Рішення № 3679851, 30.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/259

30.03.09

За позовом

Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт"

До

Про

Акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2"

стягнення 275981,10 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

Мартинюк О.П. –представ. (дов. у справі)

від відповідача

Кравченко О.В. –представ. (дов. у справі)

В судовому засіданні 30.03.2009 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 275981,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення Договору оренди від 17.04.2008 №04-49/08 відповідач не сплатив позивачу орендну плату у розмірі 255 000,00 грн. за користування плавучого крану КПЛ -124, у зв’язку з чим позивач просить стягнути вказану суму у судовому порядку з урахуванням пені, 3% річних, втрат від інфляції.

Відповідач проти задоволення позову в частині штрафних санкцій заперечує, оскільки вважає, що невиконання грошових зобов’язань по договору від 17.04.2008 №04-49/08 сталося внаслідок обставин непереборної сили, які виникли після підписання договору, а тому відповідач відповідно до п. 6.1 договору звільнений від відповідальності. Що стосується суми основного боргу, то відповідач згоден компенсувати його піском або іншим майном, що належить відповідачу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

17.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт" (орендодавець) та Акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона -2" (орендар) укладено Договір оренди №04-49/08 (далі –Договір), належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування плавучий кран КПЛ - 124 з екіпажем для здійснення навантажувально –розвантажувальних робіт річного піску в кількості 40 000 тис. тон.

Орендодавець зобов’язується своєчасно передати в оренду кран по акту прийому –передачі, підписаному уповноваженими представниками сторін (п. 3.1.1 Договору).

Орендар зобов’язується своєчасно здійснити оплату за кран відповідно до п. 1.1 цього договору (п. 3.2.1 Договору).

Вартість орендної плати по Договору становить 255 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 42 500,00 грн. (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору оплата орендної плати здійснюється в наступному порядку: передоплата у розмірі 50% від вартості орендної плати –протягом 1 банківського дня з моменту підписання сторонами цього Договору на підставі рахунка –фактури орендодавця; решта 50% від вартості орендної плати - протягом 25 календарних днів з моменту підписання цього Договору.

17.04.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв плавучий кран КПЛ - 124 з екіпажем, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому –передачі та не заперечується відповідачем.

21.05.2008 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 80521032 на загальну суму 255 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 42 500,00 грн.

Однак, відповідач в порушення умов Договору не виконав основного обов’язку орендаря, орендну плату орендодавцю не вніс, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яка не заперечується відповідачем, підтверджується матеріалами справи, актами звірки і становить 255 000,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по цьому Договору, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс - мажор), які виникли після підписання Договору і не залежать від волі сторін, а саме, зокрема рішення органів державної влади і управління, а також інші обставини, що перешкоджають виконанню цього Договору. Сторона, для якої в результаті обставин форс –мажору виконання зобов’язань по цьому Договору виявилось неможливим, повинна протягом 5 днів повідомити іншу сторону про настання або закінчення таких обставин.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на обставини непереборної сили, якими вважає дії Генеральної прокуратури України по проведення обшуку та економічну кризу в Україні.

Однак вказані обставини не є форс-мажорними в розумінні законодавства та Договору, і не можуть слугувати підставою для звільнення відповідача від його обов’язків за Договором. Дії слідчого Генеральної прокуратури не були направлені на арешт та вилучення грошових коштів на банківських рахунках відповідача. Як зазначено в ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, посилання відповідача на форс –мажорні обставини є таким, що не підтверджується нормативно та документально.

Відповідач не заперечує факт порушення ним договірних зобов’язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати за Договором суду не надав.

З огляду на викладене, позов в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 255 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції та 3% річних в розмірі 2385,27 грн., пені в розмірі 18595,83 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України). Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по цьому Договору, сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством та цим договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договором оренди № 04-49/08 відповідальність за несвоєчасну оплату орендної плати у вигляді пені не передбачена. У п. 5.1 Договору, на який посилається позивач при обчисленні суми пені, містяться лише загальні положення про відповідальність сторін.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, як було зазначено вище, умовами договору № 04-49/08 сторони прямо не погодили нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов’язань за невиконання зобов’язань щодо оплати орендної плати, вимоги про стягнення пені у розмірі 18595,83 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох процентів річних є обґрунтованими.

Однак, суд не погоджується з розрахунком позивача 3% річних. Як було зазначено вище, за умовами Договору відповідач мав здійснити передоплату у розмірі 50% від вартості орендної плати - протягом 1 банківського дня з моменту підписання сторонами цього Договору на підставі рахунка –фактури орендодавця; решту 50% від вартості орендної плати - протягом 25 календарних днів з моменту підписання цього Договору.

Оскільки рахунок на оплату виставлений 21.05.2008 на загальну суму 255 000,00 грн., відповідач повинен був виконати свої грошові зобов’язання у розмірі 127 500,00 грн. –протягом одного банківського дня на підставі рахунку позивача, тобто 22.05.2008, а у розмірі 127500,00 грн. –протягом 25 календарних днів з моменту підписання договору, тобто до 12.05.2008.

За таких обставин та враховуючи те, що позивач розраховує 3% річних з 22.05.2008 по 27.10.2008 по кількості банківських днів, проте без урахування фактичної кількості днів у 2008 році 366 днів, розмір 3% річних становить 2320,08 грн.

Тому позов в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково, а саме на суму 2320,08 грн.

Що стосується суми збитків від інфляції, яку позивач просить стягнути з відповідача, то за розрахунком суду вказана сума більша, ніж визначено позивачем, а оскільки суд обмежений позовними вимогами, то задоволенню підлягає сума збитків, яку позивач просить стягнути у позовних вимогах, а саме 58,84 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В зв’язку з частковим задоволенням позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона - 2" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського,67-Б, р/р 26006010553181 в КМФ АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" м. Києва МФО 322012, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, код 00858473) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" (04070, м. Київ, вул. Верхній вал, 70, р/р 2600330011286 в ВАТ "ВіЕйБі Банк" м. Києва, МФО 321637, код 03150071) 255 000 (двісті п’ятдесят п’ять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2320 (дві тисячі триста двадцять) грн. 08 коп., збитків від інфляції у розмірі 58 (п’ятдесят вісім) грн. 84 коп., державне мито у сумі 2573 (дві тисячі п’ятсот сімдесят три) грн. 78 коп. та 79 (сімдесят дев’ять) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В інший частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:22.04.2009