Рішення № 3679721, 06.02.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.09 Справа № 22/26/09

Скиданова Ю.О.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Техносенс” (69098, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 92, кв. 96)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)

про стягнення 121702,02 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Єрмократьєва М.Д –довіреність б/н від 02.02.2009р.

від відповідача: Вініченко С.В. –довіреність № 18-57 від 25.12.2008р.

Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 1095 від 29.10.2007р. в сумі 113926,44грн., 6275,58грн. пені та 1500,00грн. витрати на оплату послуг адвоката.

Ухвалою суду від 09.12.2008 р. порушено провадження у справі № 22/26/09, судове засідання призначено на 04.02.2009 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.02.2009р.

У судовому засіданні 06.02.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представників сторін).

За клопотанням представників сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 06.02.2009р. представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача 113926,44грн. заборгованості за поставлений товар, 8415,67грн. пені та 1500,00грн. витрати на оплату послуг адвоката.

Заява відповідає вимогам ст. 22, 28 ГПК України, та приймається судом.

Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, суду пояснив наступне. 29 жовтня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Техносенс” та відкритим акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” було укладено договір поставки № 1095. 08.10.2008р. та 13.10.2008р. відповідачем отримано товар (запасні частини до технологічного обладнання) на загальну суму 113926, 44грн. Отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними № РН-0172 від 13.10.2008 року на суму 8 9216,40 грн.; № РН-0171 від 08.10.2008р. на суму 24710,04 та дорученнями № 651 від 13.10.2008р. та 599 від 30.09.2008р. Відповідач за отриманий товар не розрахувався, кошти на рахунок позивача не перерахував. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 113926,44грн. заборгованості за поставлений товар, 8415,67грн. пені та 1500,00грн. витрати на оплату послуг адвоката.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив. Суду пояснив, що згідно умов Договору підстава для проведення оплати позивачу виникає у відповідача не тільки після підписання накладних на відпуск товару, а також з моменту надходження рахунка від позивача. Жодної вимоги про сплату (рахунку-фактури, вимоги-доручення) по Договору №1095 від 29.10.2007р. ВАТ “Запорізький завод феросплавів” від ТОВ “Техносенс” не отримало. Просить суд в позові відмовити.

Розглянувши наявні матеріали справи та надані оригінали документів у їх сукупності, суд встановив, що 29 жовтня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Техносенс” (надалі позивач) та відкритим акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (надалі відповідач) було укладено договір поставки № 1095 (надалі Договір).

Згідно п. 1.1. Договору позивач зобов’язався поставити, а відповідач прийняти та сплатити на умовах договору продукцію (товар), на підставі заявок відповідача в асортименті, цінам та по строкам поставки зазначених у специфікаціях до Договору, які є невід’ємною його частиною.

Відповідно до п. 3.1. Договору відповідач оплачує за фактичну кількість поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в період 3-х банківських днів з моменту підписання відповідачем накладних на відпуск товару при умові виконання п. 4.3. Договору.

п. 4.3. Договору передбачає, що разом з товаром позивач надає відповідачу наступні документи: рахунок, податкову накладну, накладну на відпуск товару, технічний паспорт.

Так, 08.10.2009р. та 13.10.2008р. позивачем було поставлено товар на загальну суму 113926, 44грн. Отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними № РН-0172 від 13.10.2008 року на суму 89216,40 грн.; № РН-0171 від 08.10.2008р. на суму 24710,04 та довіреностями № 651 від 13.10.2008р. та 599 від 30.09.2008р. (копії в матеріалах справи).

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем вартість поставленого товару, в сумі 113926,44грн., сплачена не була.

Посилання відповідача на ту обставину, що позивачем не було надано йому рахунків на оплату отриманого товару судом до уваги не приймаються, оскільки товар було фактично прийнято, про що свідчать накладні, а оплата, згідно п. 3.1. Договору відбувається протягом 3-х банківських днів з моменту підписання накладних.

Таким чином, на час судового розгляду спору за відповідачем рахується заборгованість по Договору в сумі 113926,44грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу, що підтверджується листами № 0589 від 29.10.2008р. та № 0656 від 03.12.2008р. (копії в матеріалах справи).

Документальних доказів погашення заборгованості у сумі 113926,44грн. відповідач суду не надав. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором у сумі 113926,44гнр. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 8415,67грн. пені за період часу з 14.10.2008р. по 05.02.2009р.

ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

п. 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.3. Договору, яким передбачено, що за кожен день затримки оплати товару згідно п. 3.1. відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченого в строк товару, але не більш ніж подвійної ставки НБУ, яка діяла на період за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за період з 14.10.2008р. по 05.02.2009р. складає 8415,67грн.

Даний розрахунок судом перевірений та визнаний обгрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивачем до стягнення заявлено компенсацію на оплату юридичних послуг в сумі 1500,00грн., в підтвердження надання зазначених послуг позивач надав договір доручення на ведення справ в господарському суді від 01.12.2008р., акт прийому –передачі виконаних робіт № 0912.1 від 09.12.2008р. та свідоцтво про сплату єдиного податку (копії в матеріалах справи).

Суд в задоволені позовних вимог в цій частині відмовляє з наступних підстав.

Стаття 44 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, ...

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам. Позивач не надав суду належних доказів того, що його представник Єрмократьєва М.Д. є адвокатом, а саме посвідчення адвоката та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Крім того, позивачем не надано жодних доказів у підтвердження сплати 1500,00грн. витрат на послуги адвоката.

На підставі вищевикладеного суд відмовляє позивачу у стягнені 1500,00грн. витрат з правової допомоги.

Судові витрати відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Техносенс” (69098, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 92, кв. 96, р/р 26008060079935 в ЗРУ Приватбанка, МФО 313399, код ЄДРПОУ 33527903) 113926(сто тринадцять тисяч дев’ятсот двадцять шість)грн. 44коп. заборгованості; 8415(вісім тисяч чотириста п’ятнадцять)грн. 67коп. пені; 1223(одна тисяча двісті двадцять три)грн. 42коп. державного мита, 118(сто вісімнадцять)грн. 00коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 24.03.2009р.

Суддя Ю.О. Скиданова