Ухвала суду № 36797992, 21.01.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/9380/13-ц Провадження № 22-ц/795/94/2014 Головуючий у I інстанції -Карапута Л. В. Доповідач - Острянський В. І.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОстрянського В.І., суддів:Бечка Є.М., Хромець Н.С., при секретарі:Рудик І.І.,за участю: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 листопада 2013 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання батьківства,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання батьківства.

Апелянт вважає, що постановлене рішення є необгрунтованим та незаконним. Вказує, що факт батьківства в судовому засіданні не був доведений. Апелянт наголошує, що твердження ОСОБА_9, матері позивача, про те, що з ОСОБА_10 вони почали проживати разом, як чоловік і дружина, в 1980 році не відповідає дійсності, оскільки на той час ОСОБА_10 проживав ще з першою дружиною та коли ОСОБА_10 одружився з ОСОБА_9, її сину ОСОБА_7, позивачу, вже було два роки. Апелянт наголошує, що дійсно ОСОБА_10, коли проживав у шлюбі зі ОСОБА_9 він забезпечував сім"ю, називав ОСОБА_7 сином так як, на його думку, не хотів травмувати психіку дитини та дуже любив дітей. Навіть після розлучення зі ОСОБА_9 рідко, але спілкувався з ОСОБА_7. Апелянт звертає увагу суду на той факт, що коли ОСОБА_10 помер, то його похорони повністю оплачувала сім"я апелянта, а позивач ОСОБА_7 ніякої участі в похованні не приймав, що, на думку апелянта, свідчить про його ставлення до померлого та відносини які між ними були. Апелянт зазначає, що покійний ОСОБА_10 склав заповіт на його сина ОСОБА_6, племінника померлого, та апелянт вважає, що якби ОСОБА_10 визнавав ОСОБА_7 своїм сином, він би своє майно заповів сину, а не племіннику. Апелянт наголошує, що у нього є свідки, які можуть довести той факт, що ОСОБА_7 не є сином ОСОБА_10, але на час розгляду справи судом першої інстанції він не знав точної адреси проживання даних свідків і тому не міг заявити клопотання про їх допит. Апелянт зазначає, що встановити факт батьківства позивач міг ще до смерті ОСОБА_10, але він дочекався його смерті та таким шляхом, на думку апелянта, вирішив заволодіти його майном. Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не в повній мірі з"ясовані всі обставини справи, взяті до уваги тільки докази та пояснення сторони позивача, його свідчення, як відповідача, суд до уваги зовсім не прийняв.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_7, відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проживали однією сім"єю без реєстрації шлюбу з листопада 1981 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_7, запис про батька останнього зроблено за вказівкою матері, батьком дитини зазначено «ОСОБА_10» (а.с.4).

Пізніше, після народження ОСОБА_7, його батьки уклали шлюб і ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_10.

02 лютого 1988 року шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було розірвано, після розірвання шлюбу матір"ю позивача було змінено прізвище на ОСОБА_9 (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.11).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання батьківства, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні достовірно встановлено, що померлий ОСОБА_10 є батьком ОСОБА_7, що підтверджується матеріалами справи, показами свідків та не було спростовано в судовому засіданні.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає матеріалам справи і вимогам Сімейного кодексу України та Кодексу про шлюб та сім"ю України,який діяв на час народження позивача.

Відповідно до ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім"я та по-батькові батька дитини записується за її вказівкою.

Аналогічна норма містилась і в ст.55 КпШС, яка діяла на час народження позивача, де матері також було надано право називати ім"я та по-батькові батька дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9 та відповідач ОСОБА_8, дядько позивача, підтвердили факт батьківства ОСОБА_10 по відношенню до ОСОБА_7, твердження апелянта про наявність свідків які можуть довести той факт, що ОСОБА_7 не є сином ОСОБА_10, не заслуговують на увагу, оскільки в суді першої інстанції дані свідки не були допитані і апелянтом не заявлялось клопотання про їх допит.

Тому, з урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що наведені обставини є визначальними для правильного вирішення даного позову, а доводи апеляційної скарги про те, що суд однобоко вирішив справу і не дав ніякої оцінки доказам, наданих суду відповідачем на спростування позовних вимог по справі та те, що мотиви апеляційної скарги грунтуються лише на припущеннях апелянта, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого суду і на законність вирішення справи не впливають.

За таких обставин суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: