які залишилися не спростованими відповідачем, та беруться судом до уваги.

Відтак, як то встановлено судом, в межах 12-ти послідовних місяців, за 2012 рік, позивачем подавалися декларації з ПДВ, здійснювалися операції з постачання/придбання товарів (послуг) та декларувалися податкові зобов'язання і податковий кредит за такими операціями, що спростовує висновки відповідача про нульові показники та виключає наявність передбачених підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України обставин.

Водночас, відповідач, на якого Кодексом адміністративного судочинства України покладено тягар доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надав суду належних і допустимих доказів, підтверджуючих правдивість зазначених в рішенні обставин, а саме доказів того, що подані позивачем декларації з ПДВ за 2012 рік містять нульові показники податкових зобов'язань і податкового кредиту або свідчать про відсутність операцій з постачання/ придбання товарів (робіт, послуг).

Між тим, посилання відповідача на акт перевірки позивача не є належним доказом по справі, оскільки пунктом 5.5.2 вищезазначеного Положення не вказано, що зазначені документи можуть слугувати підставою для прийняття податковим органом рішення по анулювання реєстрації платника податку. Також суд зауважує, що дані документи не є податковою звітністю платника податків та не змінюють її показників, тому вони не можуть спростовувати наданих позивачем доказів.

Крім того, відповідачем не надано суду підтверджуючих документів, передбачених підпунктом 5.5.2.3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, зокрема, довідки підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців.

Викладені відповідачем у рішенні підстави, зокрема, щодо відсутності у позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності відхиляються судом, оскільки не підтверджені відповідними доказами, а крім того не мають суттєвого значення для розгляду справи і не можуть розглядатися, як підстави для анулювання реєстрації платником ПДВ, оскільки такі обставини взагалі не передбачені нормами податкового законодавства.

Таким чином, заперечення відповідача не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів, а також не свідчать про наявність обставин, на які посилається відповідач у підтвердження правомірності прийнятого рішення.

Згідно із п. 2.3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість передбачено, що формування та ведення Реєстру здійснює центральний орган

державної податкової служби. Дані Реєстру передаються до податкових органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні податкові органи), а також податкових органів у районах, містах, районах у містах,

міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих податкових органів (далі - районні податкові органи).

Пунктами 5.6.1, 5.6.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість передбачено, що підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ під час адміністративного оскарження. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для внесення відповідних змін до Реєстру. Рішення податкового органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Кодекс, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов'язки або є заступником керівника.

При цьому, у разі відміни рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою «Перереєстрація» та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

Вищевказаними нормами законодавства чітко врегульовано порядок та послідовність дій податкових органів у разі скасування рішень про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість саме за судовими рішеннями.

Враховуючи зазначене та беручи до увагу ту обставину, що висновок відповідача про відсутність у позивача операцій з постачання/придбання товарів (послуг) за 12 послідовних місяців не відповідає дійсності, зважаючи на відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 25.10.2013р. за № 23 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а також щодо поновлення підприємства у Реєстрі платників ПДВ є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №23 від 25.10.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню у частині визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №23 від 25.10.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» та поновлення товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» у реєстрі платників податку на додану вартість.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України присутдженню із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЛАВ» підлягають здійснені ним і документально підтверджені судові витрати відповідно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 34,41 гривні.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ від 25.10.2013р. за № 23, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №23 від 25.10.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" (код за ЄДРПОУ 32014517, індекс 49035, Україна, м.Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, буд.35).

Поновити товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" (код за ЄДРПОУ 32014517, індекс 49035, Україна, м.Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, буд.35) у реєстрі платників податку на додану вартість.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" (код за ЄДРПОУ 32014517, індекс 49035, Україна, м.Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, буд.35) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 34,41 гривні.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 січня 2014 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили на 15.01.2014р. СуддяВ.В Ільков В.В. Ільков