Рішення № 3679853, 30.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/257

30.03.09

За позовом

Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт"

До

Про

Акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2"

стягнення 1065725,69 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

Мартинюк О.П. –представ. (дов. у справі)

від відповідача

Кравченко О.В. –представ. (дов. у справі)

В судовому засіданні 30.03.2009 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 1065725,69 грн.

Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 484900,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення укладеного між сторонами Договору поставки від 30.03.2008 №12-19/08, відповідач не сплатив позивачу в повному обсязі вартість отриманого товару.

Відповідач проти задоволення позову в частині штрафних санкцій заперечує, оскільки вважає, що невиконання грошових зобов’язань по договору №12-19/08 від 30.03.2008 сталося внаслідок обставин непереборної сили, які виникли після підписання договору, а тому відповідач відповідно до п. 5.1 договору звільнений від відповідальності. Крім того, відповідач зазначає про відсутність підстав для нарахування 3% річних та неправильність нарахування пені.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

30.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт" (постачальник) та Акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона -2" (покупець) укладено Договір поставки №12-19/08 (далі –Договір), належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов’язується передавати (поставляти) партіями, а покупець приймати у власність пісок річковий у загальній кількості 40 000 тон і оплачувати його на умовах цього Договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар – пісок річний на загальну суму 973 278,28 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 31.03.2008 № 80331148 на загальну суму 22863,83 грн., від 15.04.2008 № 80415015 на загальну суму 262 400,00 грн., від 24.04.2008 № 80424004 на загальну суму 262 400,00 грн., від 28.04.2008 № 80428001 на загальну суму 393 600,00 грн., від 30.04.2008 № 80430082 на загальну суму 32014,45 грн.

Згідно з п. 3.3 Договору покупець здійснює оплату в порядку 50% передоплати за товар, що постачатиметься, на підставі рахунку –фактури постачальника, та 50% по факту отримання товару.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату від 31.03.2008 № 80331060 на загальну суму 22863,83 грн., від 15.04.2008 № 80415064 на загальну суму 262 400,00 грн., від 21.04.2008 № 80421010 на загальну суму 262 400,00 грн., від 28.04.2008 № 80428001 на загальну суму 393 600,00 грн., від 30.04.2008 № 80430016 на загальну суму 32 014,45 грн.

Однак, відповідач в порушення умов Договору не виконав основного обов’язку покупця, вартість отриманого товару не оплатив, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яка не заперечується відповідачем, підтверджується матеріалами справи та становить 973 278,28 грн.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до п. 5.1 укладеного між сторонами Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по цьому договору, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс - мажор), які виникли після підписання Договору і не залежать від волі сторін, а саме, зокрема рішення органів державної влади і управління, а також інші обставини, що перешкоджають виконанню цього Договору. Сторона, для якої в результаті обставин форс –мажору виконання зобов’язань по цьому Договору виявилось неможливим, повинна протягом 5 днів повідомити іншу сторону про настання або закінчення таких обставин.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на обставини непереборної сили, якими вважає дії Генеральної прокуратури України по проведення обшуку та економічну кризу в Україні.

Однак вказані обставини не є форс-мажорними в розумінні законодавства та Договору, і не можуть слугувати підставою для звільнення відповідача від його обов’язків за Договором. Дії слідчого Генеральної прокуратури не були направлені на арешт та вилучення грошових коштів на банківських рахунках відповідача. Як зазначено в ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідач не заперечує факт порушення ним договірних зобов’язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати за Договором в частині 973 278,28 грн.

Позивачем надано до матеріалів справи договір про переведення боргу від 23.03.2009, укладений між Акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона-2" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стокмастер" (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський річковий порт" (кредитор).

Відповідно до договору від 23.03.2009, цим договором регулюються відносини, пов’язані із зміною зобов’язаної сторони (первісного боржника) у зобов’язанні, що виникає із Договору поставки № 12-19/08 від 30.03.2008, укладеного між первісним боржником та кредитором.

Первісний боржник переводить на нового боржника борг у розмірі 641 900,36 грн., що виник на підставі п. 3.3 (основна сума зобов’язань) і 4.2 (штрафні санкції у вигляді пені) основного зобов’язання, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов’язання в строк до 29.03.2009, а саме перерахувати суму боргу на рахунок кредитора повністю та у встановлений даним договором строк (п. 2 договору).

На виконання вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стокмастер" перераховано грошові кошти у розмірі 567000,00 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський річковий порт", що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з банківського рахунку.

Відповідно до ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов’язку може бути покладене боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. У цьому разі кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване боржником іншою особою.

З огляду на викладене, позов в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню в частині 406278,28 грн. (973278,28 грн. -567000,00 грн.).

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 337,00 грн., 3% річних в розмірі 10282,39 грн., пені в розмірі 81828,02 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що за прострочення розрахунків за кожну поставлену партію товару згідно п. 3.3 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Як свідчать обставини справи, відповідач передоплати по Договору № 12-19/08 не здійснював, а тому зобов’язання відповідача щодо оплати вартості отриманого товару, з урахуванням умов п. 3.4 Договору виникли у відповідача у день отримання товару.

Позивачем надано розрахунок пені, з яким суд частково не погоджується, оскільки розрахунок зроблений позивачем без урахування вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 253 Цивільного кодексу України та фактичної кількості днів у 2008 році (366 днів).

За розрахунками суду, виходячи з кількості робочих днів, визначених позивачем у розрахунку по кожній податковій накладній окремо, розмір пені, обчислений з наступного дня після отримання товару відповідачем, становить 79425,65 грн.

Враховуючи суму штрафних санкцій, борг по яким переведений договором про переведення боргу від 23.03.2009, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 65600,32 грн. (79425,65 грн. –13825,33 грн.).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох процентів річних є обґрунтованими.

Однак, суд не погоджується з розрахунком позивача трьох процентів річних, оскільки останній зроблений без урахування наявних днів у календарному році, а саме у 2008 році –366 днів.

За рахунком суду розмір трьох процентів річних складає 10230,16 грн., і в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.

Що стосується суми збитків від інфляції, яку позивач просить стягнути з відповідача, то за розрахунком суду вказана сума більша, ніж визначено позивачем, а оскільки суд обмежений позовними вимогами, то задоволенню підлягає сума збитків, яку позивач просить стягнути у позовних вимогах, а саме 337,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В зв’язку з частковим задоволенням позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, здійснені позивачем до подання заяви про зменшення позовних вимог, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона -2" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського,67-Б, р/р 26006010553181 в КМФ АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" м. Києва МФО 322012, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, код 00858473) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" (04070, м. Київ, вул. Верхній вал, 70, р/р 2600330011286 в ВАТ "ВіЕйБі Банк" м. Києва, МФО 321637, код 03150071) основний борг у розмірі 406278 (чотириста шість тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 28 коп., 65600 (шістдесят п’ять тисяч шістсот) грн. 32 коп. пені, три проценти річних у розмірі 10230 (десять тисяч двісті тридцять) грн. 16 коп., 377 (триста сімдесят сім) грн. 00 коп. збитків від інфляції, державне мито у розмірі 4824 (чотири тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 46 коп. та 117 (сто сімнадцять) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В інший частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:22.04.2009