Рішення № 3679607, 02.03.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2009 р. Справа № 61/79-08

вх. № 8862/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Зонтов Ю.В., за довіреністю б/н від 01.06.2008р.;

представник першого відповідача (ТОВ "Аероміст-Харків" ) - не з"явився;

представник другого відповідача (Харківське державне авіаційне виробниче підприємство орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапора) - Бутко Л.М., за довіреністю №305-5 від 02.01.2009р.

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртранслізинг", м. Київ

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероміст-Харків" м. Харків;

2. Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапора виробничого підприємства, м.Харків

про стягнення 3 872 382,30 грн. та зобов'язання виконання договору

та зазустрічним позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства , м. Харків

до 1. Відкритого акціонерного товариства - лізингова компанія "Укртранслізинг", м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероміст-Харків", м. Харків

про визнання недійсним договору в частині

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ВАТ "Укртранслізинг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) ТОВ "Аероміст-Харків" та 2)Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапора про стягнення заборгованості в розмірі 3872382,30 грн., а саме: заборгованість по сплаті лізингових платежів -2 186 673,65грн.; пеня, втрати від інфляції та 3% річних у розмірі 1685708,65 грн.; та про зобов’язання передати ВАТ "Укртранслізинг" на території комунального аеропорту "Харків" літак АН - 140 заводський №365253302006 з двигунами №3873171000015 та №3873171000033, бортовий № UR - 14002 у стані льотної придатності, підтвердженої стандартним сертифікатом льотної придатності на даний літак. Також позивач просить стягнути з відповідачів витрати по сплаті державного мита у розмірі 25 500,00грн., витрати по сплаті інформаційно - технічного забезпечення судового процесу в розмірі 118,00грн.

19.02.2009 року позивач за первісним позовом надав уточнення позовних вимог , в яких просить суд: зобов"язати Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство та ТОВ "Аероміст-Харків" передати ВАТ "Укртранслізинг" на території комунального аеропотру "Харків" літак АН - 140 заводський №36525301003 з двигунами №317009 та № 317010, бортовий № UR - 14001, вартістю 39078824,00 грн. у стані льотної придатності, підтвердженої стандартним сертифікатом льотної придатності на даний літак; стягнути з відповідачів заборгованість по сплаті лізингових платежів - 938590,68 грн.; пені, втрат від інфляції та 3% річних у розмірі 833116,18 грн.; суми упущеної вигоди у розмірі 10400404,08 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 25 500,00грн., витрати по сплаті інформаційно - технічного забезпечення судового процесу в розмірі 118,00грн.

Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство, через канцелярію господарського суду 18.02.2009 р. за вх. № 4803, подало до господарського суду Харківської області зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства - лізингова компанія "Укртранслізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероміст-Харків", в якому просить суд визнати недійсним п.14.8. договору № 124 від 31.10.2004 р., укладеного між сторонами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.02.09р. зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні 02.03.2009 року представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглядати позов в межах первісно заявлених позовних вимог без урахування наданих змін.

На підставі положень ст. 22 ГПК України, відповідно до яких позивач до прийняття рішення у справі вправі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд задовольняє клопотання позивача та подальший розгляд справи ведеться в межах первісно заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 02.03.2009 року представник позивача за первісним позовом - ВАТ "Укртранслізинг", первісні позовні вимоги підтримує повністю, проти зустрічних позовних вимог заперечує, просить в задоволенні зустрічного позову відмовити, а первісний – задовольнити повністю.

Представник першого відповідача за первісним позовом - ТОВ "Аероміст-Харків", в судове засідання 02.03.2009 року, не з’явився.

Ухвали суду, направлені на адресу ТОВ "Аероміст-Харків", зазначену в позовній заяві (61023, м.Харків, вул.Сумська, 108, офіс 21) повернулись до суду з довідкою поштового відділення зв’язку про неможливість вручення поштового відправлення адресату у зв’язку з тим, що такий за вказаною адресою вибув.

Відповідно до наданої позивачем за первісним позовом - ВАТ "Укртранслізинг", довідки з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України станом на 01.01.2009р. адресою ТОВ "Аероміст-Харків" є: 61023, м.Харків, вул.Сумська, 108, кв. 21 .

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що перший відповідач за первісним позовом – ТОВ "Аероміст-Харків", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 02.03.2009р. позивач та другий відповідач за первісним позовом вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника ТОВ "Аероміст-Харків".

На підставі вказаного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника першого відповідача за первісним позовом – ТОВ "Аероміст-Харків" за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Представник другого відповідача за первісним позовом - Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство, зустрічний позов підтримує повністю, проти вимог первісного позову заперечує , просить в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов – задовольнити повністю.

В судовому засіданні 02.03.09р. представник відповідача за первісним позовом - Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство, надав заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку з розглядом в Харківському апеляційному господарському суді апеляційної скарги на постанову господарського суду Харківської області у справі № Б-39/12-08.

Суд, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про його необґрунтованість, а тому відмовляє в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву на неї, доводи зустрічного позову, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

25.09.2002 року між Харківським державним авіаційним орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничим підприємством та ВАТ "Укртранслізинг" було укладено договір № 4/11/01 від 25.09.2002 року, за умовам якого Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство зобов’язалося виготовити, поставити та передати у власність ВАТ "Укртранслізинг" літак АН - 140 заводський №365253302006 з двигунами ТВЗ-117ВМА-СБМ1 за №3873171000015 та №3873471000033, вартістю 45381860,00 грн. для подальшої передачі його у фінансовий лізинг ТОВ "Аероміст-Харків" (арк. спр. 95).

На виконання умов вказаного договору 30.09.2002 року між Харківським державним авіаційним орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничим підприємством та ВАТ "Укртранслізинг" та ТОВ "Аероміст-Харків" було складено акт приймання-передачі до договору № 4/11/01, згідно якого Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство в пункті приймання-передачі: Україна, м.Харків, вул. Сумська, 134, Сокольники передало вказаний літак ВАТ "Укртранслізинг" (арк. спр. 94), оплата вартості літака здійснена у повному обсязі.

31.10.2004 року між ВАТ "Укртранслізинг" (лізингодавець), ТОВ "Аероміст-Харків" (лізингоодержувач) та Харківським державним авіаційним орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничим підприємством (виробник) було укладено договір оперативного лізингу № 124 (арк. спр. 21).

Пунктом 1.1. вказаного договору позивач за первісним позовом зобов’язався передати першому відповідачу - ТОВ "Аероміст-Харків" (лізингоодержувач) у платне користування на умовах оперативного лізингу літак АН - 140 заводський №365253302006 з двигунами №3873171000015 та №3873171000033, бортовий № UR – 14002, виготовлений відповідно до технічної документації та ТУ з комплектом льотної та технічної документації на літак.

Відповідно до п. 2.2 договору датою передачі та повернення літака є дата підписання сторонами акту приймання-передачі.

На виконання вказаного пункту договору 01.11.2004 р. між ВАТ "Укртранслізинг" (лізингодавець), ТОВ "Аероміст-Харків" (лізингоодержувач) та Харківським державним авіаційним орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничим підприємством було складено та підписано приймально-здавальний акт , відповідно до якого у м.Харкові в аеропорту «Харків» представник першого відповідача за первісним позовом на підставі довіреності серія ЯИИ № 784046 отримав в оперативний лізинг вищевказаний літак (арк. спр. 96-97).

Пунктом 10.1 договору визначено, що літак передається лізингодавцем і приймається у лізинг лізингоодержувачем на платній основі. Загальна сума лізингових платежів складає 471644,50 грн. Лізингові платежі сплачуються щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 12.1 договір вступає в дію після його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання всіх умов цього договору.

Згідно з наявними в матеріалах справи додатковими угодами до договору лізингу сторони неодноразово змінювали розмір лізингових платежів та визначали строк дії договору.

Так відповідно до додаткової угоди № 7 від 31.12.2006р. сторони погодили продовжити дію договору до 31 грудня 2008 року (арк. спр. 29 з обороту). А відповідно до змісту додаткової угоди № 4 від 31.08.05р. розмір лізингових платежів з 01.09.2005 року складав 1500,00 грн, в т.ч. ПДВ 250,00 грн. (арк.спр. 28).

Первісний позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що першим відповідачем за первісним позовом - ТОВ "Аероміст-Харків" , в порушення умов договору оперативного лізингу , а саме пункту 6.1.2 договору, відповідно до якого останній зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі вносити лізингові платежі, не здійснювалась сплата лізингових платежів за період з 10.11.2004 року по 10.11.2008 року, внаслідок чого у ТОВ "Аероміст-Харків" перед ВАТ "Укртранслізинг" виникла заборгованість у розмірі – 2186673,65 грн.

До того ж, первісний позивач - ВАТ "Укртранслізинг", вказує на те, що у зв’язку з неналежним виконання умов договору лізингу, він звернувся листом № 778/09/08 від 22.09.2008 року до відповідачів про розірвання договору оперативного лізингу в односторонньому порядку з 01.10.2008 року (арк.. спр. 33), однак вказаний лист повернувся від ТОВ "Аероміст-Харків" з довідкою поштового відділення зв’язку про неможливість вручення поштового відправлення адресату у зв’язку з перебігом строку зберігання (арк. спр. 32). Отже, з урахуванням положень п. 14.8 договору оперативного лізингу, відповідно до якого Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями ВАТ "Укртранслізинг", первісний позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення лізингових платежів, пені, 3% річних, інфляційних та про повернення літака у зв’язку з закінченням строку дії договору.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Договір оперативного лізингу – це короткострокова здача в оренду майна, приладів, апаратури. Після спливу строку договору оперативного лізингу лізингоодержувач повинен повернути майно лізингодавцю.

Стаття 292 ГК України вказує на те, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг є фінансовий та оперативний. Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оперативний лізинг – це господарська фінансова операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк , який не перевищує строку її повної амортизації, з обов’язковим поверненням таких основних фондів їхньому власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди.

Частина 2 статті 806 ЦК України містить положення,що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Норма ч.3 ст. 651 ЦК України передбачає можливість сторони за договором відмовитись від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. Зокрема, згідно ст.. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю на протязі трьох місяців. При цьому договір вважається розірваним з моменту отримання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Суд, зазначає, що твердження позивача за первісним позовом щодо розірвання договору лізингу в односторонньому порядку з 01.10.2008 року є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки з наявного у справі листа та довідкою поштового відділення зв’язку , вбачається, що лист № 778/09/08 від 22.09.2008 року ТОВ "Аероміст-Харків" не отримував.

При цьому суд вказує на те, що під час розгляду справи строк дії договору оперативного лізингу сплинув – 31.12.2008року, отже на час розгляду справи договір є таким, що припинив свою дію.

З матеріалів справи вбачається, що перший відповідач за первісним позовом - ВАТ "Укртранслізинг", свої зобов’язання за договором оперативного лізингу в частині своєчасної та повної сплати лізингових платежів не виконував, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з 10.11.2004 року по 10.11.2008 року у розмірі – 2186673,65 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Перший відповідач за первісним позовом доказів на спростування зазначених обставин справи суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про заборгованість ТОВ "Аероміст-Харків" зі сплати лізингових платежів за період з 10.11.2004 року по 10.11.2008 року у розмірі – 2186673,65 грн. перед ВАТ "Укртранслізинг".

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 14.5 вказаного договору оперативного лізингу сторони передбачили, що у разі не внесення відповідних платежів у строки, встановлені даним договором, позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання зобов’язання (несплату лізингових платежів) позивач -ВАТ "Укртранслізинг" нарахував відповідачу - ТОВ "Аероміст-Харків" пеню , 3% річних та інфляційні на суму 1685708,65 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2008 року судом було порушено справу № Б-39/12-08 про банкрутство ТОВ "Аероміст-Харків". Відповідно до вказаної ухвали з моменту її прийняття судом введено мораторій , а саме: заборонено нарахування неустойки (штрафу, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори – це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Стаття 14 вказаного закону визначає порядок заявлення вимог конкурсних кредиторів. Відповідно до ч.2 ст. 14 та ч. 5 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі – не розглядаються і вважаються погашеними.

З огляду на вказане, суд знаходить позовні вимоги ВАТ "Укртранслізинг" в частині стягнення лізингових платежів за період з 10.11.2004 року по 16.05.2008 року в сумі основної заборгованості - 2176947,85 грн. такими, що є погашеними, а отже в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Як вже було зазначено вище, ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2008 року у справі № Б-39/12-08 з моменту її прийняття судом введено мораторій , а саме заборонено нарахування неустойки (штрафу, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вказане суд знаходить безпідставним нарахування ВАТ "Укртранслізинг" за час дії мораторію ТОВ "Аероміст-Харків" пені, 3% річних та інфляційних на загальну суму 1685708,65 грн., отже позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення лізингових платежів за період з 16.05.2008 року по 10.11.2008 року у сумі 9725,80 грн., суд знаходить їх такими, що підлягають задоволенню як обґрунтовані та законні.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

Пункт 6.1.5 договору оперативного лізингу передбачає повернення літака у разі припинення дії договору на умовах, визначених розділом 15 договору лізингу, а саме: при поверненні літака його передача здійснюється по бортовому журналу відповідно до опису майна літака, після чого оформлюється двосторонній акт приймання-передачі, в 3-х примірниках, які підписуються уповноваженими представниками лізингодавця та лізингоодержувача.

Зважаючи на те, що строк дії договору скінчився, а відповідач - ТОВ "Аероміст-Харків" доказів на підтвердження передачі літака в порядку, визначеному умовами договору, суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні, суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги ВАТ "Укртранслізинг" до ТОВ "Аероміст-Харків" щодо повернення на території комунального аеропорту "Харків" літака АН - 140 заводський №365253302006 з двигунами №3873171000015 та №3873171000033, бортовий № UR - 14002 у стані льотної придатності, підтвердженої стандартним сертифікатом льотної придатності на даний літак.

Щодо позовних вимог ВАТ "Укртранслізинг" до другого відповідача за первісним позовом - Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.8 договору оперативного лізингу сторони погодились, що Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство несе субсидіарну відповідальність по зобов’язанням лізингоодержувача перед лізингодавцем. Якщо лізингоодержавач не виконує або виконує свої зобов’язання не належним чином і відмовляється задовольнити вимоги лізингодавця та протягом тридцяти календарних днів не відповідає на пред’явлену вимогу, лізингодавець має право пред’явити вимогу в повному обсязі до Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства.

Відповідно до статті 619 Цивільного кодексу України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред’явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред’явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред’явлену вимогу, кредитор може пред’явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Як вже зазначалося вище ВАТ "Укртранслізинг" звернувся листом № 778/09/08 від 22.09.2008 року до відповідачів про розірвання договору оперативного лізингу в односторонньому порядку з 01.10.2008 року та з вимогою про сплату боргу за лізинговими латежами (арк. спр. 33), однак вказаний лист повернувся від ТОВ "Аероміст-Харків" до ВАТ "Укртранслізинг" з довідкою поштового відділення зв’язку про неможливість вручення поштового відправлення адресату у зв’язку з перебігом строку зберігання (арк. спр. 32).

Інших доказів на підтвердження звернення з вимогою до основного боржника - ТОВ "Аероміст-Харків", та доказів отримання ним такої вимоги позивач за первісном позовом суду не надав, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

На підставі вказаного суд дійшов висновку, що оскільки ВАТ "Укртранслізинг" належних доказів на підтвердження звернення до ТОВ "Аероміст-Харків" з вимогою про сплату боргу не надав, то перший відповідач за зустрічним позовом є таким, до якого не було пред’явлено вимогу в розумінні приписів ст. 619 ЦК України. А тому суд вважає передчасним звернення позивача за первісним позовом з вимогами до субсидіарного боржника - Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство, а позовні вимоги до нього в повному обсязі є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог зустрічного позову суд зазначає наступне.

Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство, обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову посилається на те, що пунктом 14.8 договору оперативного лізингу сторони погодились, що Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство несе субсидіарну відповідальність по зобов’язанням лізингоодержувача перед лізингодавцем. Однак положення даного пункту договору є такими, що суперечать діючому законодавству України.

Так, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що він є державним підприємством та не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам або громадянам, а тому, вважає, що оскільки вказаний пункт договору оперативного лізингу суперечить актам цивільного законодавства та моральним принципам суспільства, просить на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України визнати недійсним п. 14.8 договору оперативного лізингу № 124 від 31.10.2004 року, укладеного між сторонами даної справи.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Відповідно до ст. 74 ГК України державне комерційне підприємство є суб’єктом підприємницької діяльності, діє на підставі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності всім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим кодексом та іншими законами.

Відповідно до п. 5 ст. 75 ГК України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати , віддавати в заставу майнові об’єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

З наявного в матеріалах справи статуту Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства вбачається, що воно засноване на державній власності і підпорядковане Державному комітету промислової політики України.

Відповідно до п. 3.5 статуту підприємство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. Пункт 3.6 статуту визначає, що підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному та третейському суді.

Пункт 4.2 статуту вказує на те, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство володіє,користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, у відповідності до законодавства України, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Пункт 4.8 статуту містить положення , що Держпромполітики здійснює контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за підприємством державного майна, правомірності дій по відношенню до державної власності та відповідності чинному законодавству ведення підприємницької діяльності. Реалізація майна і передача майна в оренду здійснюється підприємством за узгодженням з Держпромполітики в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.1.1 підприємство самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно до галузевих науково-технічних прогнозів та пріоритетів.

Пунктом 6.3. статуту визначено, що генеральний директор самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції Держпромполітики та інших органів управління даного підприємства, зокрема - укладає договори.

Відповідно до п. 7.5 стосунки підприємства з іншими підприємствами, установами, організаціями і громадянами в усіх сферах виробничої діяльності здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов’язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

На підставі вищевказаного та виходячи з системного аналізу приписів чинного законодавства та положень статуту підприємства, суд дійшов висновку про відсутність у наведених нормах прямої заборони щодо укладання підприємством другого відповідача за первісним позовом договорів , які містять в собі положення щодо субсидіарної відповідальності.

Отже, з аналізу пункту 14.8, вказаного договору лізингу , наявних в матеріалах справи доказів, наданих позивачем за зустрічним позовом на підтвердження своєї позиції, з урахуванням положень наведених приписів цивільного законодавства, суд не вбачає наявності обставин, які є підставою для визнання пункту 14.8 договору оперативного лізингу № 124 від 31.10.2004 року недійсним. А тому позовні вимоги зустрічного позову є такими, що необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати за подання первісного позову зі сплати державного мита у сумі 102,00 гривні та 85, 00 грн., а також витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень покладаються на першого відповідача за первісним позовом - ТОВ "Аероміст-Харків".

Витрати за подання зустрічного позову зі сплати державного мита та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача за зустрічним позовом та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 203, 204,215, 509, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 619, 625, 626, 627, 628, 651, 782, 806, Цивільного кодексу України, статтею 75, 139, 193, 207, 232, 292, 343, Господарського кодексу України, ст. 1, ч.2 ст. 14 та ч. 5 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання позивача за первісним позовом та розглядати справу в межах первісно заявлених позовних вимог первісного позову.

В задоволенні заяви другого відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи – відмовити.

Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероміст-Харків" (61023, м.Харків, вул. Сумська, 108, кв.21, код ЄДРПОУ 32030759, р/р 260000136239 в АКБ «Золоті ворота», МФО 351878, ІПН 320307520319) на користь Відкритого акціонерного товариства – лізингової компанії «Укртранслізинг» (01103, м.Київ, вул. Драгомирова, 4, оф.120, код ЄДРПОУ 30674235, ІПН 306742326555, р/р 26003301009850 в ВАТ «ВТБ Банк», МФО 32167) заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 9725,80 грн., 102,00 грн. та 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інфомаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 2176947,85 грн. лізингових платежів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероміст-Харків" відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення 1685708,65 грн. пені, втрат від інфляції та 3% річних з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероміст-Харків" відмовити.

В стягненні витрат зі сплати державного мита у розмірі 25313,00 грн. відмовити.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Аероміст-Харків" (61023, м.Харків, вул. Сумська, 108, кв.21, код ЄДРПОУ 32030759, р/р 260000136239 в АКБ «Золоті ворота», МФО 351878, ІПН 320307520319) передати Відкритому акціонерному товариству – лізингова компанія «Укртранслізинг» (01103, м.Київ, вул. Драгомирова, 4, оф.120, код ЄДРПОУ 30674235, ІПН 306742326555, р/р 26003301009850 в ВАТ «ВТБ Банк», МФО 32167) на території комунального аеропорту "Харків" літак АН - 140 заводський №365253302006 з двигунами №3873171000015 та №3873171000033, бортовий № UR - 14002 у стані льотної придатності, підтвердженої стандартним сертифікатом льотної придатності на даний літак.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог до Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапора виробничого підприємства відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повний текст рішення підписано 06 березня 2009 року.

Суддя