Постанова № 36795847, 21.01.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

21 січня 2014 року Справа № 814/5161/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Ткач Г.С. розглянувши адміністративну справу

за участю представників:

від позивача: Клюшин М. В.

від відповідача: Гава О. О.

за позовомПриватної виробничо-комерційної фірми "Кальтаір", вул. Спаська, 43 (а/с №53,54030),Миколаїв,54001

доДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, (вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030)

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.10.2013року № 0004992208, ВСТАНОВИВ:

Приватна виробничо-комерційна фірма «Кальтаір» (далі по тексту - ПВКФ «Кальтаір», позивач, підприємство) звернулася до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2013 року №0004992208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 522219,00грн. (348146,00грн. - основний платіж, 174073,00грн. - штрафна (фінансова санкція).

Не погоджуючись з підставами постановлення оспорюваного податкового повідомлення-рішення (висновок про безтоварність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Біквест» та ТОВ «ЕВРОТЕХ»), позивач в заяві та його представник в судовому засіданні просив про задоволення позову.

Відповідач позов не визнав, вказавши на відсутність у позивача, який порушив вимоги п.185.1,п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, права на формування податкового кредиту за результатами безтоварних господарських операцій з контрагентами ТОВ «Біквест» та ТОВ «ЕВРОТЕХ».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що 27.02.2013 року між ПВКФ «Кальтаір» та ТОВ «Біквест» укладено договір договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від №27/01/13, предметом якого є ремкомплекти, запасні частини до тепловозів.

Господарські операції за вказаною угодою оформлені рахунком-фактурою від 27.02.2013 року за №35, видатковою накладною №35 від 27.02.2013 року, податковою накладною №36 від 27.02.2013 року, рахунком-фактурою від 28.02.2013 року за №36, видатковою накладною №36 від 28.02.2013 року, податковою накладною №37 від 28.02.2013 року, товарно-транспортною накладною від 27.02.2013 року та товарно-транспортною накладною від 28.02.2013 року, журналом реєстрацій довіреностей на отриманого товарно-матеріальних цінностей.

25.04.2013 року між ПВКФ «Кальтаір» та ТОВ «ЕВРОТЕХ» укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей за №03/04/10, предметом якого є продаж запасних частин до тепловозу, будівельних матеріалів, інструментів, паливно-мастильних матеріалів. Господарські операції за вказаною угодою оформлені видатковою накладною №02 від 30.04.2013 року, видатковою накладною №07 від 30.04.2013 року, податковою накладною №22 від 30.04.2013 року, податковою накладною №23 від 30.04.2013 року.

Розрахунки ПВКФ «Кальтаір» з контрагентами проводились в подальшому безготівковій формі, що підтверджено позивачем банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Досліджуючи обставини з якими закон пов'язує наявність в діях суб'єкта господарювання складу податкового правопорушення, суд враховує наступне.

Згідно з п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п.198.6).

Згідно зі ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2)

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3).

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що були предметом судового дослідження, вказує на те, що у разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин (контрагентів), які постачають товари (послуги) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

В період з 11.09.2013 року по 17.09.2013 року ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання, за наслідками якої складено відповідний акт перевірки від 24.09.2013 року за №225/1403-22-08/19299770 (далі по тексту - акт), у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог п.185.1, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України внаслідок чого ПВКФ «Кальтаір» занижено суму податку на додану вартість, що належить перерахуванню до бюджету, на 348146грн..

На підставі акта ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 року №0004992208, яким, з посиланням на порушення суб'єктом господарювання вимог п.185.1,п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 522219,00грн. (348146,00 грн. - основний платіж, 174073,00грн. - штрафна (фінансова санкція). Мотивацією оспорюваного рішення є судження контролюючого органу про безтоварність господарських операцій по правочинам між ПВКФ «Кальтаір» та ТОВ «Біквест», ПВКФ «Кальтаір» та ТОВ «ЕВРОТЕХ».

Позивачем на спростування доводів контролюючого органу надано до суду первинні документи на підтвердження товарності господарських операцій між ПВКФ «Кальтаір» та його контрагентами: рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, журнали реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, договори купівлі-продажу (поставки) товарів (та ін.).

Отримані товари були використані позивачем в господарській діяльності, в тому числі для технічного обслуговування та ремонту тепловозів замовників цих послуг, що підтверджується інформацією, що міститься в журналі-ордері по рахунку №377.

Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по реальним господарським операціям.

Отже, позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення господарських операцій і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Інформація контролюючого органу про незнаходженням контрагентів за юридичною адресою не є підставою для визнання господарських операцій безтоварними, оскільки чинне законодавство не пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Згідно ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Згідно п.6 ст. 39 вказаного Закону - датою припинення юридичної особи є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Крім того, позивачем суду надано витяги з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копії реєстраційних карток про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, із яких вбачається підтвердження ТОВ «Біквест» та ТОВ «ЕВРОТЕХ» місцезнаходження в установленому законом порядку.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на господарські відносини ТОВ «Біквест» та ТОВ «ЕВРОТЕХ» із підприємствами, з якими позивач не мав жодних стосунків, відповідачем не надано детального аналізу продукції, яка могла б бути поставлена цими підприємствами на адресу безпосередніх контрагентів, а потім і позивачеві. ДПІ не наводить жодного прикладу ідентифікації товарних цінностей, які були предметом господарських операцій між зазначеними підприємства, що унеможливлює встановлення фактів того, що саме ці товарно-матеріальні цінності (послуги) в завершенні цього ланцюга господарських операцій поставлені позивачеві. А тому, позиціонування вказаної обставини як порушення податкового законодавства не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим, а досліджені судом фактичні дані вказують на невмотивованість аргументів контролюючого органу.

Крім того, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди в ланцюгу постачання щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 14.10.2013року № 0004992208.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Кальтаір" (ідентифікаційний код 19299770) 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний